До дня пам’яті Костянтина Паустовського
14 липня – день пам’яті Костянтина Паустовського
(31.05.1892 – 14.07.1968)
Виставка «Твори К. Паустовського мовами світу», яка працює в Меморіальному музеї К.Г.Паустовського, спонукає нас замислитися про величезний, значущий вплив тихої прози письменника на розум та серця людей у всьому світі. Твори К. Паустовського ще за життя письменника були перекладені 68 мовами - на всі основні мови світу.
Шановні друзі!
31 травня виповнюється 132 роки з дня народження Костянтина Паустовського. З цієї нагоди запрошуємо вас на День відкритих дверей до Меморіального музею К.Г. Паустовського.
До 132-ої річниці з дня народження К.Г. Паустовського
та 65-ої річниці видання повісті «Час великих очікувань»
14 липня, виповнюється 55 років з того часу, як пішов у вічність Костянтин Георгійович Паустовський. Ось вже 25 років в цей день Меморіальний музей К.Г. Паустовського вшановує його пам'ять.
31 травня народився Костянтин Георгійович Паустовський (1892-1968), чиє життя і творчість тісно пов'язані з історією нашого міста. Але сьогодні хочеться згадати не про його зв'язки з Одесою, а про родовід Костянтина Георгійовича. На наш погляд, день народження - це слушна нагода нагадати про коріння Костянтина Паустовського.
"Живемо надіями" писав Костянтин Паустовський 1943 року в одному зі своїх листів. Сьогодні, 8 травня, ми згадуємо про Перемогу над фашистською Німеччиною в роки Другої світової війни. Згадуємо про всіх загиблих на цій страшній війні і про тих, хто повернувся з фронту. Повернувся в мирне життя і почав його наново, долаючи всі тяготи воєнного і повоєнного часу.
«Люди, виховані на підозрілості та жорстокості,
неминуче перетворювалися на роботів.»
К. Паустовський
Кінець травня завжди був для нас особливим - 31 травня ми відзначали день народження Костянтина Паустовського.
До 130-річчя від дня народження К. Г. Паустовського
та 100-річчя від'їзду з Одеси
31 травня 2022 року виповнюється 130 років від дня народження Костянтина Георгійовича Паустовського. Цього року також виповнилося 100 років від дня від'їзду Паустовського з Одеси. Залишились у минулому «двірницька» на вулиці Чорноморській, робота у інформаційному відділі Ородкомгубу та в газеті «Моряк». Через тридцять шість років він опише все це в книзі, якій судилося стати однією з найулюбленіших і найбільш читаних книг ХХ століття.
Ось ніколи не думала, що буду писати про часи румунської окупації Одеси під час Другої світової війни. Багато читала літератури на цю тему, у тому числі спогади очевидців, щось чула від старих одеситів, та й вдома зберігалися декілька оригінальних документів – німих свідків того часу, але вони здавалися мені такими несерйозними.
Нині все змінилося. В Україні знову війна, війна із Росією, яка напала на нас 24 лютого. І сьогодні ми переживаємо все те, із чим зіткнулися наші рідні у далекі роки Другої світової війни — бомбардування міст, біженці, мільйони біженців.
24 лютого о 6:40 ранку нас розбудив телефонний дзвінок мого однокласника з Австралії, який вже знав про напад путінської Росії на Україну. Через двадцять хвилин ми розмовляли з ним по скайпу і обмінювалися новинами. З кожним днем потреба в спілкуванні з рідними та друзями наростала, оскільки хтось опинився на тимчасово окупованій території, хтось покинув Одесу і виїхав до Польщі, Румунії, Німеччини. Кожного дня я розмовляю з однокурсником з Миколаїва, міста, яке героїчно прикриває Одесу і ці розмови дають мені можливість трішки заспокоїтись.