13 вересня 2021 р.

СВІТЛО, ЯКЕ НЕ ЗГАСНЕ...




Сумна звістка надійшла з Музею К.Г. Паустовського. Пішла з життя багаторічний старший науковий співробітник музею, досвідчений професіонал, улюблениця багатьох – Світлана Костянтинівна Кузнєцова.

У те, що трапилося важко повірити… До останнього дня Світлана Костянтинівна багато працювала, проводила екскурсії і готувала до публікації нові і нові статті. Саме останнім часом з-під її пера виходили глибокі об'ємні матеріали, деколи більше навіть журнального формату, ніж для газет. Це були цілі дослідження вченого-літературознавця, краєзнавця про письменників, чия творчість пов'язана з нашим містом.

В экспозиції Музея К.Г. Паустовського. 2004 р.

Її ім'я було добре відоме в різних одеських газетах, куди вона часто приносила свої роботи. Так, в "Чорноморських новинах" вона опублікувала велике дослідження "Паустовський і Україна". Її із задоволенням друкувала "Вечірня Одеса", "Прес-кур'єр", "Одеські вісті", сайт "Одеський оглядач". Дружбу з редакціями вона дуже цінувала. У газеті "Прес-кур'єр", на початку 2020 року, опубліковано її статтю "Мій шлях у журналістику". В ній вона розповіла про те, що її прийняли до Спілки журналістів, в дуже незвичній, але знаковій для неї, цінителя книг, обстановці - в улюбленій книгарні на Адміральському проспекті, де голова одеської Спілки журналістів Юрій Работін вручив їй квиток.

Світлана Кузнєцова закінчила філологічний факультет Одеського університету ім. І.І. Мечникова, працювала бібліотекарем-бібліографом. Її життя пройшло під знаком творчості улюбленого письменника К. Г. Паустовського, яке вона знала до найдрібніших подробиць, до останнього слова. У статтях про письменника вона проявила себе скрупульозним дослідником, ні на крок не відходячи від оригіналу.

На батьківщині К. Паустовського. Село Пилипчи-Городище. Глушаков В.І. и Кузнєцова С.К.
З правнучкою К.Г. Паустовського. 2002 р.

У 90-тих роках, коли при Одеському літературному музеї було створено товариство "Світ Паустовського", вона стала секретарем товариства, а з 2003 року - старшим науковим співробітником Музею К. Г. Паустовського. Свої глибокі знання прагнула передати всім, з ким її зводила доля - школярам і студентам в бібліотеках, навчальних закладах міста, одеситам, гостям з різних міст, які слухали її екскурсії в Музеї К. Г. Паустовського. І була щаслива, коли дізнавалася, що Паустовського знають, люблять і читають.

1999 року вона стала Лауреатом муніципальної премії імені К. Г. Паустовського ...

В останні роки Світлана Костянтинівна написала кілька книг-досліджень про творчість К. Г. Паустовського - "Паустовський: перетворені відображення" і "Мистецтво бачити світ: думки-афоризми, літературні цитати, заповіти, уроки". Видала збірку "Турботлива квiтка", до якої увійшли казки, розповіді, уривки та статті письменника, в перекладі українською мовою.

Тонка і чуйна людина, Світлана Костянтинівна дуже любила природу. Вперше я побачила її на одному із засідань симфонічних зборів ім. С. В. Рахманінова і була зачарована внутрішнім світлом її вигляду, очей, голосу. Вона розповідала про те, які позитивні емоції подарувала їй прогулянка приморськими схилами, прикрашеними жовто-багряними фарбами осені ...

У дворику музею. 2008 р.

Занурюючись в світ Паустовського - неперевершеного художника, згадуючи, які квіти і дерева росли біля його будиночка в Тарусі, вона висадила клумбу з квітами, які згадувалися в творах Паустовського, на території обласного гуманітарного центру по вул. Тінистій, де їй виділили невелику ділянку. Вийшов незвичайний "живий пам'ятник письменнику". І у дворику музею, і в сквері Паустовського навпроти музею зараз ростуть посаджені нею квіти і дерева, за якими вона з любов'ю доглядала ...

А яку величезну роботу в 90-их роках Світлана Кузнєцова виконала, збираючи документи для нагородження Паустовського (посмертно), який був військовим кореспондентом на Південному фронті, медалями "За оборону Одеси" і "За відвагу"! Зараз все це вже стало історією.

Відкриття пам'ятника К.Г. Паустовському у дворику Одеського літературного музею. 2010 р.

Завжди привітна, делікатна, тактовна в спілкуванні, вона цілком виправдовувала своє ім'я "Світлана" - була дуже світлою і чуйною людиною. Наші бесіди завжди закінчувала побажанням: "Хай свiтить сонечко у ваше вiконечко!"...

Оксана ЛЮДВІК, журналіст.




Русская версия


СВЕТ, КОТОРЫЙ НЕ ГАСНЕТ...

Печальная весть пришла из музея К. Г. Паустовского. Не стало многолетнего старшего научного сотрудника музея, опытнейшего профессионала, любимой всеми Светланы Константиновны Кузнецовой.

В случившееся трудно поверить, потому что до последнего дня Светлана Константиновна много работала, проводила экскурсии и готовила к публикации новые и новые статьи. Именно в последнее время из-под ее пера выходили глубокие объемные материалы, порой больше даже подходившие журналам, чем газетам. Это были целые исследования ученого-литературоведа, краеведа о писателях, чье творчество связано с нашим городом.

В экспозиции Музея К.Г. Паустовского. 2004 г.

Ее имя было хорошо известно в различных одесских газетах, куда она часто приносила свои работы. Так, в "Чорноморських новинах" она опубликовала большое исследование "Паустовский и Украина", ее с удовольствием печатала "Вечерняя Одесса", "Пресс-курьер", "Одесские известия", сайт "Одесский обозреватель". Дружбой с редакциями она очень дорожила. В газете "Пресс-курьер" в начале 2020 года опубликовала статью "Мой путь в журналистику", в которой рассказала о том, что ее приняли в Союз журналистов, причем в очень необычной, но знаковой для нее, ценителя книг, обстановке — в любимом ею книжном магазине на Адмиральском проспекте, где председатель одесского Союза журналистов Юрий Работин вручил ей билет.

Светлана Кузнецова окончила филологический факультет Одесского университета им. Мечникова, работала библиотекарем-библиографом. Ее жизнь прошла под знаком творчества любимого писателя К. Г. Паустовского, которое она знала до мельчайших подробностей, до последнего слова. В статьях о писателе она проявила себя скрупулезным исследователем, ни на шаг не отходившим от оригиналов автора.

На родине К. Паустовского. Село Пилипчи-Городище. Глушаков В.И. и Кузнецова С.К.
С правнучкой К.Г. Паустовского. 2002 г.

В 90-е годы, когда при Одесском литературном музее было создано товарищество "Мир Паустовского", она стала секретарем товарищества, а с 2003 года — старшим научным сотрудником музея К. Г. Паустовского. Свои глубокие знания стремилась передать всем, с кем ее сводила судьба — школьникам и студентам в библиотеках, учебных заведениях города, одесситам, гостям из разных городов, которые слушали ее экскурсии в музее Паустовского. И была счастлива, когда узнавала, что Паустовского знают, любят и читают.

В 1999 году она стала лауреатом муниципальной премии им. К. Г. Паустовского...

В последние годы Светлана Константиновна написала несколько книг— исследований о творчестве К. Г. Паустовского — "Паустовский: преображенные отражения" и "Искусство видеть мир: мысли-афоризмы, литературные цитаты, заветы, уроки". Издала сборник "Турботлива квiтка", в который вошли сказки, рассказы, отрывки и статьи писателя, переведенные ею на украинский язык.

Тонкий и чуткий человек, Светлана Константиновна очень любила природу. Впервые я увидела ее на одном из заседаний симфонического собрания им. С. В. Рахманинова и была очарована внутренним светом ее облика, глаз, голоса. Она рассказывала о том, какие положительные эмоции подарила ей прогулка по приморским склонам, украшенным желто-багряными красками осени...

Во дворике музея. 2008 г.

Погружаясь в мир Паустовского — непревзойденного художника, вспоминая. какие цветы и деревья росли у его домика в Тарусе, она высадила клумбу с цветами, которые упоминались в произведениях Паустовского, на территории областного гуманитарного центра по ул. Тенистой, где ей выделили небольшой участок. Получился необычный "живой памятник писателю". И во дворике музея, и в сквере Паустовского напротив музея сейчас растут посаженные ею цветы и деревья, за которыми она с любовью ухаживала...

А какую огромную работу в 90-е годы Светлана Кузнецова проделала, собирая документы для награждения Паустовского (посмертно), который был военным корреспондентом на Южном фронте, медалями "За оборону Одессы" и "За отвагу"! Сейчас все это уже стало историей.

Открытие памятника К.Г. Паустовскому во дворике Одесского литературного музея. 2010 г.

Всегда приветливая, деликатная, тактичная в общении, она вполне оправдывала свое имя "Светлана" — была очень светлым, отзывчивым человеком. Наши беседы всегда заканчивала пожеланием: "Хай свiтить сонечко у ваше вiконечко!"...

Оксана ЛЮДВИК, журналист.

Немає коментарів:

Дописати коментар