14 липня, виповнюється 55 років з того часу, як пішов у вічність Костянтин Георгійович Паустовський. Ось вже 25 років в цей день Меморіальний музей К.Г. Паустовського вшановує його пам'ять.
Сьогодні хочеться нагадати про дуже значущю для культурній спадщини Одеси книгу «Час великих очікувань», яку він написав у 1958 році. Нагадати один невеликий одеський штріх з історії написання четвертої автобіографічної повісті, «епопеї» - як казав сам письменник - «Повісті про життя».
У процесі роботи над книгою, Костянтин Георгійович запланував свій приїзд до Одеси. В квітні 1957 року в листі до Якова Кравцова, співробітника одеської газети «Моряк», він писав: «...Зараз я працюю над четвертою книгою своєї автобіографічної «Повісті про життя». У цій книзі буде докладно розказано про «Моряк» і його співробітників. Прикро, що книжку щойно розпочато і я не можу дати з неї уривок для ювілейного номера «Моряка»... У травні (наприкінці) буду на кілька днів в Одесі. Про приїзд я Вас сповіщу».
За різних обставин ця подорож до Одеси в травні не відбулась, але ж робота над книгою тривала і йому вкрай необхідні були додаткові матеріали для неї. Крім того, у цей самий час він працює над першим зібранням своїх творів. Про це він пише в листі до Якова Кравцова вже в липні:
«Дорогий Якове Григоровичу!
Збирався до Одеси цього літа, але нічого не виходить. Зараз багато роботи зі збіркою творів і до того ж - роботи, що вимагає мого перебування поблизу Москви.
Сподіваюся приїхати восени. Дуже хочеться побродити Одесою, Фонтанами, дещо пригадати і дещо про що написати.
У зв'язку з тим, що я зараз не приїду, у мене до вас велике прохання. Валентин Петрович Катаєв говорив мені, що в Одеській публічній бібліотеці зберігся (здається, єдиний) комплект «Моряка» за 1922 рік. Якщо це так, то попросіть, будь ласка, дирекцію бібліотеки від мого імені зняти копію (на машинці) моїх нарисів, надрукованих у «Моряку». Вони потрібні мені для зібрання творів. Ось список цих нарисів: «Митарства «Дмитра» - 1922 рік, номер від 31-го січня, «Морські нариси» - 1922 р., №№ 156, 161, 163. «З гірського дому» 1922 рік, № 192 від 5 травня, «Срібні гори» 1922 р., номер від 7 березня, «Батумські листи» 1922 р., номер від 11-го жовтня, «Тропіки» № 73, «З берегів Кури» 1923 рік, номер від 11-го березня.
Я, звичайно, негайно оплачу всю цю роботу. А перед Вами буду в моральному боргу, - за мною книжки. Буду дуже Вам вдячний, якщо вдасться це зробити. Усі матеріали краще надсилати за моєю московською адресою: Москва Ж-240, Котельницька набер. будинок 1».
25 вересня 1957 року в листі до З.О. Нікітіної, співробітниці журналу «Вопросы литературы», він писав: «Сьогодні ввечері їду в Одесу, потім у Батум і Ялту. Весь жовтень пробуду в нашому ялтинському Будинку творчості...».
В Одесі він перебував декілька днів і вирушив до Ялти на пароплаві «Адмірал Нахімов». Про те, що робив Паустовський в Одесі ми дізнались з його листа до дружини - Т.А. Паустовської:
«10 жовтня 1957 р. Ялта
... На пароплаві дихати було важко, особливо коли йшли біля берегів Кавказу. Пароплав дуже комфортабельний, пишний, багато оздоблений, але майже без вентиляції. У каюті було 30 градусів спеки, і голова весь час паморочилася від дикої задухи.
У Криму я дихаю зовсім добре.
Одеса дуже гарна. Були на 16-й станції Фонтана в Соколова-Мікітова. Він дуже постарів. Приїжджав до нас у Лондонську. Були курйози. Я пішов до Одеської публічної бібліотеки (подивитися старі комплекти "Моряка"), молодь довідалася про це, і скінчилося все тим, що директор бібліотеки вивів мене якимись підземними ходами на далеку вулицю, щоб «врятувати» від натовпу, що зібрався біля бібліотеки. Такі випадки в тому чи іншому вигляді повторювалися і на пароплаві, і в Сухумі, і в Батумі, і все це дуже втомлює, і я тепер боюся називати себе...».
 |
| К.Г. Паустовський та співробітник ОГНБ Н.О. Пискарьова. 1957 р. |
З тих часів зберіглася світлина, на якій Костянтин Паустовський стоіть біля входу до бібліотеки поряд з зав. відділом ослуговування ОГНБ Наталією Піскарьовою, а на згадку про відвідини бібліотеки він залишив запис у книзі почесних відвідувачів:
«... Щоразу, коли я потрапляю до Одеси, я радію кожній дрібниці. Тут справді «в кожній калюжі - запах океану, в кожному камені - віяння пустель».
Я дуже вдячний працівникам чудової Одеської бібліотеки за допомогу, - тієї бібліотеки, де я бував (читав в обмерзлій залі) ще в стародавні часи, взимку 1921 року.
29/1Х-57 р.».
ЛІЛІЯ МЕЛЬНИЧЕНКО
14 ИЮЛЯ ДЕНЬ ПАМЯТИ КОНСТАНТИНА ПАУСТОВСКОГО
(31.05.1892 — 14.07.1968)
14 июля, исполняется 55 лет с тех пор, как ушел в вечность Константин Георгиевич Паустовский. Вот уже 25 лет в этот день Мемориальный музей К.Г. Паустовского чтит его память.
Сегодня хочется напомнить об очень значимой для культурного наследия Одессы книге - "Время больших ожиданий", которую он написал в 1958 году. Напомнить один небольшой одесский штрих из истории написания четвертой автобиографической повести, "эпопеи" - как говорил сам писатель - "Повести о жизни".
В процессе работы над книгой, Константин Георгиевич запланировал свой приезд в Одессу. В апреле 1957 года в письме к Якову Кравцову, сотруднику одесской газеты "Моряк", он писал: "...Сейчас я работаю над четвертой книгой своей автобиографической "Повести о жизни". В этой книге будет подробно рассказано о "Моряке" и его сотрудниках. Жаль, что книга только начата и я не могу дать из нее отрывок для юбилейного номера "Моряка"... В мае (в конце) буду на несколько дней в Одессе. О приезде я Вас извещу".
По разным обстоятельствам это путешествие в Одессу в мае не состоялось, но работа над книгой продолжалась и ему крайне необходимы были дополнительные материалы для нее. Кроме того, в это же время он работает над первым собранием своих сочинений. Об этом он пишет в письме к Якову Кравцову уже в июле:
«Дорогой Яков Григорьевич!
Собирался в Одессу этим летом, но ничего не получается. Сейчас много работы с собранием сочинений и к тому же – работы, требующей моего пребывания вблизи Москвы.
Надеюсь приехать осенью. Очень хочется побродить по Одессе, по Фонтанам, кое-что вспомнить и кое о чем написать.
В связи с тем, что я сейчас не приеду, у меня к вам большая просьба. Валентин Петрович Катаев говорил мне, что в Одесской публичной библиотеке сохранился (кажется единственный) комплект «Моряка» за 1922 год. Если это так, то попросите, пожалуйста, дирекцию библиотеки от моего имени снять копию (на машинке) моих очерков, напечатанных в «Моряке». Они нужны мне для собрания сочинений. Вот список этих очерков: «Мытарства «Дмитрия» – 1922 год, номер от 31-го января, «Морские очерки» – 1922 г., №№ 156, 161, 163. «Из горного дома» 1922 год, № 192 от 5 мая, «Серебряные горы» 1922 г. номер от 7 марта, «Батумские письма» 1922 г. номер от 11-ого октября, «Тропики» № 73, «С берегов Куры» 1923 год, номер от 11-ого марта.
Я, конечно, немедленно оплачу всю эту работу. А перед Вами буду в моральном долгу, – за мной книги. Буду очень Вам благодарен, если удастся это сделать. Все материалы лучше посылать по моему московскому адресу: Москва Ж-240, Котельническая набер. дом 1».
25 сентября 1957 года в письме к З.А. Никитиной, сотруднице журнала "Вопросы литературы", он писал: "Сегодня вечером еду в Одессу, потом в Батум и Ялту. Весь октябрь пробуду в нашем ялтинском Доме творчества...".
В Одессе он находился несколько дней и отправился в Ялту на пароходе "Адмирал Нахимов". О том, что делал Паустовский в Одессе мы узнали из его письма к жене - Т.А. Паустовской:
“10 октября 1957 г. Ялта
...На пароходе дышать было тяжело, особенно когда шли у берегов Кавказа. Пароход очень комфортабельный, пышный, богато отделанный, но почти без вентиляции. В каюте было 30 градусов жары, и голова все время кружилась от дикой духоты.
В Крыму я дышу совсем хорошо.
Одесса очень хороша. Были на 16-й станции Фонтана у Соколова-Микитова. Он очень постарел. Приезжал к нам в Лондонскую. Были курьезы. Я пошел в Одесскую публичную библиотеку (посмотреть старые комплекты «Моряка»), молодежь узнала об этом, и кончилось все тем, что директор библиотеки вывел меня какими-то подземными ходами на дальнюю улицу, чтобы «спасти» от толпы, собравшейся около библиотеки. Такие случаи в том или ином виде повторялись и на пароходе, и в Сухуми, и в Батуми, и все это очень утомительно, и я боюсь теперь называть себя...”.
|
| К.Г. Паустовский и сотрудник ОГНБ Н.А. Пискарева. 1957 г. |
С того времени сохранилась фотография, на которой Константин Паустовский стоит у входа в библиотеку рядом с зав. отделом обслуживания ОГНБ Натальей Пискаревой, а в память о посещении библиотеки он оставил запись в книге почетных посетителей:
«... Каждый раз, когда я попадаю в Одессу, я радуюсь каждой мелочи. Здесь действительно «в каждой луже — запах океана, в каждом камне — веянье пустынь».
Я очень благодарен работникам замечательной Одесской библиотеки за помощь, - той библиотеки, где я бывал (читал в обледенелом зале) еще в древние времена, зимой 1921 года.
29/1Х- 57 г.».
ЛИЛИЯ МЕЛЬНИЧЕНКО
Немає коментарів:
Дописати коментар