tag:blogger.com,1999:blog-18778900683131496752024-03-14T04:41:26.196+02:00Одеський музей К. Г. ПаустовськогоМузей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.comBlogger158125tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-10116051000985452782024-03-09T11:25:00.003+02:002024-03-09T11:38:25.061+02:00«Маленька лірична повість на усі часи»<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<p style="text-align: left; text-indent: 0px;">До 85-річниці виходу в світ повісті К.Г. Паустовського «Тарас Шевченко»</p><span><a name='more'></a></span>
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRml5NXlmFdWRnjLC6mIWV7V1xW8vrAlspNk4vQQKLOEDiKr8_7oy31FCaF7XImWDMQnDz1g-2lXGTPPvGYaiykyindIFEc97Xq_qGkdOdvanWJ9X31dZv3Z3cU4xD9dgPE9z04Iesfan-qpCdTCRtS3OuRL0MreNlZXkXf1hJ1UPmrpBts4nAO1EfQgY/s1280/403926-438x640-876x1280.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" height="400" data-original-height="1280" data-original-width="876" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiRml5NXlmFdWRnjLC6mIWV7V1xW8vrAlspNk4vQQKLOEDiKr8_7oy31FCaF7XImWDMQnDz1g-2lXGTPPvGYaiykyindIFEc97Xq_qGkdOdvanWJ9X31dZv3Z3cU4xD9dgPE9z04Iesfan-qpCdTCRtS3OuRL0MreNlZXkXf1hJ1UPmrpBts4nAO1EfQgY/s400/403926-438x640-876x1280.jpg"/></a></div>
<p>1938 рік. На початку серпня письменник К.Г. Паустовський пише з Солотчі листа до своєї дружини В.В. Навашиної:</p>
<p>«Отримав ще листа від Фадєєва – дуже милий, він просить від імені Спілки письменників написати до 100-річчя смерті (9.03.1939 р.) біографію Тараса Шевченка. Напиши, що ти про це думаєш, чи є сенс за неї братися».</p>
<p>Здається, чому письменник радиться зі своєю дружиною писати чи не писати черговий твір, тим більш, що просить про це сам зам. голови оргкомітету по створенню Спілки письменників СРСР?</p>
<p>В вересні 1938 року знову в листі до Навашиної В.В. Паустовський пише:</p>
<p>«Я погодився (принципово) писати біографію Шевченка- отримав другого листа від Фадєєва, відмовлятися від цієї роботи дуже незручно».</p>
<p>З пропозиції О.О. Фадєєва можна зрозуміти, що на той час в Радянському Союзі не існувало художнього твору, присвяченого українському поетові.</p>
<p>У 1926 році режисером П.Чардиніним на 1-ій кінофабриці ВУФКУ в Одесі був знятий двохсерійний німий фільм «Тарас Шевченко» з Амвросієм Бучмою у головній ролі. Але майбутня ювілейна дата у 1939 році викликала запит на присвяченій . Т.Шевченко художній твір.</p>
<p>К.Г. Паустовський недовго думав над пропозицією, бо вона була йому до душі. Крім того, що він виріс в Україні і «Кобзар» був йому знайомий з дитинства, любов до України, її народу і культури він виказував усе своє життя. В своїх творах «Тарас Шевченко», «Далекі роки», «Поводир», «Дніпровські кручі», «Олександр Довженко» він постійно зображував непросту історію України, висловлював теплі почуття до її народу, його видатних представників. І його вагання в листі до дружини в першу чергу були викликані вимогою до себе: чи зможе він достойно викласти біографію великого поета.</p>
<p>У 1939 році повість К.Г. Паустовського «Тарас Шевченко» вийшла у світ у «Держлітвидаві». Можливо К.Г. Паустовський в листі до дружини помилився з датою, до якої писався твір: 9.03.1939 року відзначалося 125-річчя від дня народження великого поета.</p>
<p>Але головне, що його намір створити літературний портрет великого українського поета вдався. Тираж у 250 тисяч примірників твору розійшовся по країні і був оцінений читачами. Письменник дуже ретельно і з любов’ю малює нам тяжке життя поета з дитинства до його передчасної смерті. Не варто переказувати повість, коли кожний може самостійно ознайомитися з нею, оцінити велич людини, роки її страждань, її творчі досягнення і зрозуміти, чому К.Г. Паустовський в кінці твору пише про нього як про «ридаючого старого зі згубленим життям. Старий, якому ледве минуло сорок шість років».</p>
<p>До речі, зараз біографічну повість «Тарас Шевченко» можна прочитати в перекладі українською мовою. В Одесі в видавництві «ТЕС» в 2014 році повість була надрукована в перекладі українського письменника Вас. Піддубняка, книга супроводжена малюнками і офортами Т.Г. Шевченка.</p>
<p>Її літературним редактором була ст. науковий працівник Одеського меморіального музею К.Г. Паустовського Світлана Кузнєцова.</p>
<p>Я ж особисто переконалася в тому, що вірші Т.Г. Шевченка краще читати в оригіналі. Не звучать вони з такою силою і емоційністю російською мовою.</p>
<p>Декілька років тому в маловідомій одеській газеті, якої зараз не існує, я прочитала висловлювання радянської письменниці М.Шагінян, яка писала, що вірші Шевченка в Росії краще читати українською мовою (вона її добре знала і написала дисертацію з назвою «Тарас Шевченко»). Це говорить про її дуже добре розуміння поезії, на її слух вірші втрачали в перекладі мелодику мови та її силу. І справді, порівняйте, наприклад, знамениті «Думи мої» з перекладом російською.</p>
<p>Тому я рада, що в виданій в Одесі перекладеній повісті вірші поета зазвучали рідною мовою.</p>
<p>Зараз в інтернеті можна прочитати статті деяких авторів, які вказують на недоліки К.Г. Паустовського в повісті «Тарас Шевченко»: у цьому місті він щось переплутав, у другому ідеалізував особистість поета, а у третьому невірно щось назвав. Тобто їм добре відомо, яким насправді був Т.Г. Шевченко, а Паустовський невдало описав його життя.</p>
<p>Хочеться спитати цих авторів: чи знають вони ситуацію у 30-х роках минулого століття з творчою інтелігенцією, у тому числі письменниками Радянського Союзу? Чи знають вони про арештованих, закатованих, розстріляних українських письменників, про те, що в 1933-1938 р .р. були знищені кращі представники української інтелігенції, що потім отримало назву «розстріляне відродження». У 1937 р. .в Сандермохе були розстріляні більше 100 представників української інтелігенції з формулюванням: «Засуджені за контрреволюційну, шпіонську і терористичну діяльність на Україні, які залишилися на попередніх позиціях, продовжуючи контрреволюційну, шпіонську терористичну діяльність, створивши контрреволюційну організацію «Всеукраїнський центральний блок».</p>
<p>Забігаючи наперед, поет В. Сосюра у 1951 році був засуджений у газеті «Правда» як «буржуазний націоналіст» та «продажний бандерівець» за вірш «Любіть Україну», написаний у 1944 році.</p>
<p>Були репресовані письменники в Росії і серед них І. Бабель, якого Паустовський дуже любив, цінував і від якого ніколи не відрікався. Його арештували у тому самому ювілейному «шевченковському» 1939 році.</p>
<p>В цій обстановці Паустовському при написанні повісті потрібно було балансувати так, щоби не було підстав звинувачувати його в надмірній любові до України і українській культури.</p>
<p>Він міг як інші письменники-пристосуванці закінчити свою повість тим, що під мудрим керівництвом Сталіна народи СРСР, у тому числі український, досягли розквіту, щасливі селяни будують соціалізм і часи знущання над простими людьми завдяки комуністичній партії скінчилися, а Шевченко був би щасливий, дізнавшись про це.</p>
<p>Такого К.Г. Паустовський ніколи не міг написати, у кінці повісті ми читаємо про останні дні життя та смерть поета і скорботну кінцеву фразу: «Чорне сонце здійнялося того дня над милою його Україною».</p>
<p>А ми будемо 9 березня вшановувати день народження поета і сподіватися, що</p>
<p>«І на оновленій землі</p>
<p>Врага не буде супостата.</p>
<p>А буде син, і буде мати</p>
<p>І будуть люди на землі».</p>
<p style="text-indent: 0px;">Ст.н.с. Меморіального музею К.Г. Паустовського<br />О.А. Козоровицька</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-80838706629728797392023-07-13T17:43:00.000+03:002023-07-13T17:43:01.053+03:0014 ЛИПНЯ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО (31.05.1892 - 14.07.1968)<style>p { text-align: justify; text-indent: 20px; }</style><p style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2023/07/14-31051892-14071968.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></p>
<p>14 липня, виповнюється 55 років з того часу, як пішов у вічність Костянтин Георгійович Паустовський. Ось вже 25 років в цей день Меморіальний музей К.Г. Паустовського вшановує його пам'ять.</p><span><a name='more'></a></span>
<p>Сьогодні хочеться нагадати про дуже значущю для культурній спадщини Одеси книгу <em>«</em>Час великих очікувань<em>»</em>, яку він написав у 1958 році. Нагадати один невеликий одеський штріх з історії написання четвертої автобіографічної повісті, <em>«</em>епопеї<em>»</em> - як казав сам письменник - <em>«</em>Повісті про життя<em>»</em>.</p>
<p>У процесі роботи над книгою, Костянтин Георгійович запланував свій приїзд до Одеси. В квітні 1957 року в листі до Якова Кравцова, співробітника одеської газети <em>«</em>Моряк<em>»,</em> він писав: <em>«</em><em>...Зараз я працюю над четвертою книгою своєї автобіографічної </em><em>«</em><em>Повісті про життя</em><em>»</em><em>. У цій книзі буде докладно розказано про </em><em>«</em><em>Моряк</em><em>»</em><em> і його співробітників. Прикро, що книжку щойно розпочато і я не можу дати з неї уривок для ювілейного номера </em><em>«</em><em>Моряка</em><em>»</em><em>... У травні (наприкінці) буду на кілька днів в Одесі. Про приїзд я Вас сповіщу</em><em>»</em><em>.</em></p>
<p>За різних обставин ця подорож до Одеси в травні не відбулась, але ж робота над книгою тривала і йому вкрай необхідні були додаткові матеріали для неї. Крім того, у цей самий час він працює над першим зібранням своїх творів. Про це він пише в листі до Якова Кравцова вже в липні:</p>
<p><em>«</em><em>Дорогий Якове Григоровичу! </em></p>
<p><em>Збирався до Одеси цього літа, але нічого не виходить. Зараз багато роботи зі збіркою творів і до того ж - роботи, що вимагає мого перебування поблизу Москви. </em></p>
<p><em>Сподіваюся приїхати восени. Дуже хочеться побродити Одесою, Фонтанами, дещо пригадати і дещо про що написати. <br /> У зв'язку з тим, що я зараз не приїду, у мене до вас велике прохання. Валентин Петрович Катаєв говорив мені, що в Одеській публічній бібліотеці зберігся (здається, єдиний) комплект </em><em>«</em><em>Моряка</em><em>»</em><em> за 1922 рік. Якщо це так, то попросіть, будь ласка, дирекцію бібліотеки від мого імені зняти копію (на машинці) моїх нарисів, надрукованих у </em><em>«</em><em>Моряку</em><em>»</em><em>. Вони потрібні мені для зібрання творів. Ось список цих нарисів: </em><em>«</em><em>Митарства </em><em>«</em><em>Дмитра</em><em>»</em><em> - 1922 рік, номер від 31-го січня, </em><em>«</em><em>Морські нариси</em><em>»</em><em> - 1922 р., №№ 156, 161, 163. </em><em>«</em><em>З гірського дому</em><em>»</em><em> 1922 рік, № 192 від 5 травня, </em><em>«</em><em>Срібні гори</em><em>»</em><em> 1922 р., номер від 7 березня, </em><em>«</em><em>Батумські листи</em><em>»</em><em> 1922 р., номер від 11-го жовтня, </em><em>«</em><em>Тропіки</em><em>»</em><em> № 73, </em><em>«</em><em>З берегів Кури</em><em>» </em><em>1923 рік, номер від 11-го березня. </em></p>
<p><em>Я, звичайно, негайно оплачу всю цю роботу. А перед Вами буду в моральному боргу, - за мною книжки. Буду дуже Вам вдячний, якщо вдасться це зробити. Усі матеріали краще надсилати за моєю московською адресою: Москва Ж-240, Котельницька набер. будинок 1</em><em>»</em><em>.</em></p>
<p>25 вересня 1957 року в листі до З.О. Нікітіної, співробітниці журналу «Вопросы литературы», він писав: <em>«</em><em>Сьогодні ввечері їду в Одесу, потім у Батум і Ялту. Весь жовтень пробуду в нашому ялтинському Будинку творчості...</em><em>»</em><em>.</em></p>
<p>В Одесі він перебував декілька днів і вирушив до Ялти на пароплаві <em>«</em>Адмірал Нахімов<em>»</em>. Про те, що робив Паустовський в Одесі ми дізнались з його листа до дружини - Т.А. Паустовської:<br /><em>«</em><em>10 жовтня 1957 р. Ялта<br /> ... На пароплаві дихати було важко, особливо коли йшли біля берегів Кавказу. Пароплав дуже комфортабельний, пишний, багато оздоблений, але майже без вентиляції. У каюті було 30 градусів спеки, і голова весь час паморочилася від дикої задухи.<br /> У Криму я дихаю зовсім добре.<br /> Одеса дуже гарна. Були на 16-й станції Фонтана в Соколова-Мікітова. Він дуже постарів. Приїжджав до нас у Лондонську. Були курйози. Я пішов до Одеської публічної бібліотеки (подивитися старі комплекти "Моряка"), молодь довідалася про </em><em>це</em><em>, і скінчилося все тим, що директор бібліотеки вивів мене якимись підземними ходами на далеку вулицю, щоб </em><em>«</em><em>врятувати</em><em>»</em><em> від натовпу, що зібрався біля бібліотеки. Такі випадки в тому чи іншому вигляді повторювалися і на пароплаві, і в Сухумі, і в Батумі, і все це дуже втомлює, і я тепер боюся називати себе...</em><em>»</em><em>.</em></p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5LDLcQldwf8DCJfGh8Aphl7qRYdMPM3zBY1__pJbpdyQrPPI9VoWax6VSZIIDaG5HpVhQbXnEL39Mn94MlREZ8y-ed0YGTMzRB-Ai42CqaFhYMOZfWscjSWJXb_A38_ITg3VAVWLOKrk47lG5IufLDb9-utbPqii-rUp4FjqlxcOPB_4Iu9YOunyXN8k/s1570/1.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding:0; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="940" data-original-width="1570" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5LDLcQldwf8DCJfGh8Aphl7qRYdMPM3zBY1__pJbpdyQrPPI9VoWax6VSZIIDaG5HpVhQbXnEL39Mn94MlREZ8y-ed0YGTMzRB-Ai42CqaFhYMOZfWscjSWJXb_A38_ITg3VAVWLOKrk47lG5IufLDb9-utbPqii-rUp4FjqlxcOPB_4Iu9YOunyXN8k/s600/1.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">К.Г. Паустовський та співробітник ОГНБ Н.О. Пискарьова. 1957 р.</td></tr></tbody></table>
<p>З тих часів зберіглася світлина, на якій Костянтин Паустовський стоіть біля входу до бібліотеки поряд з зав. відділом ослуговування ОГНБ Наталією Піскарьовою, а на згадку про відвідини бібліотеки він залишив запис у книзі почесних відвідувачів:</p>
<p><em> «</em><em>... Щоразу, коли я потрапляю до Одеси, я радію кожній дрібниці. Тут справді </em><em>«</em><em>в кожній калюжі - запах океану, в кожному камені - віяння пустель</em><em>».</em><em><br /> Я дуже вдячний працівникам чудової Одеської бібліотеки за допомогу, - тієї бібліотеки, де я бував (читав в обмерзлій залі) ще в стародавні часи, взимку 1921 року</em><em>.</em><em><br /> 29/1Х-57 р.</em><em>».</em></p>
<p style="text-indent: 0px;"><em><em>ЛІЛІЯ МЕЛЬНИЧЕНКО</em></em></p>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<p><strong>14 ИЮЛЯ ДЕНЬ ПАМЯТИ КОНСТАНТИНА ПАУСТОВСКОГО</strong></p>
<p><strong>(31.05.1892 — 14.07.1968)</strong></p>
<p>14 июля, исполняется 55 лет с тех пор, как ушел в вечность Константин Георгиевич Паустовский. Вот уже 25 лет в этот день Мемориальный музей К.Г. Паустовского чтит его память. </p>
<p>Сегодня хочется напомнить об очень значимой для культурного наследия Одессы книге - "Время больших ожиданий", которую он написал в 1958 году. Напомнить один небольшой одесский штрих из истории написания четвертой автобиографической повести, "эпопеи" - как говорил сам писатель - "Повести о жизни".</p>
<p>В процессе работы над книгой, Константин Георгиевич запланировал свой приезд в Одессу. В апреле 1957 года в письме к Якову Кравцову, сотруднику одесской газеты "Моряк", он писал: <em>"...Сейчас я работаю над четвертой книгой своей автобиографической "Повести о жизни". В этой книге будет подробно рассказано о "Моряке" и его сотрудниках. Жаль, что книга только начата и я не могу дать из нее отрывок для юбилейного номера "Моряка"... В мае (в конце) буду на несколько дней в Одессе. О приезде я Вас извещу".</em></p>
<p>По разным обстоятельствам это путешествие в Одессу в мае не состоялось, но работа над книгой продолжалась и ему крайне необходимы были дополнительные материалы для нее. Кроме того, в это же время он работает над первым собранием своих сочинений. Об этом он пишет в письме к Якову Кравцову уже в июле:</p>
<p><em>«</em><em>Дорогой Яков Григорьевич! </em></p>
<p><em>Собирался в Одессу этим летом, но ничего не получается. </em><em>Сейчас </em><em>много работы с собранием сочинений и к тому же – работы, требующей моего пребывания вблизи Москвы. </em></p>
<p><em>Надеюсь приехать осенью. Очень хочется побродить по Одессе, по Фонтанам, кое-что вспомнить и кое о чем написать. </em></p>
<p><em>В связи с тем, что я сейчас не приеду, у меня к вам большая просьба. Валентин Петрович Катаев говорил мне, что в Одесской публичной библиотеке сохранился (кажется единственный) комплек</em><em>т</em><em> «Моряка» за 1922 год. Если это так, то попросите, пожалуйста, дирекцию библиотеки от моего имени снять копию (на машинке) моих очерков, напечатанных в «Моряке». Они нужны мне для собрания сочинений. Вот список этих очерков: «Мытарства «Дмитрия» – 1922 год, номер от 31-го января, «Морские очерки» – 1922 г., №№ 156, 161, 163. «Из горного дома» 1922 год, № 192 от 5 мая, «Серебряные горы» 1922 г. номер от 7 марта, «Батумские письма» 1922 г. номер от 11-ого октября, «Тропики» № 73, «С берегов Куры» 1923 год, номер от 11-ого марта. </em></p>
<p><em>Я, конечно, немедленно оплачу всю эту работу. А перед Вами буду в моральном долгу, – за мной книги. Буду очень Вам благодарен, если удастся это сделать. Все материалы лучше посылать по моему московскому адресу: Москва Ж-240, Котельническая набер. дом 1</em><em>»</em><em>.</em></p>
<p>25 сентября 1957 года в письме к З.А. Никитиной, сотруднице журнала "Вопросы литературы", он писал: <em>"Сегодня вечером еду в Одессу, потом в Батум и Ялту. Весь октябрь пробуду в нашем ялтинском Доме творчества...".</em></p>
<p>В Одессе он находился несколько дней и отправился в Ялту на пароходе "Адмирал Нахимов". О том, что делал Паустовский в Одессе мы узнали из его письма к жене - Т.А. Паустовской:</p>
<p><em> “10 октября 1957 г. Ялта</em></p>
<p><em>...На пароходе дышать было тяжело, особенно когда шли у берегов Кавказа. Пароход очень комфортабельный, </em><em>пышный</em><em>, богато отделанный, но почти без вентиляции. В каюте было 30 градусов жары, и голова все время кружилась от дикой духоты.</em></p>
<p><em>В Крыму я дышу совсем хорошо.</em></p>
<p><em>Одесса очень хороша. Были на 16-й станции Фонтана у Соколова-Микитова. Он очень постарел. Приезжал к нам в Лондонскую. Были курьезы. Я пошел в Одесскую публичную библиотеку (посмотреть старые комплекты «Моряка»), молодежь узнала об </em><em>э</em><em>том, и кончилось все тем, что директор библиотеки вывел меня какими-то подземными ходами на дальнюю улицу, чтобы «спасти» от толпы, собравшейся около библиотеки. Такие случаи в том или ином виде повторялись и на пароходе, и в Сухуми, и в Батуми, и все это очень утомительно, и я боюсь теперь называть себя...”.</em></p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5LDLcQldwf8DCJfGh8Aphl7qRYdMPM3zBY1__pJbpdyQrPPI9VoWax6VSZIIDaG5HpVhQbXnEL39Mn94MlREZ8y-ed0YGTMzRB-Ai42CqaFhYMOZfWscjSWJXb_A38_ITg3VAVWLOKrk47lG5IufLDb9-utbPqii-rUp4FjqlxcOPB_4Iu9YOunyXN8k/s1570/1.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding:0; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="940" data-original-width="1570" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5LDLcQldwf8DCJfGh8Aphl7qRYdMPM3zBY1__pJbpdyQrPPI9VoWax6VSZIIDaG5HpVhQbXnEL39Mn94MlREZ8y-ed0YGTMzRB-Ai42CqaFhYMOZfWscjSWJXb_A38_ITg3VAVWLOKrk47lG5IufLDb9-utbPqii-rUp4FjqlxcOPB_4Iu9YOunyXN8k/s600/1.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">К.Г. Паустовский и сотрудник ОГНБ Н.А. Пискарева. 1957 г.</td></tr></tbody></table>
<p>С того времени сохранилась фотография, на которой Константин Паустовский стоит у входа в библиотеку рядом с зав. отделом обслуживания ОГНБ Натальей Пискаревой, а в память о посещении библиотеки он оставил запись в книге почетных посетителей:</p>
<p><em> «</em><em>... Каж</em><em>дый раз, когда я попадаю в Одессу, я радуюсь каждой мелочи. Здесь действительно «</em><em>в</em><em> каждой луже — запах океана, в каждом камне — веянье пустынь».</em></p>
<p><em> Я очень благодарен работникам замечательной Одесской библиотеки за помощь, - той библиотеки, где я бывал (читал в обледенелом зале) еще в древние времена, зимой 1921 года.</em></p>
<p><em>29/1Х- 57 г.».</em></p>
<p style="text-indent: 0px;">ЛИЛИЯ МЕЛЬНИЧЕНКО</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-67650113422226177162023-05-31T23:42:00.007+03:002023-05-31T23:58:57.134+03:00Конкурс дитячого малюнка до дня народження К.Г. Паустовського<h1 style="text-align: center; color: darkblue;">31 травня - день народження<br />Костянтина Паустовського<br />(1892-1968)</h1><a name='more'></a></span><div style="text-align: center;"><br /></div><div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEikpnG0zVf1X1ZAfoAxkqzU_CWWGgpJM2Nf0rrCrDIGEdjlEATbH-x6VFr-hzC_bZUp_sLQzCBdOFtaGOl0wHMbvD0Gh9rQoJU0BYpAJy2o7SffhfUwFDXraM96ykvpmJD3NhDFl0mKHwIFuDDFbEeOLhgwJ7DpCYTJplHfFzfqJvKCnNJTYb41U3vN/s1600/31%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20(1892-1968).jpg"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="900" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEikpnG0zVf1X1ZAfoAxkqzU_CWWGgpJM2Nf0rrCrDIGEdjlEATbH-x6VFr-hzC_bZUp_sLQzCBdOFtaGOl0wHMbvD0Gh9rQoJU0BYpAJy2o7SffhfUwFDXraM96ykvpmJD3NhDFl0mKHwIFuDDFbEeOLhgwJ7DpCYTJplHfFzfqJvKCnNJTYb41U3vN/w360-h640/31%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20(1892-1968).jpg" width="360" /></a></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglfSMf6O_JQNShrKyUw9DHT5MF35nlqXLAyyn61VZCOlz2YdzM33FhJR4JwgIURV5fNSzlR5zIDeMyjWAbo76WCPaQ1yAywU_I7CuKhPTDiqMQiTsnIx_WQHLMqw3tM-HSoDfKN4H8qfm77LqDAQuuY81PMoXTAQDx7199YlyAJg0EPd4_eimnXPVk/s1754/%D0%B4%D0%B5%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA%202023.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="1" data-original-height="1754" data-original-width="1241" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglfSMf6O_JQNShrKyUw9DHT5MF35nlqXLAyyn61VZCOlz2YdzM33FhJR4JwgIURV5fNSzlR5zIDeMyjWAbo76WCPaQ1yAywU_I7CuKhPTDiqMQiTsnIx_WQHLMqw3tM-HSoDfKN4H8qfm77LqDAQuuY81PMoXTAQDx7199YlyAJg0EPd4_eimnXPVk/w453-h640/%D0%B4%D0%B5%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA%202023.jpg" width="453" /></a></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYuMR_uUdM0_tHcAu-hvQmmjD6Kjb-uRhalnXd4YDC47_xvkBVw8K1eoHhG_kDMlU9vuICaUyJGbtxDuDaCvCnO82Pt7evP3rFweOtnpx1pWzsLcjj6AOaFfjANVWwIzhLC_JvSiZUSP-ldxkiVmb-Z1WzFDsiTVWTSVHfLlrmlAxYI5JTsdmA_p21/s4000/%D0%AE%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%86%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C.jpg" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="1800" data-original-width="4000" height="288" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYuMR_uUdM0_tHcAu-hvQmmjD6Kjb-uRhalnXd4YDC47_xvkBVw8K1eoHhG_kDMlU9vuICaUyJGbtxDuDaCvCnO82Pt7evP3rFweOtnpx1pWzsLcjj6AOaFfjANVWwIzhLC_JvSiZUSP-ldxkiVmb-Z1WzFDsiTVWTSVHfLlrmlAxYI5JTsdmA_p21/w640-h288/%D0%AE%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%86%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C.jpg" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="background-color: white; color: #050505; font-family: "Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif; font-size: 15px; text-align: center;">Юні митці працюють</td></tr></tbody></table></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiAqurpfKELg6cMWok1Ba3ooOZe7KcHgHYLbVkM4JJKv3whHt1OY3iLaR-i2FuVs3mp4pj3yPEPIdKJyRiAeu6s6K-otGPFQQJRUk2fs9JMXpUQ4NjOTLO6IHu4ht19MSFfftH3uUAoHuUwA8mDc9pmi0c8ajLUGRF6POqBglm21E5xGZJhw1s0ISVb/s4000/%D0%AE%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%86%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C%20(2).jpg" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="1800" data-original-width="4000" height="288" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiAqurpfKELg6cMWok1Ba3ooOZe7KcHgHYLbVkM4JJKv3whHt1OY3iLaR-i2FuVs3mp4pj3yPEPIdKJyRiAeu6s6K-otGPFQQJRUk2fs9JMXpUQ4NjOTLO6IHu4ht19MSFfftH3uUAoHuUwA8mDc9pmi0c8ajLUGRF6POqBglm21E5xGZJhw1s0ISVb/w640-h288/%D0%AE%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%86%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C%20(2).jpg" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="background-color: white; color: #050505; font-family: "Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif; font-size: 15px; text-align: center;">Юні митці працюють</td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEih6utOg-rrIoKRU8GGJzH3t_xVBd75WpzV60UBoIDvVDzgcTy4HbDPqZxpBqtzpS4-dNHJdKBcx3qwztbHVwCns-uxP15htgDSt-G6wz0RQfWNQN-VcvHUN2ZBwOHret6j9eicJFHkv2X_Ro_F6LKs_2zDBArurZF841PT3Jc1YUAaoX990Ko6ZTil/s4608/%D0%93%D0%A0%D0%90%D0%9D%20%D0%9F%D0%A0%D0%98%20%D0%9A%D0%A0%D0%98%D0%A6%D0%90%D0%9A%20%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEih6utOg-rrIoKRU8GGJzH3t_xVBd75WpzV60UBoIDvVDzgcTy4HbDPqZxpBqtzpS4-dNHJdKBcx3qwztbHVwCns-uxP15htgDSt-G6wz0RQfWNQN-VcvHUN2ZBwOHret6j9eicJFHkv2X_Ro_F6LKs_2zDBArurZF841PT3Jc1YUAaoX990Ko6ZTil/w640-h480/%D0%93%D0%A0%D0%90%D0%9D%20%D0%9F%D0%A0%D0%98%20%D0%9A%D0%A0%D0%98%D0%A6%D0%90%D0%9A%20%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%2017%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">КРИЦАК Катерина, 17 років - ГРАН ПРИ</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1a7UMEkkWNOBUKXND2xsXC-eCEFK7j-xHcL2Wyb2MvPSRw-Sp_GjtIHnCUUy-fnJEWardXBlQYWyJPOCcVu3NR56PWo0QWBYlkCNfMqSWLTWGzivaHWBHanp6uhlwyZZYGw1UJbvJ6m5tEOshZnEprYPkK9-aTWKSdnUy-cl74sSKInjM_dh_i9TQ/s4608/%D0%A4%D0%95%D0%94%D0%AE%D0%A8%D0%98%D0%9D%D0%90%20%D0%9D%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8C,%20%2014%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%201%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1a7UMEkkWNOBUKXND2xsXC-eCEFK7j-xHcL2Wyb2MvPSRw-Sp_GjtIHnCUUy-fnJEWardXBlQYWyJPOCcVu3NR56PWo0QWBYlkCNfMqSWLTWGzivaHWBHanp6uhlwyZZYGw1UJbvJ6m5tEOshZnEprYPkK9-aTWKSdnUy-cl74sSKInjM_dh_i9TQ/w640-h480/%D0%A4%D0%95%D0%94%D0%AE%D0%A8%D0%98%D0%9D%D0%90%20%D0%9D%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8C,%20%2014%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%201%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">ФЕДЮШИНА Ніколь, 14 років - 1 місце</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbravSY--OLOJ9htCrcJ-n7jhal8fvIwJRA3-kKTy7OTTl9EGd1ydBzgFu8O6AWjLwnekQuW9NyqhZxi25vjJckyHLO9Z1akx0Zi5ocgzGCDkLD0mk3jkp2BSsTxQubEMwa7ira9Qyyob2RCeN-RXNbpgvQKgMJy_fjnjXsLRcOM7a4MH5kxbrhuWI/s4608/%D0%A4%D0%95%D0%94%D0%AE%D0%A8%D0%98%D0%9D%D0%90%20%20%20%20%20%D0%90%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%B0,%20%209%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%201%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhbravSY--OLOJ9htCrcJ-n7jhal8fvIwJRA3-kKTy7OTTl9EGd1ydBzgFu8O6AWjLwnekQuW9NyqhZxi25vjJckyHLO9Z1akx0Zi5ocgzGCDkLD0mk3jkp2BSsTxQubEMwa7ira9Qyyob2RCeN-RXNbpgvQKgMJy_fjnjXsLRcOM7a4MH5kxbrhuWI/w640-h480/%D0%A4%D0%95%D0%94%D0%AE%D0%A8%D0%98%D0%9D%D0%90%20%20%20%20%20%D0%90%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%B0,%20%209%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%201%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">ФЕДЮШИНА Аліса, 9 років - 1 місце</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhm9TlMPOSF5SxFLDNa3OPOETRFbjH4UACJyoxi7RRzdbdxrAVCfud8j8NEeHDsdLz-Kp3BrH5SsKLBsK1IIDYXTWGGRLJKrtm2cH0kyCHkR4rRbxIAjyWg706oTnS6j-XuqbK4XRzTLYTFDeHeWdUlDepP2qIdthyV9hlEnRoBXXl9Ws3NA7y3kxd0/s4608/%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%A4%D0%AC%D0%9E%D0%9D%D0%9E%D0%92%D0%90%20%20%20%20%D0%AF%D0%BD%D0%B0,%2010%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%201%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhm9TlMPOSF5SxFLDNa3OPOETRFbjH4UACJyoxi7RRzdbdxrAVCfud8j8NEeHDsdLz-Kp3BrH5SsKLBsK1IIDYXTWGGRLJKrtm2cH0kyCHkR4rRbxIAjyWg706oTnS6j-XuqbK4XRzTLYTFDeHeWdUlDepP2qIdthyV9hlEnRoBXXl9Ws3NA7y3kxd0/w640-h480/%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%A4%D0%AC%D0%9E%D0%9D%D0%9E%D0%92%D0%90%20%20%20%20%D0%AF%D0%BD%D0%B0,%2010%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%201%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">ПОРФЬОНОВА Яна, 10 років - 1 місце</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJaG4S2mAtKYIdP3Wzg6qgo5mKtW14aCpL8DJOB6xppn3IoSvuUpd6hmP1IhZdDEdzk4j66d5UTVaChtncHQxykE5gZMBlUAkQACelFjpeaZfmwmsTSGuOXeWlIMkiHSXPloIuiFug0ReF9jhXXPS8gziv3rblmlo4u0uTx7Dnqa25JT-_rbuu1L9s/s4608/%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9A%D0%9E%D0%92%D0%90%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%8F,%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%2014%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%202%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJaG4S2mAtKYIdP3Wzg6qgo5mKtW14aCpL8DJOB6xppn3IoSvuUpd6hmP1IhZdDEdzk4j66d5UTVaChtncHQxykE5gZMBlUAkQACelFjpeaZfmwmsTSGuOXeWlIMkiHSXPloIuiFug0ReF9jhXXPS8gziv3rblmlo4u0uTx7Dnqa25JT-_rbuu1L9s/w640-h480/%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9A%D0%9E%D0%92%D0%90%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%8F,%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%2014%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%202%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">МАРКОВА Анастасія, 14 років - 2 місце</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidR5xBoIdOVJ_t6nREUumjshfenl9DHGgj6jn2z-Nadx4G4aAh0y-ZOfNx6HxnFwFmUiTJ21rZj2DQqLcu4H15793W0NZaTDlCgxM94QyCbkRjAs8pRLVfUvC21OLmZLDuQIgztEqFqcHOrnBl1bam5IWDZRnwZ-W0s6_Bho6QQ2hGSP_j2ljeW6Fw/s4608/%D0%9E%D0%92%D0%A1%D0%95%D0%9F%D0%AF%D0%9D%20%D0%90%D1%81%D0%BC%D1%96%D0%BA,%20%20%20%20%20%20%20%20%20%2011%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%202%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="4608" data-original-width="3456" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidR5xBoIdOVJ_t6nREUumjshfenl9DHGgj6jn2z-Nadx4G4aAh0y-ZOfNx6HxnFwFmUiTJ21rZj2DQqLcu4H15793W0NZaTDlCgxM94QyCbkRjAs8pRLVfUvC21OLmZLDuQIgztEqFqcHOrnBl1bam5IWDZRnwZ-W0s6_Bho6QQ2hGSP_j2ljeW6Fw/w480-h640/%D0%9E%D0%92%D0%A1%D0%95%D0%9F%D0%AF%D0%9D%20%D0%90%D1%81%D0%BC%D1%96%D0%BA,%20%20%20%20%20%20%20%20%20%2011%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%202%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="480" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">ОВСЕПЯН Асмік, 11 років - 2 місце</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiaN0uGO2hPEGJAgz5LALQtFVRKNxQElS0W3ptt3vMp3U0MfU3vPP7HFVTCLD4q6iL__3H11AiQH7AJS3GvdyhmYIURrSq-7dIWr8z0mEnWKpFibF4MXOehGzi-eSsvTtSvdN81BELsXfun-YDhxzHLnhZ255tLUYBvwPAdIPnOsFLYSyFlT2r8dlJC/s4608/%D0%A2%D0%90%D0%A2%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%92%D0%90%20%D0%9A%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%B0,%206%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%202%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiaN0uGO2hPEGJAgz5LALQtFVRKNxQElS0W3ptt3vMp3U0MfU3vPP7HFVTCLD4q6iL__3H11AiQH7AJS3GvdyhmYIURrSq-7dIWr8z0mEnWKpFibF4MXOehGzi-eSsvTtSvdN81BELsXfun-YDhxzHLnhZ255tLUYBvwPAdIPnOsFLYSyFlT2r8dlJC/w640-h480/%D0%A2%D0%90%D0%A2%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%92%D0%90%20%D0%9A%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%B0,%206%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%202%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">ТАТАРОВА Крістіна, 6 років - 2 місце</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEn9QALLOOgHJO5Uuarjs4RZkmZcfzaemc5vEab8JVnrLOjdC6NzICsWHh3YpeuzcE54mh9Ycc1KXlJbLyIi99xUApe5OuOL0B9Y_hxmPVH7l5Zz0xnweRxVZCwlK_gCkhg2Md6cObdHC0Th_Buh4pZvVy6rO90JtJ3Lg2c9bO_F12c3hK639wfN62/s4608/%D0%9A%D0%A0%D0%98%D0%A6%D0%90%D0%9A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%92%D0%B0%D1%80%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B0%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%2015%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%203%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEn9QALLOOgHJO5Uuarjs4RZkmZcfzaemc5vEab8JVnrLOjdC6NzICsWHh3YpeuzcE54mh9Ycc1KXlJbLyIi99xUApe5OuOL0B9Y_hxmPVH7l5Zz0xnweRxVZCwlK_gCkhg2Md6cObdHC0Th_Buh4pZvVy6rO90JtJ3Lg2c9bO_F12c3hK639wfN62/w640-h480/%D0%9A%D0%A0%D0%98%D0%A6%D0%90%D0%9A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%92%D0%B0%D1%80%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B0%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%2015%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%203%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">КРИЦАК Варвара, 15 років - 3 місце</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjfL8_xhETofMQhbbjZB2tC_oqxcwFvQN5Y9d9c5yX842EDXze8Ca2ZXJrosxEfB7pTkOVZxOlKoyPBOneNCk_XqqGFw1c9QpmIzbv-Zo07d6ZS96h2aRA98vL74lnKTGqxKhisom8dZswPq8AtqcVya5Ul_O9CraDikp-jHEAFNzEQavxHYD-7hyr/s4608/%D0%91%D0%90%D0%91%D0%9E%D0%92%D0%90%20%D0%93%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0,%20%20%20%20%20%20%20%20%2010%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%20%20%20%203%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjfL8_xhETofMQhbbjZB2tC_oqxcwFvQN5Y9d9c5yX842EDXze8Ca2ZXJrosxEfB7pTkOVZxOlKoyPBOneNCk_XqqGFw1c9QpmIzbv-Zo07d6ZS96h2aRA98vL74lnKTGqxKhisom8dZswPq8AtqcVya5Ul_O9CraDikp-jHEAFNzEQavxHYD-7hyr/w640-h480/%D0%91%D0%90%D0%91%D0%9E%D0%92%D0%90%20%D0%93%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0,%20%20%20%20%20%20%20%20%2010%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%20%20%20%20%20%20%20%203%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">БАБОВА Ганна, 10 років - 3 місце</span></td></tr></tbody></table><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><br /><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9nmc9iK4QEc8Gjr-Hj365ezRwg2P0qJcOmhI48W5khbjITj9qhp52h3V9CVXt_OyavceonjNpZz61GxuDR5pGTeoaUwDp7ZrKw6dteHabGKtMhgiuZBxrbDyOWFllYehtnaestp7OuFZv8BrjuV570lcTtCY25DrXhlPQUuK8SvCfqOHFiaRuWr32/s4608/%D0%A5%D0%A0%D0%90%D0%9F%D0%98%D0%A2%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%90%20%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F,%2014%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%203%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9nmc9iK4QEc8Gjr-Hj365ezRwg2P0qJcOmhI48W5khbjITj9qhp52h3V9CVXt_OyavceonjNpZz61GxuDR5pGTeoaUwDp7ZrKw6dteHabGKtMhgiuZBxrbDyOWFllYehtnaestp7OuFZv8BrjuV570lcTtCY25DrXhlPQUuK8SvCfqOHFiaRuWr32/w640-h480/%D0%A5%D0%A0%D0%90%D0%9F%D0%98%D0%A2%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%90%20%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F,%2014%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%20%203%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">ХРАПИТСЬКА Софія, 14 років - 3 місце</span></td></tr></tbody></table><br /><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjbmdoWYPy2WYQW3X4DX2rHl486IDt7rJjQMfGSb_7ngiLeYIBA_IfBT0jEYHTjOMcLSTtasTyEwFpnDM8GmKn9ck0GIf0W9GWFBiwS5G6cD9AKLd70cEidwCj_ukr9pueYO1vuFrCT_TRKaQLCVEO3ESkAWWFVsfQUV9Wo_8BJYGSP5skmR2ReqYwt/s4608/%D0%91%D0%9B%D0%90%D0%9D%D0%90%D0%A0%20%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9,%208%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%203%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjbmdoWYPy2WYQW3X4DX2rHl486IDt7rJjQMfGSb_7ngiLeYIBA_IfBT0jEYHTjOMcLSTtasTyEwFpnDM8GmKn9ck0GIf0W9GWFBiwS5G6cD9AKLd70cEidwCj_ukr9pueYO1vuFrCT_TRKaQLCVEO3ESkAWWFVsfQUV9Wo_8BJYGSP5skmR2ReqYwt/w640-h480/%D0%91%D0%9B%D0%90%D0%9D%D0%90%D0%A0%20%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9,%208%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%203%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">БЛАНАР Георгій, 8 років - 3 місце</span></td></tr></tbody></table><div><br /><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgt2xU5CN7RyWC6bbNcEdfCC2mS0BLaSo4vwVGU2ZHGKph50DRrXOx5ewIVPtKcpfE1vG_QObXS00iILnZrzbcNzpP2uuPrU1WxmLjIc09dvaNtTHWn3trBn3JqG2d_uEZ3LyvTGqpG2xXb1cIvt3tX32VJl2j_pNNRDuvwCVKoay5ipfNQYMqjH9IG/s4608/%D0%91%D0%9B%D0%90%D0%9D%D0%90%D0%A0%20%D0%90%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%B0,%20%20%2015%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgt2xU5CN7RyWC6bbNcEdfCC2mS0BLaSo4vwVGU2ZHGKph50DRrXOx5ewIVPtKcpfE1vG_QObXS00iILnZrzbcNzpP2uuPrU1WxmLjIc09dvaNtTHWn3trBn3JqG2d_uEZ3LyvTGqpG2xXb1cIvt3tX32VJl2j_pNNRDuvwCVKoay5ipfNQYMqjH9IG/w640-h480/%D0%91%D0%9B%D0%90%D0%9D%D0%90%D0%A0%20%D0%90%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%B0,%20%20%2015%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">БЛАНАР Аліса, 15 років</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8Vp_nb6Ilfg68kyWwmMUJ085TH4Jhu29NEn1UTiPWarF_EsY8akyQkN_tTR1Q4GSOO5BMVjEn4J1cW3xh6z7yWsyJrMVq9xzWPTaJRWpBzqrdhPwWuDfubsCg7LO_q3GUPU32BYn87EE8CFIzBLStn_r5qYVeK38Rw68p-l0lvBvtzJFphcKIAeIj/s4608/%D0%9A%D0%90%D0%97%D0%90%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%94%D0%AE%D0%9A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8F,%20%20%20%20%20%20%20%20%207%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8Vp_nb6Ilfg68kyWwmMUJ085TH4Jhu29NEn1UTiPWarF_EsY8akyQkN_tTR1Q4GSOO5BMVjEn4J1cW3xh6z7yWsyJrMVq9xzWPTaJRWpBzqrdhPwWuDfubsCg7LO_q3GUPU32BYn87EE8CFIzBLStn_r5qYVeK38Rw68p-l0lvBvtzJFphcKIAeIj/w640-h480/%D0%9A%D0%90%D0%97%D0%90%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%94%D0%AE%D0%9A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8F,%20%20%20%20%20%20%20%20%207%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">КАЗАГЛАДЮК Маруся, 7 років</span></td></tr></tbody></table><div><br /><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHQKnv4we6v-RnPqgjMStvPcguhEnHhs9HdALRqQXPmgFd8aRpqHgxpmw_cVGwV-hPAbzdoDnKXU3EfZPMwghCe4FnZH85auhbr8WtPLRvTVZ68IguTlF3r5np29W4yQFycZyEXSyW0vrHZ6DuAkOmwGJ-BXS64maA112ZZ96zYPXSxW94hiYG4XVh/s4608/%D0%9A%D0%A3%D0%97%D0%9D%D0%95%D0%A6%D0%9E%D0%92%D0%90%20%D0%90%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0,%207%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjHQKnv4we6v-RnPqgjMStvPcguhEnHhs9HdALRqQXPmgFd8aRpqHgxpmw_cVGwV-hPAbzdoDnKXU3EfZPMwghCe4FnZH85auhbr8WtPLRvTVZ68IguTlF3r5np29W4yQFycZyEXSyW0vrHZ6DuAkOmwGJ-BXS64maA112ZZ96zYPXSxW94hiYG4XVh/w640-h480/%D0%9A%D0%A3%D0%97%D0%9D%D0%95%D0%A6%D0%9E%D0%92%D0%90%20%D0%90%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0,%207%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">КУЗНЕЦОВА Арина, 7 років</span></td></tr></tbody></table><br /></div></div><div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9BCSKi8zyMyyyv3ietgYDOeyHQ2CqoLvG5D08nSvhdCu02cRm7WHYXLeBQZqlqlPljZZXzGoPW0BcBJNf0nk_ibrPdqAV4bFHYdEn_PViR-fIIaW8nF43erwEfF1tVE3pg41ykJdw8EZ7gQoYNj_wO3VMZUZTmdcdvJWVMwlcBteKePnmYF_p-C_H/s4608/%D0%9A%D0%9E%D0%A1%D0%95%D0%99%D0%9A%D0%9E%20%20%20%20%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0,%20%20%20%20%20%20%20%207%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="3456" data-original-width="4608" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9BCSKi8zyMyyyv3ietgYDOeyHQ2CqoLvG5D08nSvhdCu02cRm7WHYXLeBQZqlqlPljZZXzGoPW0BcBJNf0nk_ibrPdqAV4bFHYdEn_PViR-fIIaW8nF43erwEfF1tVE3pg41ykJdw8EZ7gQoYNj_wO3VMZUZTmdcdvJWVMwlcBteKePnmYF_p-C_H/w640-h480/%D0%9A%D0%9E%D0%A1%D0%95%D0%99%D0%9A%D0%9E%20%20%20%20%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0,%20%20%20%20%20%20%20%207%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span face=""Segoe UI Historic", "Segoe UI", Helvetica, Arial, sans-serif" style="background-color: white; color: #050505; font-size: 15px; text-align: start;">КОСЕЙКО Олександра, 7 років</span></td></tr></tbody></table><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><p></p></div>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-10480559875715091782023-05-29T13:14:00.007+03:002023-05-29T13:32:37.745+03:00ДО ПИТАННЯ ПРО РОДОВІД КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<p style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2023/05/blog-post_29.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></p>
<p>31 травня народився Костянтин Георгійович Паустовський (1892-1968), чиє життя і творчість тісно пов'язані з історією нашого міста. Але сьогодні хочеться згадати не про його зв'язки з Одесою, а про родовід Костянтина Георгійовича. На наш погляд, день народження - це слушна нагода нагадати про коріння Костянтина Паустовського.</p><span><a name='more'></a></span>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijuLfqIqMgjz5XFGakVHG9jMMi_1Vv4HTiOe9ESDx5j6AnZwNsOJ9MSoMN0vUBG8MPsYdoED1QC8VXgVnL-zjIvxvtvI_OpHGE9doo63p38yHF1uNJIvY2PQk1-dWh49jcFb5T9a-EzXIsquyY_j0uNJ-SIi0mcVYbp8R4Y_8Bggs1ahJQSMJAFRQK/s1224/%D0%9A.%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9,%201960-%D1%82%D1%96%20%D1%80%D1%80..jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="879" data-original-width="1224" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijuLfqIqMgjz5XFGakVHG9jMMi_1Vv4HTiOe9ESDx5j6AnZwNsOJ9MSoMN0vUBG8MPsYdoED1QC8VXgVnL-zjIvxvtvI_OpHGE9doo63p38yHF1uNJIvY2PQk1-dWh49jcFb5T9a-EzXIsquyY_j0uNJ-SIi0mcVYbp8R4Y_8Bggs1ahJQSMJAFRQK/s600/%D0%9A.%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9,%201960-%D1%82%D1%96%20%D1%80%D1%80..jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">К. Паустовський, 1960-ті роки</td></tr></tbody></table>
<p>То ж звідки пішли коріння роду Костянтина Паустовського?</p>
<p>Дослідження цієї теми почалось відносно нещодавно і продовжуються донині. Дослідник Євген Чернецький в своїй роботі «Паустовські на Київщині» зазначає: <em>«На Київщині відомо два роди Паустовських. Цікаво, що вони печаталися різними гербами, - Незгодою та Холевою, - але з'являються приблизно в один час (1740-ві та 1760-ті роки) у сусідніх селах (Потіївка і Вільшанка) на Білоцерківщині»</em>.</p>
<p>В книзі «Далекие годы» Костянтин Паустовський писав: <em>«Коли Запорізьку січ за часів Катерини Другої розігнали, частину козаків поселили на берегах річки Рось, біля Білої церкви».</em></p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhshKaVrLB8ejw0zBHM_gx-UE_uoQ9PWIOeYRGK5i3mvgpD_wPbRoMaUQMm6gmEiU6e2FvDOBqo2zKh6Kh3Q_d9AAaiJpqLOX3SSIO8iRi6N8NAepVMIwD0A6-znJ-VxQ2N2DtXZn90SSkYQOE1ZTLJBcKnVzs2hSaPJtKi9Uu240vmGo6Qfln36CXI/s2881/%D0%A0%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0%20%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%8C.%20%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5..jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1677" data-original-width="2881" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhshKaVrLB8ejw0zBHM_gx-UE_uoQ9PWIOeYRGK5i3mvgpD_wPbRoMaUQMm6gmEiU6e2FvDOBqo2zKh6Kh3Q_d9AAaiJpqLOX3SSIO8iRi6N8NAepVMIwD0A6-znJ-VxQ2N2DtXZn90SSkYQOE1ZTLJBcKnVzs2hSaPJtKi9Uu240vmGo6Qfln36CXI/s600/%D0%A0%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0%20%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%8C.%20%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5..jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Річка Рось. Городище.</td></tr></tbody></table>
<p>Стара дідівська садиба знаходилась на острові в селі Городищі.</p>
<p><em>«Острів, - </em>писав Паустовський,<em> - на якому стояла дідівська хата, був, звісно, найтаємничішим місцем на світі.</em></p>
<p><em>За хатою лежали два величезні глибокі ставки. Там завжди було похмуро від старих верб і темної води. За ставками, догори схилом, піднімався гай із непролазною ліщиною.</em></p>
<p><em>За гаєм починалися галявини, в заростях квітів до поясу й такі запашні, що від них у спекотний день починала боліти голова.</em></p>
<p><em>За галявинами на пасіці курився слабкий димок біля дідівського куреня. А за дідівським куренем ішли незвідані землі - червоні гранітні скелі, вкриті повзучими кущами і сухою суницею».</em></p>
<p>Ця садиба була знищена в 1930-ті роки в період колективізації.</p>
<p>Відомо, що пращури Костянтина Паустовського походять з села Городище Білоцерківського повіту. Останні дослідження доводять, що цю гілку заснував Дмитро Антонович Паустовський (1793-1849).</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguhYYmc2qAFcSRah5nL3cSd9MUzs5Va4847Xy3J_uTl7jOFLWybARzm_rSF0RQrHofy32kLK0dOBE4XYoAbsxg-JmOBpErAYrOWlu4-o6mDE5L7VB8LSTJ9ElYFEBJlODW78wbja9Awo6PkS2OiwfbDFX-XM82aGB7drHGbbX6oczNbHsLDuVr0uFS/s963/%D0%9A.%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.%20%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5,%20%D0%BF%D0%BE%D1%87.%201900-%D1%85%20%D1%80%D1%80..jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="574" data-original-width="963" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguhYYmc2qAFcSRah5nL3cSd9MUzs5Va4847Xy3J_uTl7jOFLWybARzm_rSF0RQrHofy32kLK0dOBE4XYoAbsxg-JmOBpErAYrOWlu4-o6mDE5L7VB8LSTJ9ElYFEBJlODW78wbja9Awo6PkS2OiwfbDFX-XM82aGB7drHGbbX6oczNbHsLDuVr0uFS/s600/%D0%9A.%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.%20%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5,%20%D0%BF%D0%BE%D1%87.%201900-%D1%85%20%D1%80%D1%80..jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">К. Паустовський. Городище, поч. 1900-х років.</td></tr></tbody></table>
<p>Одне з таких досліджень на початку 2000-х р.р. провів Павло Дерев'янко - учень Білоцерківського державного ліцею. Згідно із сучасними освітніми вимогами, кожний одинадцятикласник повинен написати та захистити учнівську наукову роботу. Назва роботи Павла Дерев'янка - «Білоцерківські сторінки книги К. Паустовського «Повесть о жизни». До історії роду Паустовських».</p>
<p>Судячи з тексту і додаткових матеріалів, куди увійшли генеалогічне древо роду Паустовських, а також зображення родових гербів Паустовських та гетьмана Сагайдачного - пращура роду Паустовських, Павло Дерев'янко провів серйозне наукове дослідження, працюючи в Центральному державному історичному архіві України. Матеріали цих досліджень були опубліковані у збірнику «Костянтин Паустовський. Матеріали та повідомлення», випуск 3 (М., 2007).</p>
<p>Сьогодні ми публікуємо фрагменти цієї праці Павла Дерев'янка, які доводять, що, можливо, не завжди варто вірити тому, що написав Паустовський про свою родину в автобіографічній книзі «Повесть о жизни».</p>
<div style="font-size: 13px;">
<p style="text-align: center; text-indent: 0px;"><strong>БІЛОЦЕРКІВСЬКІ СТОРІНКИ КНИГИ<br />
К. ПАУСТОВСЬКОГО «ПОВЕСТЬ О ЖИЗНИ»<br />
До історії роду Паустовських</strong></p>
<p>Автобіографічний твір К.Г. Паустовського «Повесть о жизни», яке публікувалося частинами у середині ХХ століття протягом тривалого часу, викликає інтерес літературознавців, критиків, біографів, оскільки книга є дивовижним сплавом епічного та ліричного, пережитого, реальних фактів та художнього вимислу.</p>
<p>Художня достовірність «Повести о жизни» є настільки переконливою, що не лише читачі, а й більшість дослідників сприймає факти, відтворені автором, як абсолютно реальні, правдивість яких не викликає сумнівів.<br /><…></p>
<p>Не ставлячи під сумнів високу художню майстерність Паустовського та наукову компетентність дослідників та біографів письменника, ми здійснили спробу «критичного прочитання» перших розділів повісті «Далекие годы», зміст яких безпосередньо пов'язаний з Білоцерківщиною, саме з точки зору історичної достовірності відтворених у ній фактів.</p>
<p>З цією метою було опрацьовано матеріали в ЦДІАК України /Центральний державний історичний архів України - Л.М./. Деякі міркування щодо досліджених документів викладаються у цій статті.</p>
<p>Другий розділ повісті «Далекие годы» К.Г. Паустовський називає «Дедушка мой Максим Григорьевич». У цьому розділі письменник пише про козацьке коріння свого діда, створює поетичний образ Максима Григоровича, який співав козацькі пісні онукам, розповідав їм про свою участь у турецькій війні, звідки привіз красуню-турчанку Фатьму. Ніби, вийшовши заміж, вона прийняла християнство і нове ім'я Гонората.</p>
<p>Паустовський з такою художньою достовірністю дає портрет Максима Григоровича, так емоційно пише про пісні, які той співав, що читач абсолютно вірить у спілкування хлопчика з його легендарним дідом:</p>
<p><em>«Маленький, сивий, із безбарвними добрими очима, він усе літо жив на пасіці за левадою - відсиджувався там від гнівного характеру моєї бабки-турчанки. <...> Козацькі ж пісні завжди викликали незрозумілий смуток. Вони здавались мені то плачем невільників, закутих у турецькі ланцюги - кайдани, то широким похідним співом під тупіт кінських копит. Чого тільки не співав дід! Найчастіше він співав улюблену нашу пісню «Засвистали козаченьки...».</em></p>
<p>Тепер звернемося до знайдених архівних записів... У метричній книзі Димитріївської церкви села Пилипча Васильківського повіту Київської губернії за 1862 рік зафіксовано факт смерті однодворця Паустовського Максима Дмитровича (1821-1862), який помер у віці сорока одного року. Дружина - Гонората Вікентіївна, дочка дворянина Вікентія Вітушинського. Діти: Георгій (1854-1912), Іван (1859-1861), Ілля (?-?), Ганна (1856-?), Марія (1846-?), Феодосія (?-?).</p>
<p>Повернемося до витоків роду... У метричній книзі за 1849 рік зафіксовано смерть Паустовського Дмитра Антоновича, однодворця (1793-1849), який помер у віці п’ятдесяти шести років. Дружина - Анастасія Іванівна (?-1865). Діти - Лаврентій, Максим (1821-1862), Матвій (1817-1863), Василь, Іларіон, Ірина (1824-1852).</p>
<p>Вже за цими двома записами можна зробити такі висновки.</p>
<p>Засновником городищенської гілки роду Паустовських на Київщині став однодворець Дмитро Антонович (1793-1849). Родина мала власний герб. В 1828 році книга опису церкви св. Димитрія села Пилипчі у розділі «Шляхетські села Городище» фіксує у дворі номер 69 родину Дмитра Паустовського. Пізніше, в 1863 році Паустовські декласуються і приписуються до стану «Різночинці села Городище», але залишаються шановними в селі однодворцями. Про це може свідчити шлюб Максима Дмитровича (1822-1962) – діда Костянтина Георгійовича Паустовського – з Гоноратою, дочкою дворянина Вікентія Вітушінського. <...></p>
<p>По повісті «Далекие годы» нам відомі діти Максима: Георгій (1854-1912) — батько письменника, Ілля (?-?) – «дядько Ілько» – та Феодосія (?-?) – «тітка Дозя». За метричною книгою у Максима було шестеро дітей - про Івана (1859-1861), Марію та Ганну у Костянтина Паустовського нічого не написано.</p>
<p>Костик чув багато історій про свого діда: яким він був, які співав пісні, як ховався від дружини на пасіці. А коли виріс, описав його в повісті таким, яким би хотів його бачити. Помер Максим Дмитрович 1862 року, коли батькові Костянтина було вісім років. Сам Костянтин Георгійович свого діда не бачив, бо народився через тридцять років після його смерті.</p>
<p>Походження по батькові «Григорович» для Максима Дмитровича в «Повести о жизни» може мати різні версії:</p>
<p>- розбіжність між метричним записом і тим, як звали людину в родині, досить поширене явище в селі того часу;</p>
<p>- можливо, це пов'язано якось з місцевим прізвиськом прадіда;</p>
<p>- можливо в дитячій пам'яті маленького Костика залишилися певні спогади про далеких родичів, яких він переплутав із дідом;</p>
<p>- а може письменник свідомо запровадив це по батькові.</p>
<p>Повної та справжньої правди ми ніколи, напевно, не дізнаємось...</p>
<p>А зараз про «бабку-турчанку»... Ця історія взагалі схожа на давню сімейну легенду, таку собі сімейну міфотворчість. Дід Максим, звісно, міг бути учасником турецьких війн, але яких?.. Перша - за його життя - була в 1828-1829 роках, а інша, остання, - у 1853-1856 рр. . Тобто, коли йому було сім років або тридцять один рік. Але, попри все, однодворець Максим Дмитрович Паустовський дійсно повінчався з Гоноратою, але донькою дворянина Вікентія Вітушінського! Про це є запис у метричній книзі.</p>
<p>Проаналізувавши це все і узагальнивши, можна зробити наступні висновки:</p>
<ol>
<li>У перших розділах «Повести о жизни» слід зазначити український колорит: поетичний опис побуту, місцевих звичаїв, традицій, обрядів, історичного минулого українського народу. У художню тканину повісті органічно увійшли родинні легенди запорізького коріння діда та поетична оповідь про лірника Остапа. Поетичний вигляд України, любов до неї письменник проніс через усе своє творче життя.</li>
<li>На підставі архівних матеріалів виявлено суттєві розбіжності між достовірними фактами життя письменника і його близьких та їх відображенням у книзі...</li>
<li>Особливості авторського підходу Паустовського до відтворення фактів біографічного характеру в перших розділах «Повести о жизни» обумовлені лірико-романтичним стилем твору, об'єктивно-психологічними мотивами та мистецькими завданнями, які ставив перед собою автор... У цілому мистецька вигадка домінує над реальним фактом.</li>
<li>На основі архівних матеріалів був складений докладний родовід Паустовських.</li>
<li>В архівах також були виявлені досі невідомі геральдичні зображення: «CHOLEWA» - городищенських Паустовських та «POBOG» - Петра Сагайдачного.</li>
</ol>
</div>
<p>Свою статтю Павло Дерев'янко завершує словами: <em>«Безумовно, проведене дослідження не претендує на абсолютну точність і вичерпність... Велика кількість поки що не відкритих архівних матеріалів ще чекає на своїх дослідників і біографів».</em></p>
<p>Це так, дослідження тривають, але вже зараз, виходячи з опублікованих документів, можна зробити принаймні один важливий висновок - бабуся Костянтина Паустовського була полькою, а не "турчанкою". А це означає, що письменник мав українсько-польське коріння, а не українсько-польсько-турецьке, про що пишуть багато довідкових видань. А звідки взялася «бабка-турчанка»? Оце питання!</p>
<p style="text-indent: 0px;"><em><em>ЛІЛІЯ МЕЛЬНИЧЕНКО</em></em></p>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<p style="text-indent: 0px; font-size: 24px; text-align: center;"><b>К ВОПРОСУ О РОДОСЛОВНОЙ<br /> КОНСТАНТИНА ПАУСТОВСКОГО</b></p>
<p>31 мая родился Константин Георгиевич Паустовский (1892-1968), чья жизнь и творчество тесно связаны с историей нашего города. Но сегодня хочется вспомнить не о его связях с Одессой, а о родословной Константина Георгиевича. На наш взгляд, день рождения - это подходящий повод напомнить о корнях Константина Паустовского.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijuLfqIqMgjz5XFGakVHG9jMMi_1Vv4HTiOe9ESDx5j6AnZwNsOJ9MSoMN0vUBG8MPsYdoED1QC8VXgVnL-zjIvxvtvI_OpHGE9doo63p38yHF1uNJIvY2PQk1-dWh49jcFb5T9a-EzXIsquyY_j0uNJ-SIi0mcVYbp8R4Y_8Bggs1ahJQSMJAFRQK/s1224/%D0%9A.%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9,%201960-%D1%82%D1%96%20%D1%80%D1%80..jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="879" data-original-width="1224" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijuLfqIqMgjz5XFGakVHG9jMMi_1Vv4HTiOe9ESDx5j6AnZwNsOJ9MSoMN0vUBG8MPsYdoED1QC8VXgVnL-zjIvxvtvI_OpHGE9doo63p38yHF1uNJIvY2PQk1-dWh49jcFb5T9a-EzXIsquyY_j0uNJ-SIi0mcVYbp8R4Y_8Bggs1ahJQSMJAFRQK/s600/%D0%9A.%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9,%201960-%D1%82%D1%96%20%D1%80%D1%80..jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">К. Паустовский, 1960-е годы.</td></tr></tbody></table>
<p>Так откуда же пошли корни рода Константина Паустовского?</p>
<p>Изучение этой темы началось относительно недавно и продолжается по сей день. Исследователь Евгений Чернецкий в своей работе «Паустовские на Киевщине» отмечает: <em>«На Киевщине известно два рода Паустовских. Интересно, что они печатались разными гербами, - Незгодой и Холевой, - но появляются примерно в одно время (1740-е и 1760-е годы) в соседних селах (Потеевка и Ольшанка) на Белоцерковщине».</em></p>
<p>В книге «Далекие годы» Константин Паустовский писал: <em>«Когда Запорожскую сечь во времена Екатерины Второй разогнали, часть казаков поселили на берегах реки Рось, возле Белой церкви» .</em></p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhshKaVrLB8ejw0zBHM_gx-UE_uoQ9PWIOeYRGK5i3mvgpD_wPbRoMaUQMm6gmEiU6e2FvDOBqo2zKh6Kh3Q_d9AAaiJpqLOX3SSIO8iRi6N8NAepVMIwD0A6-znJ-VxQ2N2DtXZn90SSkYQOE1ZTLJBcKnVzs2hSaPJtKi9Uu240vmGo6Qfln36CXI/s2881/%D0%A0%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0%20%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%8C.%20%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5..jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1677" data-original-width="2881" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhshKaVrLB8ejw0zBHM_gx-UE_uoQ9PWIOeYRGK5i3mvgpD_wPbRoMaUQMm6gmEiU6e2FvDOBqo2zKh6Kh3Q_d9AAaiJpqLOX3SSIO8iRi6N8NAepVMIwD0A6-znJ-VxQ2N2DtXZn90SSkYQOE1ZTLJBcKnVzs2hSaPJtKi9Uu240vmGo6Qfln36CXI/s600/%D0%A0%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0%20%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%8C.%20%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5..jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Речка Рось. Городище.</td></tr></tbody></table>
<p>Старая дедовская усадьба находилась на острове в селе Городище.</p>
<p><em>«Остров, - писал Паустовский, - на котором стояла дедовская хата, был, конечно, самым таинственным местом на свете. За избой лежали два огромных глубоких пруда. Там всегда было мрачно от старых ив и темной воды.<br /> За прудами, вверх по склону, поднималась роща с непролазным орешником. За рощей начинались поляны в зарослях цветов до пояса и такие душистые, что от них в жаркий день начинала болеть голова.</em></p>
<p><em>За полянами на пасеке курился слабый дымок возле дедовского шалаша. А за дедовским шалашом шли неизведанные земли - красные гранитные скалы, покрытые ползучими кустарниками и сухой земляникой»...</em></p>
<p>Эта усадьба была уничтожена в 1930-е годы в период коллективизации.</p>
<p>Известно, что предки Константина Паустовского происходят из села Городище Белоцерковского района. Последние исследования доказывают, что эту ветвь основал Дмитрий Антонович Паустовский (1793-1849).</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguhYYmc2qAFcSRah5nL3cSd9MUzs5Va4847Xy3J_uTl7jOFLWybARzm_rSF0RQrHofy32kLK0dOBE4XYoAbsxg-JmOBpErAYrOWlu4-o6mDE5L7VB8LSTJ9ElYFEBJlODW78wbja9Awo6PkS2OiwfbDFX-XM82aGB7drHGbbX6oczNbHsLDuVr0uFS/s963/%D0%9A.%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.%20%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5,%20%D0%BF%D0%BE%D1%87.%201900-%D1%85%20%D1%80%D1%80..jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="574" data-original-width="963" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguhYYmc2qAFcSRah5nL3cSd9MUzs5Va4847Xy3J_uTl7jOFLWybARzm_rSF0RQrHofy32kLK0dOBE4XYoAbsxg-JmOBpErAYrOWlu4-o6mDE5L7VB8LSTJ9ElYFEBJlODW78wbja9Awo6PkS2OiwfbDFX-XM82aGB7drHGbbX6oczNbHsLDuVr0uFS/s600/%D0%9A.%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.%20%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5,%20%D0%BF%D0%BE%D1%87.%201900-%D1%85%20%D1%80%D1%80..jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">К. Паустовский. Городище, нач. 1900-х гг.</td></tr></tbody></table>
<p>Одно из таких исследований в начале 2000-х г.г. провел Павел Деревянко – учащийся Белоцерковского государственного лицея. Согласно современным образовательным требованиям, каждый одиннадцатиклассник должен написать и защитить ученическую научную работу. Название работы Павла Деревянко - «Белоцерковские страницы книги К. Паустовского «Повесть о жизни». К истории рода Паустовских».</p>
<p>Судя по тексту и прилагаемым материалам, куда вошли генеалогическое древо рода Паустовских, а также изображение родовых гербов Паустовских и гетмана Сагайдачного - предка рода Паустовских, Павел Деревянко провел серьезное научное исследование, работая в Центральном государственном историческом архиве Украины. Материалы этих исследований были опубликованы в сборнике «Константин Паустовский. Материалы и сообщения», выпуск 3 (М., 2007).</p>
<p>Сегодня мы публикуем фрагменты работы Павла Деревянко, которые показывают, что, возможно, не всегда стоит верить тому, что написал Паустовский о своей семье в автобиографической книге «Повесть о жизни».</p>
<div style="font-size: 13px;">
<p style="text-indent: 0px; text-align: center;"><strong>БЕЛОЦЕРКОВСКИЕ СТРАНИЦЫ КНИГИ<br />К. ПАУСТОВСКОГО «ПОВЕСТЬ О ЖИЗНИ»<br />К истории рода Паустовских</strong></p>
<p>Автобиографическое произведение К.Г. Паустовского «Повесть о жизни», которое публиковалось частями в середине ХХ века в течение продолжительного времени, вызывает интерес литературоведов, критиков, биографов, поскольку книга представляет собой удивительный сплав эпического и лирического, пережитого, реальных фактов и художественного вымысла.</p>
<p>Художественная достоверность «Повести о жизни» является настолько убедительной, что не только читатели, а и большинство исследователей воспринимает факты, воспроизведенные автором, как абсолютно реальные, правдивость которых не вызывает сомнений. <…></p>
<p>Не подвергая сомнению высокое художественное мастерство Паустовского и научную компетентность исследователей и биографов писателя, мы осуществили попытку «критического прочтения» первых глав повести «Далекие годы», содержание которых напрямую связано с Белоцерковщиной, именно с точки зрения исторической достоверности воспроизведенных в ней фактов.</p>
<p>С этой целью были обработаны материалы в ЦГИАК Украины /Центральный государственный исторический архив Украини - Л.М./. Некоторые соображения по поводу исследованных документов излагаются в настоящей статье.</p>
<p>Вторую главу повести «Далекие годы» К.Г. Паустовский называет «Дедушка мой Максим Григорьевич». В этой главе писатель пишет о казачьих корнях своего деда, создает поэтический образ Максима Григорьевича, который пел казацкие песни внукам, рассказывал им о своем участии в турецкой войне, с которой привез красавицу-турчанку Фатьму. Будто, выйдя замуж, она приняла христианство и новое имя - Гонората.</p>
<p>Паустовский с такой художественной достоверностью дает портрет Максима Григорьевича, так эмоционально пишет о песнях, которые он пел, что читатель абсолютно верит общению мальчика с его легендарным дедом:</p>
<p><em>«Маленький, седой, с бесцветными добрыми глазами, он все лето жил на пасеке за левадой </em><em>-</em><em> отсиживался там от гневного характера моей бабки-турчанки.</em></p>
<p><em> <...> Казацкие же песни всегда вызывали непонятную грусть. Они казались мне то плачем невольников, закованных в турецкие цепи - кайданы, то широким походным напевом под топот лошадиных копыт.</em></p>
<p><em> Чего только не пел дед! Чаще всего он пел любимую нашу песню «Засвистали козаченьки...».</em></p>
<p>Теперь обратимся к найденным архивным записям... В метрической книге Димитриевской церкви села Пилипча Васильковского уезда Киевской губернии за 1862 год зафиксирован факт смерти однодворца Паустовского Максима Дмитриевича (1821-1862), который умер в возрасте сорока одного года. Жена - Гонората Викентьевна, дочь дворянина Викентия Витушинского. Дети: Георгий (1854-1912), Иван (1859-1861), Илья (?-?), Анна (1856-?), Мария (1846-?), Феодосия (?-?).</p>
<p>Вернемся к истокам рода... В метрической книге за 1849 год зафиксирована смерть Паустовского Дмитрия Антоновича, однодворца (1793-1849), который умер в возрасте пятидесяти шести лет. Жена - Анастасия Ивановна (?-1865). Дети - Лаврентий, Максим (1821-1862), Матвей (1817-1863), Василий, Илларион, Ирина (1824-1852).</p>
<p>Уже по этим двум записям можно сделать следующие выводы.</p>
<p>Основателем городищенской ветви рода Паустовских на Киевщине стал однодворец Дмитрий Антонович (1793-1849). Семейство имело собственный герб. В 1828 году книга описи церкви св. Димитрия села Пилипчи в разделе «Шляхетские деревни Городище» фиксирует во дворе номер 69 семью Дмитрия Паустовского. Позднее, в 1863 году Паустовские деклассируются и приписываются к сословию «Разночинцы деревни Городище», но остаются уважаемыми в селе однодворцами. Об этом может свидетельствовать брак Максима Дмитриевича (1822-1862) - деда Константина Георгиевича Паустовского - с Гоноратой, дочерью дворянина Викентия Витушинского. <...></p>
<p>По повести «Далекие годы» нам известны дети Максима: Георгий (1854-1912) - отец писателя, Илья (?-?) - «дядя Илько» - и Феодосия (?-?) - «тетя Дозя». По метрической книге у Максима было шестеро детей - об Иване (1859-1861), Марии и Ане у Константина Паустовского ничего не написано.</p>
<p>Костик слышал много историй про своего деда - каким он был, какие пел песни, как прятался от жены на пасеке. А когда вырос, описал его в повести таким, каким бы хотел его видеть. Умер Максим Дмитриевич в 1862 году, когда отцу Константина было восемь лет. Сам Константин Георгиевич своего деда не видел, так как родился через тридцать лет после его смерти.</p>
<p>Происхождение отчества «Григорьевич» для Максима Дмитриевича в «Повести о жизни» может иметь разные версии:</p>
<ul>
<li>расхождение между метрической записью и тем, как звали человека в семье, - достаточно распространенное в селе того времени явление;</li>
<li>возможно, это связано как-то с местным прозвищем прадеда;</li>
<li>возможно в детской памяти маленького Костика остались определенные воспоминания о далеких родственниках, которых он перепутал с дедом;</li>
<li>а может писатель сознательно ввел это отчество.</li>
</ul>
<p>Полной и подлинной правды мы никогда, наверное, не узнаем...</p>
<p>Теперь о «бабке-турчанке»... Эта история вообще похожа на давнюю семейную легенду, этакое семейное мифотворчество. Дед Максим, конечно, мог быть участником турецких войн, но каких? .. Первая - при его жизни - была в 1828-1829 годы, а другая, последняя, - в 1853-1856 гг. То есть,когда ему было или семь лет или тридцать один год. Но при всем том, однодворец Максим Дмитриевич Паустовский действительно обвенчался с Гоноратой, но - дочерью дворянина Викентия Витушинского! Об этом есть запись в метрической книге.</p>
<p>Проанализировав все выше сказанное и обобщив, можно сделать следующие выводы:</p>
<ol>
<li>В первых главах «Повести о жизни» необходимо отметить украинский колорит: поэтическое описание быта, местных обычаев, традиций, обрядов, исторического прошлого украинского народа. В художественную ткань повести органично вошли семейные легенды о запорожских корнях деда и поэтическое сказание о лирнике Остапе. Поэтический облик Украины, любовь к ней писатель пронес через всю свою творческую жизнь.</li>
<li>На основании архивных материалов выявлены существенные расхождения между достоверными фактами жизни писателя и его близких, и их отображением в книге...</li>
<li>Особенности авторского подхода Паустовского к воспроизведению фактов биографического характера в первых главах «Повести о жизни» обусловлены лирико-романтическим стилем произведения, объективно-психологическими мотивами и художественными задачами, которые ставил перед собой автор... В целом художественный вымысел доминирует над реальным фактом.</li>
<li>На основе архивных материалов была составлена подробная родословная Паустовских.</li>
<li>В архивах также были обнаружены до сих пор неизвестные геральдические изображения - «CHOLEWA» городищенских Паустовских и «POBOG» Сагайдачного.</li>
</ol>
</div>
<p>Свою статью Павел Деревянко завершает словами: «Безусловно, проведенное исследование не претендует на абсолютную точность и исчерпанность... Большое количество пока не открытых архивных материалов еще ждет своих исследователей и биографов».</p>
<p>Это так, исследования продолжаются, но уже сейчас, исходя из опубликованных документов можно сделать, по крайней мере, один важный вывод - бабушка Константина Паустовского была полькой, а не «турчанкой». А это значит, что писатель имел украинско-польские корни, а не украинско-польско-турецкие, о чем пишут многие справочные издания. А откуда взялась "бабка-турчанка"? Вот это вопрос! </p>
<p style="text-indent: 0px;">ЛИЛИЯ МЕЛЬНИЧЕНКО</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-17372027421324517212023-05-07T21:16:00.012+03:002023-05-07T21:28:09.470+03:00«ЖИВЕМО НАДІЯМИ»<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<p style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2023/05/blog-post.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></p>
<p>"Живемо надіями" писав Костянтин Паустовський 1943 року в одному зі своїх листів. Сьогодні, 8 травня, ми згадуємо про Перемогу над фашистською Німеччиною в роки Другої світової війни. Згадуємо про всіх загиблих на цій страшній війні і про тих, хто повернувся з фронту. Повернувся в мирне життя і почав його наново, долаючи всі тяготи воєнного і повоєнного часу.</p><span><a name='more'></a></span>
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuZ8cJrleNGHvr7K_YQL_FEl9S78zX6tu92-CogzFvmuMRjrbZHGurPgouAe-jN2bi-bpmeT11u-ciyba_XI41neoMEO45Lro8VsV_ze-R-2MS_nnPZWxCMljwbKQQSdGPFNVxySru9y4HjY0vmC6Cb5adt2pLP6nzKOhPooCcsLQsD32MQRx7Oexo/s1319/Scan3.jpg" style="display: block; margin: 0 auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="857" data-original-width="1319" height="416" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuZ8cJrleNGHvr7K_YQL_FEl9S78zX6tu92-CogzFvmuMRjrbZHGurPgouAe-jN2bi-bpmeT11u-ciyba_XI41neoMEO45Lro8VsV_ze-R-2MS_nnPZWxCMljwbKQQSdGPFNVxySru9y4HjY0vmC6Cb5adt2pLP6nzKOhPooCcsLQsD32MQRx7Oexo/w640-h416/Scan3.jpg" width="640" /></a></div>
<p>Одним із таких фронтовиків був письменник Костянтин Паустовський. У листі до свого друга, письменника Рувима Фаєрмана він писав у жовтні 1941 року: «<em><em>Що писати про себе? Півтора місяця я пробув на Південному фронті, майже весь час, не рахуючи трьох-чотирьох днів, на лінії вогню. З москвичів бачив Михалкова і Бориса Горбатова, в Одесі бачив Олешу. Був і на сущі, і на морі. У половині серпня повернувся до Москви, де ТАСС, зважаючи на мій "похилий" вік, вирішив залишити мене в Москві ("в апараті ТАСС"), а потім, на вимогу Комітету у справах мистецтв, - і зовсім відпустили для роботи над п'єсою для МХАТу. </em></em></p>
<p><em><em> У Москві я прожив недовго, квартиру розбомбили, жив більше у Федіна в Передєлкіно, незабаром поїхав до Валі і Сірого в Чистополь (під Казанню), куди евакуювали всі сім'ї письменників. У Чистополі залишатися було немислимо, - з великими труднощами переїхав до Алма-Ати... Живемо у чудової людини - казахського письменника Мухтара Ауезова, він поступився нам однією кімнатою» </em></em></p>
<p>Живучи в Алма-Аті Костянтин Паустовський багато працює - пише п'єси, кіносценарії, нариси, оповідання. Так, у лютневому листі 1942 року до письменника Юрія Яновського читаємо: <em><em>«Дорогий Юрію Івановичу, не сваріть мене за те, що я так довго мовчав. Писав великий сценарій для Мосфільму (Мосфільм і Ленфільм - тут), мене мотали, квапили, як водиться у кіношників, і тільки вчора нарешті все закінчилося. Послав Вам бандероллю п'ять крихітних оповідань. Переклав їх Юрій Корнійович </em></em>/Смолич - Л.М./, <em><em>і переклав, наскільки я розуміюся на українській мові, чудово. Якщо оповідання підійдуть - буду радий.</em></em></p>
<p><em><em> ... Важко, живемо надіями, і якби не Смолич - рідкісна людина на землі, - було б і зовсім погано". </em></em>Тут йдеться про український журнал "Українська література", який до війни називався "Радянська література".</p>
<p>У травні 1942 року, у листі до Рувима Фраермана Костянтин Георгійович пише: <em><em>"Я багато працюю. Написав сім оповідань (для американських газет, вони вже надруковані), два сценарії, зараз пишу п'єсу для МХАТу. Працювати важко, - швидко втомлююся, став "поганий здоров'ям". Тільки роботою рятуюся від тривоги, від постійних думок про все, що відбувається.</em></em><em><em><br /></em></em><em><em> ... Пишу я розпатлано, зовсім не про те, про що б треба написати. Я міг би цілі сторінки писати Вам, Рувець, про те, про що я думаю майже безперервно, як одержимий, - про мир, перемогу, спокій, про дорогу на Чорне озеро, про старі дерева в саду в бабусь, про минуле - чи буде все це?".</em></em></p>
<p>Крім творчої роботи, яка займала весь вільний від побутових тягот час, Паустовський, якому вже виповнилося 50 років, знаходив у собі сили виступати перед пораненими. У липні 1942 року, в листі до Сергія Навашина, якого він усиновив 1941 року, Паустовський писав:<em><em> «Я виступав днями в дуже важкому госпіталі, серед безруких і безногих (обрубків). Було моторошно і важко, але все обійшлося дуже добре».</em></em></p>
<p>У лютому 1943 року Паустовський повертається до Москви, а за кілька місяців переїжджає в Солотчу (Рязанська область), де продовжує багато працювати. «<em><em>У Солотчі я писатиму "для себе" - другу частину "Дим</em></em><em><em>а</em></em><em><em>отечества</em></em><em><em>" та автобіографічну повість - величезну і дуже вільну за жанром - це буде і автобіографія, і сотні людей, і пейзажів, і епоха, і всілякі роздуми. ... Мені дуже хочеться її писати, не поспішаючи, по-справжньому»,</em></em> - пише він Сергію Навашину в травні.</p>
<p>З цього листа ми вперше дізнаємося про плани Паустовського почати роботу над автобіографічною повістю, яка отримала назву "Далекие годы" і стала першою книгою "Повести о жизни". Робота над повістю "Далекие годы" тривала понад два роки. Про її публікацію Паустовський домовився з редакцією журналу "Новый мир". В грудні 1945 року, в листах до Сергія Навашина Паустовский писав:</p>
<p><em><em> - 9 грудня 1945 р. "Ми живемо тихо-тихо і навіть, можливо, нудно через мою роботу. Написав уже 18 глав, залишилося глав 5-6. Видно кінець. І дуже не хочеться відриватися для якої-небудь іншої роботи. Але зараз, на щастя, </em></em><em><em>я</em></em><em><em> отримав гроші з "Нового мира" за першу частину, і цього вистачить, щоб закінчити повість. ...Усю повість (першу і другу частину) пропонує видати "Молодая гвардия". Що виходить, важко сказати, - то мені подобається, то здається, що багато зайвого. У всякому разі, матеріал цікавий. Лише б його не шматували. У другій частині гімназійні глави перебиваються главами про п'ятий рік, художника Врубеля, літо в Ревнах, брянських артилеристів, першу поїздку до Криму, моє репетиторство. Усе це треба буде ще привести до ладу (як кажуть, композиційного)...". </em></em></p>
<p><em><em> - 29 грудня 1945 р. "Взагалі ж життя проходить у трудах і клопотах. Усе складно, і немає дня, щоб не доводилося возитися з якою-небудь дурницею, - то немає газу, то води, то тепла і т.д. і т.п.</em></em><em><em><br /></em></em><em><em> Посилаю тобі "Новый мир" із "Далекими годами". Усе-таки повість </em></em><em><em><br /></em></em><em><em>трохи зіпсували, - викинули всю </em></em><em><em>пасху</em></em><em><em> і викинули ще три-чотири фрази (звісно, хороші). З боку це, можливо, і непомітно, але я-то бачу і засмучуюся, хоча і не дуже, все-таки добре, що її вдалося надрукувати. Журнал ще не вийшов (цілком), але окремі номери вже просочилися, і мені вже дзвонять різні люди і вітають.</em></em><em><em><br /></em></em><em><em> ...Від другої частини я відірвався ненадовго... Зараз я... знову сідаю за другу частину. Думаю, що в січні її закінчу, - вона буде втричі більшою за першу і її, мабуть, доведеться розбити на дві частини. Дуже багато матеріалу, і якби можна було, то я писав би і писав цю частину без кінця... Дуже хочеться писати...".</em></em></p>
<p>Отже. Першу частину повісті "Далекие годы" вперше було опубліковано в журналі "Новый мир" наприкінці 1945 року. Окремою книгою вона вийшла у видавництві "Детская литература" наприкінці 1946 року. Із цього видання було вилучено два розділи: "Плеврит" і "Браво, Уточкін" - про перші польоти одеського авіатора Уточкіна. Розділ "Плеврит" згодом відновили, розділ же "Браво, Уточкін" було втрачено і відновити його не вдалося. Передбачуване ж видання у видавництві "Молодая гвардия" не відбулося, оскільки редакційна рада видавництва ухвалила рішення розсипати вже зроблений набір книжки через те, що: <em><em>"У книзі занадто багато ліберальної благодушності і мало революційного гніву". </em></em>Офіційна критика зустріла "Далекие годы" стримано. Вважалося недоречним для радянського письменника в цей час писати спогади про дитинство і, тим більше, про класичну гімназію.</p>
<p>То про що ж ця повість, над якою Паустовський працював у воєнні роки? Вона про дитинство і юність письменника, про його сім'ю, і починається з розділів, присвячених українському корінню його роду.<br /> <em><em>"Універсал" і печатка,</em></em> - писав Паустовський, - <em><em>залишилися в нас у сім'ї від гетьмана Сагайдачного, нашого віддаленого предка. Батько посміювався над своїм "гетьманським походженням" і любив казати, що наші діди і прадіди орали землю і були звичайнісінькими терплячими хліборобами, хоча і вважалися нащадками запорізьких козаків.</em></em><em><em><br /></em></em><em><em> Коли Запорізьку Січ за Катерини Другої розігнали, частину козаків поселили по берегах річки Рось, біля Білої Церкви...</em></em></p>
<p><em><em>... З роками запорізька буйність потьмяніла. За часів мого дитинства вона давалася взнаки тільки в багаторічних і руйнівних позовах із графинею Браницькою за кожний клаптик землі, у запеклому браконьєрстві та козацьких піснях-думках. Їх співав нам, своїм внучатам, дід мій Максим Григорович...</em></em><em><em></em></em></p>
<p><em><em> ...Дід, сидячи біля куреня, серед жовтих квітів гарбуза, наспівував деренчливим тенорком козачі думки й чумацькі пісні або розповідав усілякі історії.</em></em></p>
<p><em><em>Я любив чумацькі пісні за їхню тужливість. Такі пісні можна було співати</em></em><em><em><br /></em></em><em><em>годинами під скрип коліс, валяючись на возі й дивлячись у небо. Козацькі ж пісні завжди викликали незрозумілий смуток. Вони здавалися мені то плачем невільників, закутих у турецькі ланцюги-кайдани, то широким похідним наспівом під тупіт кінських копит.</em></em></p>
<p><em><em> Чого тільки не співав дід! Найчастіше він співав улюблену нашу пісню:</em></em></p>
<p style="text-indent: 0px;"><em><em>Засвистали козаченьки</em></em><em><em><br /></em></em><em><em> У похід з опівночі.</em></em><em><em><br /></em></em><em><em> Заплакала Марусенька</em></em><em><em><br /></em></em><em><em> Свої ясні очі"... </em></em></p>
<p>Народна козацька пісня "Засвіт встали козаченьки" має кілька варіантів тексту. Автором вважається легендарна Маруся Чурай.</p>
<p style="text-indent: 0px;">Засвіт встали козаченьки<br />В похід з полуночі,<br /> Заплакала Марусенька<br />Свої ясні очі.<br /><br />Не плач, не плач, Марусенько,<br />Не плач, не журися,<br />Та за свого миленького<br />Богу помолися!<br /><br />Стоїть місяц над горою,<br />А сонця немає…<br />Мати сина в дороженьку<br />Слізно проводжає:<br /><br />“Іди, іди, мій синочку,<br />Та й не забаряйся.<br />За чотири неділеньки<br />Додому вертайся”.<br /><br />“Ой рад би я, матусенько,<br />Скоріше вернуться,<br />Та щось мій кінь вороненький<br />В воротях спіткнувся.<br /><br />Ой бог знає, коли вернусь,<br />В якую годину;<br />Прийми ж мою Марусеньку<br />Як рідну дитину!<br /><br />Прийми її, матусенько, –<br />Всі у Божій волі!<br />Бо хто знає, чи жив вернусь,<br />Чи ляжу у полі?”<br /><br />“Ой рада б я Марусеньку<br />За рідну прийняти,<br />Та чи буде ж вона мене,<br />Сину, шанувати?”<br /><br />“Ой не плачте, не журітесь,<br />В тугу не вдавайтесь:<br />Заграв мій кінь вороненький,<br />Назад сподівайтесь!”</p>
<p style="text-indent: 0px;"><em><em>ЛІЛІЯ МЕЛЬНИЧЕНКО</em></em></p>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<p style="font-size: 24px; text-align: center;"><b>«ЖИВЕМ НАДЕЖДАМИ»</b></p>
<p>«Живем надеждами» писал Константин Паустовский в 1943 году в одном из своих писем.</p>
<p>Сегодня, 8 мая, мы вспоминаем о Победе над фашисткой Германией в годы Второй мировой войны. Вспоминаем обо всех погибших на этой страшной войне и о тех, кто вернулся с фронта. Вернулся в мирную жизнь и начал ее заново, преодолевая все тяготы военного и послевоенного времени.</p>
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuZ8cJrleNGHvr7K_YQL_FEl9S78zX6tu92-CogzFvmuMRjrbZHGurPgouAe-jN2bi-bpmeT11u-ciyba_XI41neoMEO45Lro8VsV_ze-R-2MS_nnPZWxCMljwbKQQSdGPFNVxySru9y4HjY0vmC6Cb5adt2pLP6nzKOhPooCcsLQsD32MQRx7Oexo/s1319/Scan3.jpg" style="display: block; margin: 0 auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="857" data-original-width="1319" height="416" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuZ8cJrleNGHvr7K_YQL_FEl9S78zX6tu92-CogzFvmuMRjrbZHGurPgouAe-jN2bi-bpmeT11u-ciyba_XI41neoMEO45Lro8VsV_ze-R-2MS_nnPZWxCMljwbKQQSdGPFNVxySru9y4HjY0vmC6Cb5adt2pLP6nzKOhPooCcsLQsD32MQRx7Oexo/w640-h416/Scan3.jpg" width="640" /></a></div>
<p>Одним из таких фронтовиков был писатель Константин Паустовский. В письме к своему другу, писателю Рувиму Фаерману он писал в октябре 1941 года: <em><em>«Что писать о себе? Полтора месяца я пробыл на Южном фронте, почти все время, не считая трех-четырех дней, на линии огня. Из москвичей видел Михалкова и Бориса Горбатова, в Одессе видел Олешу. Был и на суще и на море. В половине августа вернулся в Москву, где ТАСС, ввиду моего «преклонного» возраста, решил оставить меня в Москве («в аппарате ТАСС»), а затем, по требованию Комитета по делам искусств — и совсем отпустили для работы над пьесой для МХАТа.</em></em></p>
<p><em><em> В Москве я прожил не долго, квартиру разбомбили, жил больше у Федина в Переделкине, вскоре уехал к Вале и Серому в Чистополь (под Казанью), куда эвакуировали все семьи писателей. В Чистополе оставаться было немыслимо, - с большим трудом переехал в Алма-Ату... Живем у чудесного человека — казахского писателя Мухтара Ауэзова, он уступил нам одну комнату». </em></em></p>
<p>Живя в Алма-Ате Константин Паустовский много работает — пишет пьесы, киносценарии, очерки, рассказы. Так, в февральском письме 1942 года к писателю Юрию Яновскому читаем: <em><em>«Дорогой Юрий Иванович, не ругайте меня за то, что я так долго молчал. Писал большой сценарий для Мосфильма (Мосфильм и Ленфильм — здесь), меня мотали, торопили, как водится у киношников,и только вчера, наконец, все окончилось. Послал Вам заказной бандеролью пять крошечных рассказов. Перевел их Юрий Корнеевич </em></em>/Смолич — Л.М./<em><em>, и перевел, насколько я соображаю в украинском языке, превосходно. Если рассказы подойдут — буду рад». </em></em></p>
<p><em><em> … Трудно, живем надеждами, и если бы не Смолич — редчайший человек на земле, - было бы и совсем плохо». </em></em>Здесь речь идет об украинском журнале «Украинська література», который до войны назывался «Радянська література”.</p>
<p>В мае 1942 года, в письме к Рувиму Фраерману Константин Георгиевич пишет: «<em><em>Я много работаю. Написал семь рассказов (для американских газет, они уже напечатаны), два сценария, сейчас пишу пьесу для МХАТа. Работать трудно, - быстро устаю, стал «плох здоровьем». Только работой спасаюсь от тревоги, от постоянных мыслей о всем, что происходит.</em></em></p>
<p><em><em> … Пишу я растрепанно, совсем не о том, о чем бы надо написать. Я мог бы целые страницы писать Вам, Рувец, о том, о чем я думаю почти непрерывно, как одержимый, - о мире, победе, покое, о дороге на Черное озеро, о старых деревьях в саду у старушек, о прошлом — будет ли все это?».</em></em></p>
<p>Помимо творческой работы, которая занимала все свободное от бытовых тягот время, Паустовский, которому уже исполнилось 50 лет, находил в себе силы выступать перед ранеными. В июле 1942 года, в письме к Сергею Навашину, которого он усыновил в 1941 году, Паустовский писал: «Я <em><em>выступал на днях в очень тяжелом госпитале, среди безруких и безногих (обрубков). Было жутко и трудно, но все обошлось очень хорошо».</em></em></p>
<p>В феврале 1943 года Паустовский возвращается в Москву, а спустя несколько месяцев переезжает в Солотчу (Рязанская область), где продолжает много работать. <em><em>«В Солотче я буду писать « для себя» - вторую часть «Дыма отечества» и автобиографическую повесть — огромную и очень свободную по жанру — это будет и автобиография, и сотни людей, и пейзажей, и эпоха, и всякие размышления. … Мне очень хочется ее писать, не торопясь, по-настоящему»</em></em>, - пишет он Сергею Навашину в мае.</p>
<p>Из этого письма мы впервые узнаем о планах Паустовского начать работу над автобиографической повестью, которая получила название «Далекие годы» и стала первой книгой «Повести о жизни». Работа над повестью «Далекие годы» продолжалась более двух лет. О ее публикации Паустовский договорился с редакцией журнала «Новый мир».</p>
<p>В декабре 1945 года, в письмах к Сергею Навашину Паустовский писал:</p>
<p><em><em> - 9 декабря 1945 г. «Мы живем тихо-тихо и даже, может быть, скучно из-за моей работы. Написал уже 18 глав, осталось глав 5-6. Виден конец. И очень не хочется отрываться для какой-нибудь другой работы. Но сейчас, к счастью. Я получил деньги из «Нового мира» за первую часть, и этого хватит, чтобы окончить повесть. ...Всю повесть (первую и вторую часть) предлагает издать «Молодая гвардия». Что получается, трудно сказать, - то мне нравится, то кажется, что много лишнего. Во всяком случае, материал интересный. Лишь бы его не кромсали. Во второй части гимназические главы перебиваются главами о пятом годе, художнике Врубеле, лете в Ревнах, брянских артиллеристах, первой поездке в Крым, моем репетиторстве. Все это надо будет еще привести в порядок (как говорят, композиционный)...».</em></em></p>
<p><em><em> - 29 декабря 1945 г. «Вообще же жизнь проходит в трудах и хлопотах. Все сложно,и нет дня, чтобы не приходилось возиться с какой-нибудь ерундой, - то нет газа, то воды, то тепла и т.д. и т.под.</em></em></p>
<p><em><em> Посылаю тебе «Новый мир» с «Далекими годами». Все-таки повесть </em></em></p>
<p><em><em>немного испортили, - выбросили всю пасху и выбросили еще три-четыре фразы (конечно, хороших). Со стороны это, может быть, и незаметно, но я-то вижу и огорчаюсь, хотя и не очень, все-таки хорошо, что ее удалось напечатать. Журнал еще не вышел (целиком), но отдельные номера уже просочились, и мне уже звонят разные люди и поздравляют.</em></em></p>
<p><em><em> ...От второй части я оторвался ненадолго... Сейчас я... снова сажусь за вторую часть. Думаю, что в январе ее окончу, - она будет втрое больше первой и ее, должно быть, придется разбить на две части. Очень много материала, и если бы можно, то я писал бы и писал эту часть без конца... Очень хочется писать...».</em></em></p>
<p>Итак. Первая часть повести «Далекие годы» впервые была опубликована в журнале «Новый мир» в конце 1945 года. Отдельной книгой вышла в издательстве «Детская литература» в конце 1946 года. Из этого издания были исключены две главы: «Плеврит» и «Браво, Уточкин» - о первых полетах одесского авиатора Уточкина. Главу «Плеврит» со временем восстановили, глава же «Браво, Уточкин» была потеряна и восстановить ее не удалось. Предполагаемое же издание в издательстве «Молодая гвардия» не состоялось, так как редакционный совет издательства принял решение рассыпать уже сделанный набор книги по причине того, что: <em><em>«В книге слишком много либерального благодушия и мало революционного гнева»</em></em>. Официальная критика встретила «Далекие годы» сдержанно. Считалось неуместным для советского писателя в это время писать воспоминания о детстве и, тем более, о классической гимназии.</p>
<p>Так о чем же эта повесть, над которой Паустовский работал в военные годы? Она о детстве и юности писателя, о его семье, и начинается с глав, посвященных украинским корням его рода.</p>
<p><em><em>«</em></em><em><em>Универсал</em></em><em><em>»</em></em><em><em> и печать,</em></em> - писал Паустовский, - <em><em>остались у нас в семье от гетмана Сагайдачного, нашего отдаленного предка. Отец посмеивался над своим </em></em><em><em>«</em></em><em><em>гетманским</em></em><em><em>происхождением</em></em><em><em>»</em></em><em><em> и любил говорить, что наши деды и прадеды пахали землю и были самыми обыкновенными терпеливыми хлеборобами, хотя и считались потомками </em></em><em><em>з</em></em><em><em>апорожских казаков.</em></em><em><em><br /></em></em><em><em>Когда Запорожская Сечь при Екатерине Второй была разогнана, часть</em></em><em><em><br /></em></em><em><em>казаков поселили по берегам реки Рось, около Белой Церкви...</em></em></p>
<p><em><em> … С годами запорожская буйность потускнела. Во времена моего детства она сказывалась только в многолетних и разорительных тяжбах с графиней Браницкой из-за каждого клочка земли, в упорном браконьерстве и казачьих песнях-думках. Их пел нам, своим внучатам, дед мой Максим Григорьевич...</em></em></p>
<p><em><em> …Дед, сидя около шалаша, среди желтых цветов тыквы, напевал дребезжащим тенорком казачьи думки и чумацкие песни или рассказывал всяческие истории.</em></em><em><em><br /></em></em> <em><em>Я любил чумацкие песни за их заунывность. Такие песни можно было петь</em></em><em><em><br /></em></em><em><em>часами под скрип колес, валяясь на возу и глядя в небо. Казацкие же песни всегда вызывали непонятную грусть. Они казались мне то плачем невольников, закованных в турецкие цепи-кайданы, то широким походным напевом под топот лошадиных копыт.</em></em></p>
<p><em><em>Чего только не пел дед! Чаще всего он пел любимую нашу песню:</em></em></p>
<p style="text-indent: 0px;"><em><em>Засвистали козаченьки</em></em><br />
<em><em>В поход с полуночи.</em></em><br />
<em><em>Заплакала Марусенька</em></em><br />
<em><em>Свои ясны очи»...</em></em></p>
<p>Народная казацкая песня «Засвіт встали козаченьки» имеет несколько вариантов текста. Автором считается легендарная Маруся Чурай.</p>
<p style="text-indent: 0px;">Засвіт встали козаченьки<br />В похід з полуночі,<br />Заплакала Марусенька<br />Свої ясні очі.<br /><br />Не плач, не плач, Марусенько,<br />Не плач, не журися,<br />Та за свого миленького<br />Богу помолися!<br /><br />Стоїть місяц над горою,<br />А сонця немає…<br />Мати сина в дороженьку<br />Слізно проводжає:<br /><br />“Іди, іди, мій синочку,<br />Та й не забаряйся.<br />За чотири неділеньки<br />Додому вертайся”.<br /><br />“Ой рад би я, матусенько,<br />Скоріше вернуться,<br />Та щось мій кінь вороненький<br />В воротях спіткнувся.<br /><br />Ой бог знає, коли вернусь,<br />В якую годину;<br />Прийми ж мою Марусеньку<br />Як рідну дитину!<br /><br />Прийми її, матусенько, –<br />Всі у Божій волі!<br />Бо хто знає, чи жив вернусь,<br />Чи ляжу у полі?”<br /><br />“Ой рада б я Марусеньку<br />За рідну прийняти,<br />Та чи буде ж вона мене,<br />Сину, шанувати?”<br /><br />“Ой не плачте, не журітесь,<br />В тугу не вдавайтесь:<br />Заграв мій кінь вороненький,<br />Назад сподівайтесь!”</p>
<p style="text-indent: 0px;">ЛИЛИЯ МЕЛЬНИЧЕНКО</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-88784023540860005502022-12-31T21:49:00.004+02:002022-12-31T21:49:25.618+02:00ВІТАЄМО!<h1><span style="color: #2b00fe;">З НОВИМ РОКОМ!</span><span><a name='more'></a></span></h1><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhb7Dzmg8Wtyt5NxQ4mBPR_p0pNKf4ht1drrrnQP7-LPIO3goVz2wNFK6JgRJxbP-pLPcRxQr5Ctkmc1WcSgxHNzTCPPBPhXq73NHNWyTiveam_NIP7wmKjVRPF6E-8AxJx5NlUSxVR_-CcYnJ_nriIP3dw4kZ7GS_A09gYC9S7-5SL-xevB_EBLt2B/s1080/IMG_20221231_185832.jpg" style="display: block; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="504" data-original-width="1080" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhb7Dzmg8Wtyt5NxQ4mBPR_p0pNKf4ht1drrrnQP7-LPIO3goVz2wNFK6JgRJxbP-pLPcRxQr5Ctkmc1WcSgxHNzTCPPBPhXq73NHNWyTiveam_NIP7wmKjVRPF6E-8AxJx5NlUSxVR_-CcYnJ_nriIP3dw4kZ7GS_A09gYC9S7-5SL-xevB_EBLt2B/s600/IMG_20221231_185832.jpg" width="600" /></a></div>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-79543644376607229742022-11-11T20:35:00.004+02:002022-12-31T21:48:39.601+02:00! УВАГА !<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<p style="text-align: center;"><strong>ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ</strong></p><a name='more'></a><p></p>
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfbc2KZ3j1Aj_p_0DlLsKdG9T8m477GlsgRQjAGNexeph57wZ6lUUoPiYB39N_kIJxpd8RLybTqtt3FfXhBHP3qmI_9d7tcYlUKyzTwnQK2mZZ1kfQs3J9-Y2MitB_N3YUhbH6-p7EdsNqhiis-xMEemb6Bl0YzTOQT-HnvGO3-v_IjKpaGKKXRKa-/s1024/IMG-be6cae27f34c0a10bb9253cf0cfcffa8-V.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" width="600" data-original-height="549" data-original-width="1024" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfbc2KZ3j1Aj_p_0DlLsKdG9T8m477GlsgRQjAGNexeph57wZ6lUUoPiYB39N_kIJxpd8RLybTqtt3FfXhBHP3qmI_9d7tcYlUKyzTwnQK2mZZ1kfQs3J9-Y2MitB_N3YUhbH6-p7EdsNqhiis-xMEemb6Bl0YzTOQT-HnvGO3-v_IjKpaGKKXRKa-/s600/IMG-be6cae27f34c0a10bb9253cf0cfcffa8-V.jpg"/></a></div><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgV04F8grEngqy1OVBFqWbeqVrnIcFXlDeLjJ7PH7TE6GYHuYToc3ccuEd2kQXAt0ahr20JurAzrmJ1JW4t298uaWnZIQop-vvIqyv_H4jkU4tgBlYY-fe5WRFHH8KnUF5EEHaWfcIo3X2JjdnYUQ9K2zABEYaz7sYsFzmHud3b4Dj3W4r5h8sYVMW9/s800/IMG-eefdfe2f704301c23c2ad334dc05e761-V.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" width="600" data-original-height="566" data-original-width="800" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgV04F8grEngqy1OVBFqWbeqVrnIcFXlDeLjJ7PH7TE6GYHuYToc3ccuEd2kQXAt0ahr20JurAzrmJ1JW4t298uaWnZIQop-vvIqyv_H4jkU4tgBlYY-fe5WRFHH8KnUF5EEHaWfcIo3X2JjdnYUQ9K2zABEYaz7sYsFzmHud3b4Dj3W4r5h8sYVMW9/s600/IMG-eefdfe2f704301c23c2ad334dc05e761-V.jpg"/></a></div><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfEMVvX6HPMKa8e-B5qmGXSRhtNSARxsKbR0_l23cOIV1ZwbaW_ga3rIjyXD9KO4B_wDZ6Gqq21jXcBtix0rsUI7cIeAq7I828F8-AwS0618nrznsPeZE6n54WQa-PV62mNisx9WwKN73fKF94ZvxeG9maU76F17PTfX2TGECTZ6a0It_oE7BXurhK/s800/IMG-c8f35cc173e5321ad2056aa8997c1fe7-V.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" width="600" data-original-height="566" data-original-width="800" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfEMVvX6HPMKa8e-B5qmGXSRhtNSARxsKbR0_l23cOIV1ZwbaW_ga3rIjyXD9KO4B_wDZ6Gqq21jXcBtix0rsUI7cIeAq7I828F8-AwS0618nrznsPeZE6n54WQa-PV62mNisx9WwKN73fKF94ZvxeG9maU76F17PTfX2TGECTZ6a0It_oE7BXurhK/s600/IMG-c8f35cc173e5321ad2056aa8997c1fe7-V.jpg"/></a></div><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEJCLU629Hs6EVvkxMa54repOlnjLfSFHNoGs8QOn7mTRBin3JvMG52nd6qxJZA8shWg9B7iTDfBc9-WMOotqHsre6X4YsZdgCdwNt2hgnvdKOlAMlYNEK3Bb0sZC8dztwB1VtLKI4fiIMOf9ggUt1Rk1Xq92_nOV-78l_25334sbPmaFEzJ9_JGVI/s800/IMG-2f7dedbfe3d78e9ad6f537910341afb4-V.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" width="600" data-original-height="566" data-original-width="800" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiEJCLU629Hs6EVvkxMa54repOlnjLfSFHNoGs8QOn7mTRBin3JvMG52nd6qxJZA8shWg9B7iTDfBc9-WMOotqHsre6X4YsZdgCdwNt2hgnvdKOlAMlYNEK3Bb0sZC8dztwB1VtLKI4fiIMOf9ggUt1Rk1Xq92_nOV-78l_25334sbPmaFEzJ9_JGVI/s600/IMG-2f7dedbfe3d78e9ad6f537910341afb4-V.jpg"/></a></div><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg3qNSD47JBtgN-T6jWhR1cr9PVzrDez8Agw36Fex9KtUczk_jtVJpjSYZo8o_MtN1CVG0cTkECi7KmoJrqIBsnAmpUoVCf2JwYiwrl-ND-x04fX_hgbprNsVJuIUaIAA_tLO1vZA1sXPdsEexyT7WR6UrCZxflepDRuUE79rzmRUdN49plaAI4kXbr/s800/IMG-1c582db0244f1d86048844db1946b68a-V.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" width="600" data-original-height="566" data-original-width="800" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg3qNSD47JBtgN-T6jWhR1cr9PVzrDez8Agw36Fex9KtUczk_jtVJpjSYZo8o_MtN1CVG0cTkECi7KmoJrqIBsnAmpUoVCf2JwYiwrl-ND-x04fX_hgbprNsVJuIUaIAA_tLO1vZA1sXPdsEexyT7WR6UrCZxflepDRuUE79rzmRUdN49plaAI4kXbr/s600/IMG-1c582db0244f1d86048844db1946b68a-V.jpg"/></a></div><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixN26HHzvG2niS4Cdm3V3A5-B1JddDC_J7_RdsczqqdwSxxmJNdvGMf3hM4_rKFZA9GK1mOY_7Xj4Xt1CbGRLk2ammEUIFSsMOAh_ndkWh9RODdwkTXBR9lT428Fc8yr0pzZfrHFuwiZt8MxRXdT7eRijl4UKERifxroT4lnWReZF6XMyaeiOW6mf0/s800/IMG-b517888102e99108fe6392778e85f27f-V.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" width="600" data-original-height="566" data-original-width="800" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixN26HHzvG2niS4Cdm3V3A5-B1JddDC_J7_RdsczqqdwSxxmJNdvGMf3hM4_rKFZA9GK1mOY_7Xj4Xt1CbGRLk2ammEUIFSsMOAh_ndkWh9RODdwkTXBR9lT428Fc8yr0pzZfrHFuwiZt8MxRXdT7eRijl4UKERifxroT4lnWReZF6XMyaeiOW6mf0/s600/IMG-b517888102e99108fe6392778e85f27f-V.jpg"/></a></div><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmFsz8at-KJRH3zm71vH0Cmz-vmxbg-fraGc5Ei2b1hWQEDUJaOhiVHPYg9zoo1ZIHxh3nziDAs9tzk0HAKu_R5XIByZTVp92G_vbDpbCmtI51Z53Vyf5secAtYEuL74fnaWqZlwHCxvPvkhtWUanPOerUHrrF1GiYUNUXT1vAC36vMDxkJIY4Qq93/s1600/IMG-2b0f1729b1c09765c4804d3b06a73265-V.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" width="600" data-original-height="1131" data-original-width="1600" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmFsz8at-KJRH3zm71vH0Cmz-vmxbg-fraGc5Ei2b1hWQEDUJaOhiVHPYg9zoo1ZIHxh3nziDAs9tzk0HAKu_R5XIByZTVp92G_vbDpbCmtI51Z53Vyf5secAtYEuL74fnaWqZlwHCxvPvkhtWUanPOerUHrrF1GiYUNUXT1vAC36vMDxkJIY4Qq93/s600/IMG-2b0f1729b1c09765c4804d3b06a73265-V.jpg"/></a></div><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8_1lUVUVSTX0Od2YVI8BHmcOziB6LCKB7iG5SAB9GmRSIlwml08nlT--o1ImNYm-iHudKDAvc6PqisQjH8ln_3hQtOj4yQPUhYDsLJGKXKRBw6sX0FU8TFuPEA6koIADeOiPpJIY-NbCJeQ8vLOsi0s--GLBVUAVvT3YEawdhDco3R3jefiajU_Jw/s1600/IMG-11be2b7ff928504c88850ad9cd216863-V.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" height="600" data-original-height="1600" data-original-width="1131" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8_1lUVUVSTX0Od2YVI8BHmcOziB6LCKB7iG5SAB9GmRSIlwml08nlT--o1ImNYm-iHudKDAvc6PqisQjH8ln_3hQtOj4yQPUhYDsLJGKXKRBw6sX0FU8TFuPEA6koIADeOiPpJIY-NbCJeQ8vLOsi0s--GLBVUAVvT3YEawdhDco3R3jefiajU_Jw/s600/IMG-11be2b7ff928504c88850ad9cd216863-V.jpg"/></a></div>
Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-35643393378005421472022-07-14T21:56:00.001+03:002022-07-14T21:58:50.867+03:00День Пам'яті Костянтина Паустовського<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<p style="text-align: center;"><strong>ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО<br />
(31.05.1892 — 14.07.1968)<span></span></strong></p><a name='more'></a><p></p>
<div style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5pqMK7zWBa0F_PXxJnUmmuEtODjf-O_e4qoqZfnM_gVczmFtXcZALzouuCMN6oWyxV4aqTM0xSzgIFYPWUNuYiap3vNG8airuS4h_8qrwd_z3jdym42Eo260pX8sVZg6AXLktkGVZUDGgks9OVS624stfsVKpik0MDIKCJ4MwPHzi3YFHOJqVlRJ6/s770/kp.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="510" data-original-width="770" height="424" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5pqMK7zWBa0F_PXxJnUmmuEtODjf-O_e4qoqZfnM_gVczmFtXcZALzouuCMN6oWyxV4aqTM0xSzgIFYPWUNuYiap3vNG8airuS4h_8qrwd_z3jdym42Eo260pX8sVZg6AXLktkGVZUDGgks9OVS624stfsVKpik0MDIKCJ4MwPHzi3YFHOJqVlRJ6/w640-h424/kp.jpg" width="640" /></a></div>
<p style="padding: 0px 15px;">«Коли раптом поглянеш на годинник і побачиш, що вже друга чи третя, на всій землі ніч, і на величезних просторах люди сплять або люблять один одного і нічого не хочуть знати, крім свого кохання, або вбивають один одного і летять літаки з бомбами, а ще десь танцюють, і диктори всіляких радіостанцій використовують електроенергію для брехні, заспокоєння, тривог, веселощів, для розчарувань і сподівань...</p>
<p style="padding: 0px 15px;">А ти такий слабкий і самотній у цей час, не спиш і думаєш про цілий світ, ти болісно хочеш, щоб усі люди на землі стали нарешті щасливі і вільні, щоб зникли нерівність, війни та расизм, бідність, щоб праця стала необхідна всім, як необхідне повітря...</p>
<p style="padding: 0px 15px;">У тебе немає влади перебудувати світ, як ти хочеш... Але в тебе є твоя правда і твоє слово. І ти маєш бути тричі мужнім, щоб, незважаючи на свої негаразди, невдачі та зриви, все-таки нести людям радість і говорити без кінця, що життя має бути кращим».</p>
<p style="padding: 0px 15px; text-align: right;"><i>К. Паустовський</i></p>
Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-87771894469309103002022-05-31T20:47:00.011+03:002022-06-01T21:09:13.353+03:0031 травня 2022 р.<h1><div style="text-align: center;"><span style="color: #0b5394;">К.Г. Паустовському — 130 років з дня народження</span></div></h1><span><a name='more'></a></span><br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhxBNgqog1EDXy62neKoOoxrPXdmorj3AHFcS5W7bXSAFMdZwt8-FIiKZhuIX6tmADmfrRnJWDSpLR6P--KWWdxT0VG6FjTZyouhng9qJGmt8Ly9mkiMhMnIUgPdHiZVWYZ-wDdqD0SUzRrMVXPwlqpXJFPLsWCJiMzvW1GlyoCrXziXVkzRBZ0iiTC/s1365/3_.jpg" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="1365" data-original-width="1024" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhxBNgqog1EDXy62neKoOoxrPXdmorj3AHFcS5W7bXSAFMdZwt8-FIiKZhuIX6tmADmfrRnJWDSpLR6P--KWWdxT0VG6FjTZyouhng9qJGmt8Ly9mkiMhMnIUgPdHiZVWYZ-wDdqD0SUzRrMVXPwlqpXJFPLsWCJiMzvW1GlyoCrXziXVkzRBZ0iiTC/w480-h640/3_.jpg" width="480" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Одеса, вул. Чорноморська, 8. <br />Будинок, де мешкав К.Г. Паустовський. <br />31 травня 2022 р.</td></tr></tbody></table><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgJ4BRGNolh2e4b0OPr1vyj8RwKNaXDa1RxK2zOn3qPN07fdErFeh_PtPK1SMjkijsTSXFo1j-_jJHvJnWU1w3YE2e8LcwcHfhEejia0kgfMnFVxxtlZhPmqJyG_n_jdIzlJ6FPSM9xJVOyIN3Ag6dqshg-IZFuY5ZWjsyvmZYgiZNHOvyQJ-5xNGL/s1365/2_.jpg" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="1365" data-original-width="1024" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhgJ4BRGNolh2e4b0OPr1vyj8RwKNaXDa1RxK2zOn3qPN07fdErFeh_PtPK1SMjkijsTSXFo1j-_jJHvJnWU1w3YE2e8LcwcHfhEejia0kgfMnFVxxtlZhPmqJyG_n_jdIzlJ6FPSM9xJVOyIN3Ag6dqshg-IZFuY5ZWjsyvmZYgiZNHOvyQJ-5xNGL/w480-h640/2_.jpg" width="480" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Працівники Меморіального музею К.Г. Паустовського <br />біля будинку, де мешкав К.Г Паустовський. <br />Одеса, вул. Чорноморська, 8. 31 травня 2022 р.<br /><br /></td></tr></tbody></table>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9s32y3LJUR9c96PO91COZCCpb5tPOXSARs4IIV-ahtwkuOvOaDuEQ5pSZnw_WiU4B8bwRKc6zDVbjbQPF8IyOnueb2SVcau9NkQiZ_03rorHD2V-jWfyxLQWP5xSjRTjtY7_wGhcSYEfRek0jXfWOUEdw6SMSm28k93-4tKOs2YDBDrYQ3fIH0mYJ/s1266/1_.jpg" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="900" data-original-width="1266" height="454" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh9s32y3LJUR9c96PO91COZCCpb5tPOXSARs4IIV-ahtwkuOvOaDuEQ5pSZnw_WiU4B8bwRKc6zDVbjbQPF8IyOnueb2SVcau9NkQiZ_03rorHD2V-jWfyxLQWP5xSjRTjtY7_wGhcSYEfRek0jXfWOUEdw6SMSm28k93-4tKOs2YDBDrYQ3fIH0mYJ/w640-h454/1_.jpg" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Працівники Меморіального музею К.Г. Паустовського<br />біля будинку, де мешкав К.Г Паустовський.<br />Одеса, вул. Чорноморська, 8. 31 травня 2022 р.</td></tr></tbody></table><br /></div></div><br /><br /> <p></p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-57146127878229953542022-05-30T15:38:00.008+03:002022-05-30T15:42:08.231+03:00«НА ПОВІЛЬНОМУ ВОГНІ»<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<div style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2022/05/blog-post_30.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></div><br />
<p style="text-align: right;"><em>«Люди, виховані на підозрілості та жорстокості,<br />
неминуче перетворювалися на роботів.»<br />К. Паустовський</em></p>
<p>Кінець травня завжди був для нас особливим - 31 травня ми відзначали день народження Костянтина Паустовського.</p>
<span><a name='more'></a></span>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8yCBctJefZB7ySksAvUF4TDRsT0nl72GsIkQbquOaAF2yha07Bydf1D4J9U3_vFNlzUUkfL1kALWsQWyIR_OjrBj1QgiSnS15VkAB-k--YdoQN1wF8F3SIA0q3al8yThev6nTl0YvlWTq7AYFHNzC5dxQlyJwTP7miM2pRTUemxSbIuWUUOqWczi2/s1911/kp.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1911" data-original-width="1310" height="600" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8yCBctJefZB7ySksAvUF4TDRsT0nl72GsIkQbquOaAF2yha07Bydf1D4J9U3_vFNlzUUkfL1kALWsQWyIR_OjrBj1QgiSnS15VkAB-k--YdoQN1wF8F3SIA0q3al8yThev6nTl0YvlWTq7AYFHNzC5dxQlyJwTP7miM2pRTUemxSbIuWUUOqWczi2/s600/kp.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="background-color: white; color: #222222; font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: small; text-align: start;">К.Г. Паустовський. 1960-ті рр.</span></td></tr></tbody></table>
<p>Зазвичай, цими днями ми проводили конкурс дитячого малюнку, у якому брали участь учні Центру естетичного виховання «Моряна». Щороку ми пропонували дітям проілюструвати один із творів Костянтина Паустовського, присвячений нашому місту. Потім було засідання журі, яке оцінювало всі роботи молодих художників і виділяло найталановитіших з них. І, нарешті, 1 червня у Міжнародний день захисту дітей ми відкривали виставку цих ілюстрацій. </p>
<p>Цього року виповнюється 130 років від дня народження Костянтина Паустовського і, природньо, ми запланували різні заходи, присвячені цій даті. Але... У наше життя увірвалася ВІЙНА – Росія напала на Україну. З 24 лютого, з перших бомбардувань великих міст та перших безневинних жертв, мирне життя в Україні зупинилося. Школи, ВУЗи, музеї, бібліотеки закриті чи працюють із великими обмеженнями. Зрозуміло, що за таких умов ми не можемо відзначити ювілей письменника так, як передбачали. Не буде конкурсу дитячого малюнка, адже багато діточок стали біженцями, залишивши країну. І, звичайно, не буде виставки ілюстрацій. </p>
<p>1 червня, у Міжнародний день захисту дітей Міністерство освіти та науки, замість святкових та розважальних програм, запрошує всіх школярів на Всеукраїнський інтерактивний онлайн-урок з мінної безпеки. Як пояснили в Міністерстві, ризик зустрітися з вибухонебезпечними предметами є скрізь, де велися або ще ведуться бойові дії. Тому дітям важливо знати, як розрізняти такі предмети, щоб зберегти своє життя.</p>
<p>Такими є сьогоднішні реалії. Життя кожної людини в нашій країні змінилося. Зараз усі думки та дії коригуються згідно з воєнним часом. Виникають питання, багато питань. Але головне питання про війну – як це могло статися? Які причини такої ненависті та агресії з боку Росії? І ми шукаємо на них відповіді в історичних та філософських працях, у публіцистичних творах. І якщо знаходимо, то багато що переосмислюється, і на багато чого дивишся іншими очима.</p>
<p>Як мені здається, деякі відповіді на ці запитання я знайшла у повісті Костянтина Паустовського «Книга поневірянь», вірніше навіть не в опублікованій її частині, а в тих розділах, які не увійшли до виданого варіанту. Це шоста, заключна книга "Повісті про життя". Вперше вона була опублікована в журналі «Новий світ», №№ 10, 11 за 1963 рік, опублікована саме під цією назвою. Хоча сам Паустовський назвав її "На повільному вогні". Про це він писав у листі до польського письменника Ярослава Івашкевича: <em><em>«... Зараз я закінчую шосту книгу автобіографічного циклу. Називається вона "На повільному вогні". Хвороба забрала у мене багато часу, і спочатку я ніби заново вчився писати ... »(12 квітня 1963 року).</em></em> У листі до французької перекладачки Лідії Селекторської він писав: <em><em>«... Днями я нарешті закінчив шосту книгу в Тарусі, привіз її до Москви і завтра здам у видавництво. Шоста книга називається «На повільному вогні». Що з нею буде – ще не знаю...» (3 липня 1963 року).</em></em> Через роки, син письменника Вадим Паустовський написав: <em><em>«Така назва йому здавалася найточнішою для характеристики життя людей у тоталітарній країні періоду 1920-1930-х років». </em></em></p>
<p>Рукопис Паустовський передав до журналу «Прапор», про що свідчить його лист головному редактору журналу Вадиму Кожевникову: <em><em>«...</em></em><em><em>Василій</em></em><em><em> Васильович... сказав, що у Вас і у редакції є за моєю книгою «конструктивні пропозиції». Було б дуже добре, якби Ви написали мені про ці пропозиції і взагалі свою думку про книгу. Я швидко б Вам відповів, і тоді все і </em></em><em><em>вирішилось</em></em><em><em> б. Якщо так, то я терміново займуся рукописом, а якщо ні, то так тому і бути! Найближчими днями я пришлю до Москви... за рукописом, в обох випадках він мені потрібний...» (27 серпня 1963 року). </em></em>Книга не була опублікована в журналі "Прапор", вона вийшла в "Новому світі" під іншою назвою і в скороченому вигляді. </p>
<p>Окремим виданням повість вийшла у видавництві «Радянська Росія» 1964 року. Спочатку передбачалося включити у книгу ілюстративний матеріал із портретами письменників, згадуваних у повісті. Так рукопис потрапив до фотохудожника Віктора Молчанова, який мав ознайомитися з текстом та підібрати ілюстрації. Проте, за короткий час плани видавництва змінилися і Віктора Молчанова попросили повернути рукопис. Він у терміновому порядку переписав фрагменти тексту Паустовського, які найбільше вразили його, які, як виявилося, згодом були вилучені цензурою. Через роки Молчанов передав ці сторінки до Московського літературного музею-центру К.Г. Паустовського.</p>
<p>2005 року літературно-художній журнал «Світ Паустовського» опублікував ці сторінки. Сьогодні, у 130-річчя від дня народження Костянтина Паустовського я пропоную вашій увазі фрагменти цієї публікації. </p>
<p>«...<em><em>Країна мовчала. Люди шепотілися віч-на-віч і то в найгіршу пору ночей. Страх не залишав їх. Хто знає, чи не зраджує дружина, друг чи улюблений син? Адже навчили інших дітей легко, навіть із опублікуванням у пресі, - зрікатися від </em></em><em><em>батьків</em></em><em><em>, від любові, від спільних страждань, від ніжності і самозречення, зрікатися власного добробуту…</em></em></p>
<p><em><em> Але все ж віра і тоді не вмирала і народ будував країну. Більшість людей не дозволяли собі втрачати віру в прекрасну та рятівну сутність життя, у розум, у те, що він переможе. Так, зрештою, і сталося… </em></em></p>
<p><em><em> У простодушному і людяному </em></em><em><em>народові</em></em><em><em> поступово з'явилося багато донощиків, карників, підлабузників і ханжів. З яких надр вони ринули? Як вони так миттєво засвоїли способи приниження людини. Виявляється, недовірі та </em></em><em><em>жорстокості</em></em><em><em> інші люди так само швидко вивчаються, як діти навчаються грамоти. Люди, виховані на підозрілості та жорстокості, неминуче перетворювалися на роботів.</em></em><em><em> У своїх вчинках вони керувалися не розумом і совістю, а лише наказом згори. Вони служили особам, а не народу. Совість була прибрана з ужитку цих людей. Якщо начальник дозволяв собі грубо і нахабно обривати людей, у яких він не вартий стерти бруд з чобіт, затикав їм рот</em></em><em><em>а</em></em><em><em> окриком і </em></em><em><em>майданною</em></em><em><em> лайкою, то чого можна було чекати від його підлеглих?</em></em></p>
<p><em><em> …Спершу після смерті Леніна грубість, зневага до закону, до людської гідності почали виявлятися поволі, але вже через три-чотири роки все це стало наростати, як ракова пухлина, і набуло форми терору…</em></em></p>
<p><em><em> ...Для кожної хоч трохи мислячої і </em></em><em><em>чутливої</em></em><em><em> людини життя </em></em><em><em>перетворилося</em></em><em><em> в щоденне моральне катування. І якби не </em></em><em><em>прийшов</em></em><em><em> раптов</em></em><em><em>ий</em></em><em><em> порятунок, якби не помер Сталін, то невідомо і незрозуміло, чим би скінчилася ця похмура епоха в житті країни.</em></em></p>
<p><em><em> Все це неможливо було зрозуміти. Люди губилися, судомно шукали пояснень, раділи кожній дрібниці, що дозволяло їм хоча б на одну тисячну частку виправдати те, що відбувалося, інакше неможливо було працювати і будувати країну, для цього потрібно було переконувати себе, що все йде більш менш нормально і підпорядковано високим. державним цілям.</em></em></p>
<p><em><em> Пояснення, сутнісно, було просте. Психологія Сталіна була протилежна здорової психології народу, народ завжди в масі був людяний. У всякому разі, люди були для нього лише знаряддям, гвинтиком, інструментом для досягнення своїх цілей… Тому люди боялися вести записи та щоденники. Ведення щоденників стало заняттям умертоносним і рідко сходило з рук.</em></em></p>
<p><em><em> …Їй (літературі – Ред.) не дали </em></em><em><em>розквісти</em></em><em><em>. Її знекровили. А тим часом, вона обіцяла стати одним із найпрекрасніших явищ нового світу. Все було зроблено всупереч здоровому глузду. Література, здатна бути найбільшою опорою нового ладу, стимулом до створення нової людини і нового людського суспільства, література вільна, потужна, що тішить людський дух і повна зримої </em></em><em><em>к</em></em><em><em>расоти світу, була скомкана, знищена для дрібного, неосвіченого, що вчепилося мертвою хваткою в молоде життя і потягло її в прірву бід і невігластва...».</em></em></p>
<p><em><em>ЛІЛІЯ МЕЛЬНИЧЕНКО</em></em></p>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<p style="text-align: center; font-size: 24px;"><b>«НА МЕДЛЕННОМ ОГНЕ»</b></p>
<p style="text-align: right;">
<em>«Люди, воспитанные на подозрительности и жестокости,<br />
неизбежно превращались в роботов.»<br />К. Паустовский</em></p>
<p>Конец мая всегда для нас был особенным - 31 мая мы отмечали день рождения Константина Паустовского.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8yCBctJefZB7ySksAvUF4TDRsT0nl72GsIkQbquOaAF2yha07Bydf1D4J9U3_vFNlzUUkfL1kALWsQWyIR_OjrBj1QgiSnS15VkAB-k--YdoQN1wF8F3SIA0q3al8yThev6nTl0YvlWTq7AYFHNzC5dxQlyJwTP7miM2pRTUemxSbIuWUUOqWczi2/s1911/kp.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1911" data-original-width="1310" height="600" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8yCBctJefZB7ySksAvUF4TDRsT0nl72GsIkQbquOaAF2yha07Bydf1D4J9U3_vFNlzUUkfL1kALWsQWyIR_OjrBj1QgiSnS15VkAB-k--YdoQN1wF8F3SIA0q3al8yThev6nTl0YvlWTq7AYFHNzC5dxQlyJwTP7miM2pRTUemxSbIuWUUOqWczi2/s600/kp.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="background-color: white; color: #222222; font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: small; text-align: start;">К.Г. Паустовский. 1960-е гг.</span></td></tr></tbody></table>
<p>Обычно, в эти дни мы проводили конкурс детского рисунка, в котором принимали участие учащиеся Центра эстетического воспитания «Моряна». Ежегодно мы предлагали детям проиллюстрировать одно из произведений Константина Паустовского, посвященное нашему городу. Затем заседало жюри, оценивая все работы юных живописцев и выделяя наиболее талантливые из них. И, наконец, 1 июня в Международный день защиты детей мы открывали выставку этих иллюстраций.</p>
<p>В этом году исполняется 130 лет со дня рождения Константина Паустовского и, естественно, нами были запланированы разные мероприятия, посвященные этой дате.</p>
<p>Но... В нашу жизнь ворвалась ВОЙНА - Россия напала на Украину. С 24 февраля, с первых бомбардировок больших городов и первых невинных жертв, мирная жизнь в Украине остановилась. Школы, ВУЗы, музеи, библиотеки закрыты или работают с большими ограничениями.</p>
<p>Понятно, что в таких условиях мы не можем отметить юбилей писателя так, как предполагали. Не будет конкурса детского рисунка, ведь многие детки стали беженцами, покинув страну. И, естественно, не будет выставки иллюстраций.</p>
<p>1 июня, в Международный день защиты детей Министерство образования и науки, вместо праздничных и развлекательных программ, приглашает всех школьников на Всеукраинский интерактивный онлайн-урок по минной безопасности. Как пояснили в Министерстве, риск встретиться со взрывоопасными предметами есть везде, где велись или еще ведутся боевые действия. Поэтому детям так важно знать, как различать такие предметы, чтобы сохранить свою жизнь.</p>
<p>Таковы сегодняшние реалии. Жизнь каждого человека в нашей стране изменилась. Сейчас все мысли и действия корректируются согласно военному времени. Возникают вопросы, много вопросов. Но главный вопрос о войне — как это могло произойти? Каковы причины такой ненависти и агрессии со стороны России? И мы ищем на них ответы в исторических и философских работах, в публицистических произведениях. И если находим, то многое переосмысливается, и на многое смотришь другими глазами.</p>
<p>Как мне кажется, некоторые ответы на эти вопросы я нашла в повести Константина Паустовского «Книга скитаний», вернее даже не в опубликованной ее части, а в тех главах, которые не вошли в изданный вариант. Это шестая, заключительная книга «Повести о жизни». Впервые она была опубликована в журнале «Новый мир», в №№ 10, 11 за 1963 год, опубликована именно под этим названием. Хотя сам Паустовский назвал ее «На медленном огне». Об этом он писал в письме к польскому писателю Ярославу Ивашкевичу: <em><em>«...Сейчас я заканчиваю шестую книгу автобиографического цикла. Называется она «На медленном</em></em><em><em>огне». Болезнь отняла у меня уйму времени, и первое время я как бы наново учился писать...» (12 апреля 1963 года). </em></em>В письме к французской переводчице Лидии Селекторской он писал: «... <em><em>На днях я наконец закончил шестую книгу у себя в Тарусе, привез ее в Москву и завтра сдам в издательство. Шестая книга называется «На медленно огне». Что с ней будет - еще не знаю...» (3 июля 1963 года). </em></em>Спустя годы, сын писателя Вадим Паустовский написал: <em><em>«</em></em><em><em>Такое заглавие ему казалось более точн</em></em><em><em>ым для характеристики жизни людей в тоталитарной стране периода 1920-1930-х годов».</em></em></p>
<p>Рукопись Паустовский передал в журнал «Знамя», о чем свидетельствует его письмо главному редактору журнала Вадиму Кожевникову: <em><em>«...Василий Васильевич... сказал, что у Вас и у редакции есть по моей книге «конструктивные предложения». Было бы очень хорошо, если бы Вы написали мне об этих предложениях и, вообще, свое мнение о книге. Я быстро бы Вам ответил, и тогда бы все и решилось. Если «да», то я срочно займусь рукописью, а если «нет», то так тому и быть! В ближайшие дни я пришлю в Москву… за рукописью, в обоих случаях она мне нужна...» (27 августа 1963 года). </em></em> Книга не была опубликована в журнале «Знамя», она вышла в «Новом мире» под другим названием и в сокращенном виде.</p>
<p>Отдельным изданием повесть вышла в издательстве «Советская Россия» в 1964 году. Первоначально предполагалось включить в книгу иллюстративный материал с портретами писателей, упоминаемых в повести. Так рукопись попала к фотохудожнику Виктору Молчанову, который должен был ознакомиться с текстом и подобрать иллюстрации. Однако, через короткое время, планы издательства изменились и Виктора Молчанова попросили вернуть рукопись. Он в срочном порядке переписал наиболее поразившие его фрагменты текста Паустовского, которые, как оказалось впоследствии, были изъяты цензурой. Спустя годы Молчанов передал эти страницы в Московский литературный музей-центр К.Г. Паустовского.</p>
<p>В 2005 году литературно-художественный журнал «Мир Паустовского» опубликовал эти страницы. Сегодня, в 130-летнюю годовщину со дня рождения Константина Паустовского я предлагаю их вашему вниманию.</p>
<p><em><em>«...Страна молчала. Люди шептались с глазу на глаз и то в самую плохую пору ночей. Страх не покидал их. Кто знает, не предает ли жена, друг или любимый сын? Ведь научили же иных детей легко, даже с опубликованием в печати, - отрекаться от отцов и матерей, от любви, от совместных страданий, от нежности и самоотвержения, отрекаться во имя собственного благополучия…</em></em></p>
<p><em><em> Но все же вера и тогда не умирала и народ строил страну. Большинство людей не позволяли себе терять веру в прекрасное и спасительную сущность жизни, в разум, в то, что он победит. Так в конце концов и случилось...</em></em></p>
<p><em><em> В простодушном и человечном народе постепенно появилось много доносчиков, карателей, подхалимов и ханжей. Из каких недр они хлынули? Каким образом они так мгновенно усвоили способы унижения человека. Оказывается, недоверию и жестокости иные люди так же быстро выучиваются, как дети учатся грамоте. Люди, воспитанные на подозрительности и жестокости, неизбежно превращались в роботов. В своих поступках они руководствовались не разумом и совестью, а только приказом свыше. Они служили лицам, а не народу. Совесть была убрана из обихода этих людей. Если начальник позволял себе грубо и нагло обрывать людей, у которых он был недостоин стереть грязь с сапог, затыкал им рот окриком и площадной бранью, то чего можно было ждать от его подчиненных?..</em></em></p>
<p><em><em> …В первое время после смерти Ленина грубость, пренебрежение к закону, к человеческому достоинству начали проявляться исподволь, но уже через три-четыре года все это стало </em></em><em><em>быстро</em></em><em><em> нарастать, как раковая опухоль, и приобрело форму террора…</em></em></p>
<p><em><em> …Для каждого мало-мальски думающего и чувствующего человека жизнь </em></em><em><em>превратилась</em></em><em><em> в каждодневную моральную пытку. И если бы не пришло внезапное избавление, если бы не умер Сталин, то неизвестно и непонятно, чем бы окончилась эта мрачнейшая эпоха в жизни страны.</em></em></p>
<p><em><em> Все это было невозможно понять. Люди терялись, судорожно искали объяснений, радовались каждой малости, позволявшее</em></em><em><em> им хотя бы на одну тысячную долю оправдать то, что происходило, иначе невозможно было работать и строить страну, для этого нужно было убеждать себя, что все идет более или менее нормально и подчинено высоким государственным целям.</em></em></p>
<p><em><em> Объяснение, по существу, было простое. Психология Сталина была противоположна здоровой психологии народа, народ всегда в массе был человечен. Во всяком случае люди были для него только орудием, винтиком, инструментом для достижения своих целей… Поэтому люди боялись вести записи и дневники. Ведение дневников стало занятием смертоносным и редко сходило с рук…</em></em></p>
<p><em><em> …Ей (литературе – Ред.) не дали расцвести. Ее обескровили. А между тем, она обещала стать одним из прекраснейших явлений нового мира. Все было сделано вопреки здравому смыслу. Литература, способная быть величайшей опорой нового строя, стимулом к созданию нового человека и нового человеческого общества, литература свободная, мощная, радующая человеческий дух и полная зримой красоты мира, была скомкана, уничтожена в угоду мелкому, невежественному, что вцепилось мертвой хваткой в молодую жизнь и потащило ее в пропасть бед и невежества…».</em></em></p>
<p><em><em>ЛИЛИЯ МЕЛЬНИЧЕНКО</em></em></p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-53884554784108845012022-05-29T19:57:00.007+03:002022-05-29T20:09:12.910+03:00"З Одеси довелося тікати... від голоду"<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<div style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2022/05/blog-post_29.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></div><br />
<p style="text-align: right;"><em>До 130-річчя від дня народження К. Г. Паустовського<br />та 100-річчя від'їзду з Одеси</em></p>
<p>31 травня 2022 року виповнюється 130 років від дня народження Костянтина Георгійовича Паустовського. Цього року також виповнилося 100 років від дня від'їзду Паустовського з Одеси. Залишились у минулому «двірницька» на вулиці Чорноморській, робота у інформаційному відділі Ородкомгубу та в газеті «Моряк». Через тридцять шість років він опише все це в книзі, якій судилося стати однією з найулюбленіших і найбільш читаних книг ХХ століття.</p>
<span><a name='more'></a></span>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8UtaJMlWXOMTxIOmn1Uli2pmJi1WqNywjs9dqCOlJcJZzTShSbHfQrAjdxYGZp4Ke_kwRYfPMOgNwqngRDXnbgxocgmHvMtPd1m9a2s-VmAsAVUjE8CeDjC1-KQrHK5cSXh6t7GOY-_Gvll06QZ3DFCFFlKReZYJIR4OuINGAUtgtdmNThpYUSS29/s1024/book.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1024" data-original-width="671" height="600" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8UtaJMlWXOMTxIOmn1Uli2pmJi1WqNywjs9dqCOlJcJZzTShSbHfQrAjdxYGZp4Ke_kwRYfPMOgNwqngRDXnbgxocgmHvMtPd1m9a2s-VmAsAVUjE8CeDjC1-KQrHK5cSXh6t7GOY-_Gvll06QZ3DFCFFlKReZYJIR4OuINGAUtgtdmNThpYUSS29/s600/book.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><p style="margin-bottom: 0cm; text-align:center;">К. Г. Паустовський. Час великих очікувань. - Одеса, 1961.<br />Перше одеське видання.</p></td></tr></tbody></table>
<p>Повість «Час великих очікувань» звертає нас до історії нашого міста та історії нашої країни. Ми хочемо дізнатися про те, що раніше було приховано, про що не розповідали на уроках історії і не писали в підручниках.</p>
<p>Сьогоднішньому українському читачеві доступні архіви, історичні дослідження. Ми можемо відновити історичне тло творів Костянтина Паустовського, прочитати їх но-новому і переосмислити. Нас спонукає до цього й сьогоднішня ситуація: війна в Україні може стати причиною лих та голоду не лише в нас, а й в інших країнах. Згадаймо, як це було сто років тому.</p>
<p>Костянтин Паустовський прожив в Одесі трохи більше двох років. Це було важке життя. У листі до мами, Марії Григорівні, він згадує: «В Одесі жилося дуже погано, був голод, холод (у нас у кімнаті взимку було 2–3 градуси морозу)».</p>
<p>1919 року, коли Паустовський приїхав до Одеси, хліб в Україні ще був. Про це говорив Володимир Ленін у квітні цього року і тоді ж він запропонував план, як вилучити в українських селян «надлишки» хліба: «…Тепер, із завоюванням України… наша сила міцніє. Ми говоримо тепер, що джерела хліба та продовольства у нас є. Ми впевнені, що, хоч і підходять найважчі місяці, коли продовольча криза загострилася, коли наш транспорт зношений і зруйнований, ми, проте, цю кризу переживемо. В Україні є величезні запаси, надлишки хліба, їх важко взяти одразу — там і досі партизанщина...</p>
<p>Ми маємо не менше трьох тисяч робітників залізничників, частиною селян із північної голодної Росії, рушити на Україну. Український уряд уже провів декрет про точну розверстку тієї кількості хліба, яку можна взяти зараз у розмірі 100 мільйонів пудів».</p>
<p>Цей план радянська влада починає оперативно втілювати у життя. З цією метою створювалися спеціальні структури - Комітети бідноти та Ородкомгуби.</p>
<p>Комітети бідноти, комбіди були опорними пунктами радянської влади на селі. Займалися розпалюванням класової ворожнечі між бідняками та заможними селянами, перерозподілом землі, вилученням продовольчих запасів з продрозкладки з «куркульських» господарств.</p>
<p>Опродкомгуби — це ланки так званих продорганів, воєнізованих та наділених надзвичайними повноваженнями. Існували ці органи у період військово-комуністичного оволодіння Україною (1920-1922 роки) паралельно з партійними структурами та радянськими органами. Мали розгалужену мережу до рівня волостей і могли вимагати підкріплень від партійних, адміністративних, армійських, чекістських та інших структур; мали автономний статус та вагу. Вони не лише викачували хліб та інше добро у розпорядження Центру, а й утримували місцевих номенклатурних працівників.</p>
<p>Голод 1921-1923 років в Україні мав кілька причин: посуха, повоєнна розруха, політика хлібозаготівель та надмірне вивезення хліба за межі України. 1921 року від посухи загинуло в Одеській губернії – 45 % посівів.</p>
<p>Серед соціальних факторів голоду вирішальну роль відіграла продрозкладка. У червні 1921 року, незважаючи на посуху в південних губерніях, політбюро ЦК КП(б)У ухвалило стягнути борги з продрозкладки минулих років у всіх губерніях республіки. Російські столиці Москва та Петроград додатково отримали 138 тис. пудів зерна, але зернові запаси українського селянства остаточно були вичерпані. Руйнівні наслідки продрозкладки перевищили збитки, завдані селянським господарствам війною.</p>
<p>Валовий збір зерна в Україні 1921 року міг забезпечити лише мінімальні продовольчі потреби селян. Але задля постачання російських промислових центрів та Червоної армії продподаток в УРСР був встановлений у розмірі 120 млн. пудів.</p>
<p>Податкові ставки республіки у порівнянні з РСФРР було підвищено, а селяни неврожайних місцевостей не звільнялися від сплати податку, як це було у Росії. Третина пшениці, зібраної з продподатку, була відправлена до РСФРР, яка також отримувала допомогу продовольчого фонду державно-громадських комісій допомоги голодуючим (допгол). А в Україні вже вирував голод. Число загиблих з голоду невідоме. Перші випадки голодних смертей зареєстровані у жовтні 1921 року. Існування голоду на півдні України влада визнала лише на початку 1922 року.</p>
<p>Обов'язок допомагати голодуючим РСФРР було знято з України у червні 1922 р.</p>
<p>Вирішальну роль у порятунку голодуючих відіграли іноземні благодійні організації, що розгорнули свою діяльність у 1922 році з власної ініціативи. Торішнього серпня 60 % голодуючих республіки отримали довгоочікувану допомогу. Переважна більшість допомоги - 4/5 – надійшла від іноземних організацій. Більшість пайків – 180,9 млн. – надала Американська адміністрація допомоги (АРА), 12,2 млн. – місія Нансена, 383 тис. – Міжнародна робоча допомога.</p>
<p>У 1922 році, незважаючи на недосів та повторну посуху в степових губерніях, урожай в інших місцевостях був непоганий. Валовий збір зернових давав можливість задовольнити як власні потреби республіки, та вивезти за її межі до 15 млн. пудів зерна. Але вивезено було більше: у сусідні радянські республіки та експортовано за кордон. Щоб експорт не здавався аморальним, Москва оголосила, що врожай 1922 року повністю припинив голод. У жовтні 1922 року комісії допомоги голодуючим були перейменовані на комісії для боротьби з наслідками голоду.</p>
<p>Найбільшу допомогу голодуючій Україні надав єврейський розподільчий комітет Джойнт. Безкоштовні їдальні працювали для голодуючих і безробітних промислових центрів республіки. Продовольча позика селянам була дуже велика, але не могла покрити хлібний дефіцит, що виник унаслідок зернового експорту. Недостатнє забезпечення населення неврожайних місцевостей призвело до повторення голоду, хоча й у меншому розмірі, ніж минулого року. Взимку 1922 року на півдні України голодувало близько 2 млн. дітей.</p>
<p>Цієї зими 1922 року Костянтин Паустовський і їде, «тікає», як він пише Марії Григорівні Паустовській, з Одеси. «…З Одеси довелося тікати до Сухума від голоду, у січні 22 року. Я поїхав уперед, на розвідку, і десять днів наш пароплав носило штормом Чорним морем, занесло в Босфор, ми вже дали радіо про загибель, але, зрештою, все обійшлося».</p>
<p>На пароплаві "Димитрій" письменник прибув до Абхазії. Його просто вражає різниця між голодною Одесою та святковим благополучним Сухумом «де шалено пахне мімозою та чайними деревами (тут уже цвітуть азалії, троянди, цикламени, фіалки) та з десятків духанів та крамниць — фруктами та вином». Це він пише дружині Катерині Загорській, яка залишилася в Одесі. Потім він докладно пише, який пайок отримує на новій роботі, які продукти входять у цей пайок. І докладну розповідь на цю тему зрозуміє лише той, хто сам голодував, мерз і хвилювався про долю коханої людини. Він кличе дружину до Сухума: «До твого приїзду приберу кімнату квітами. Без тебе я мертва людина, мені важко навіть говорити, я більше мовчу і все думаю, думаю...»</p>
<p>Ось ми читаємо сьогодні «Час великих очікувань» і думаємо: як зі страху, холоду та голоду тодішньої Одеси народилася ця приголомшлива книга, сповнена оптимізму та впевненості, що ми все подолаємо і переможемо?..</p>
<p lang="ru-RU">Т<span lang="uk-UA">етяна Рибнікова</span></p>
<font size="-1"><em><p>Література:</p>
<p>Верстюк В. Ф. Комітети бідноти, комбіди. // Енциклопедія історії України: Т. 4. - К.: Наукова думка, 2007.</p>
<p>Дорошко М. Компартійно-державна номенклатура УСРР у 20-30-ті роки ХХ століття: соціоісторичний аналіз. - К., 2004.</p>
<p>Ленин В.И. Речь на конференции железнодорожников Московского узла 16 апреля 1919 г. Полное собрание сочинений. Том 38. - М.: Издательство политической литературы, 1978.</p>
<p>Мовчан О. М. Голод 1921 — 1923 років в УСРР. // Енциклопедія історії України. Т. 2. - К.: «Наукова думка», 2004.</p>
<p>Турченко Ф. Г. Новітня історія України. Частина перша. 1917-1945. - К., 1998.</p></em></font>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<p style="text-align: center;"><b>"Из Одессы пришлось бежать ... от голода"</b></p>
<p style="text-align: right;"><em>К 130-летию со дня рождения К. Г. Паустовского<br />
и 100-летию отъезда из Одессы</em></p>
<p>31 мая 2022 года исполняется 130 лет со дня рождения Константина Георгиевича Паустовского. В этом году также исполнилось 100 лет со дня отъезда Паустовского из Одессы. Остались в прошлом «дворницкая» на улице Черноморской, работа в информационном отделе Опродкомгуба и в газете «Моряк». Спустя тридцать шесть лет он опишет все это в книге, которой суждено стать одной из самых читаемых и любимых книг ХХ века.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8UtaJMlWXOMTxIOmn1Uli2pmJi1WqNywjs9dqCOlJcJZzTShSbHfQrAjdxYGZp4Ke_kwRYfPMOgNwqngRDXnbgxocgmHvMtPd1m9a2s-VmAsAVUjE8CeDjC1-KQrHK5cSXh6t7GOY-_Gvll06QZ3DFCFFlKReZYJIR4OuINGAUtgtdmNThpYUSS29/s1024/book.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1024" data-original-width="671" height="600" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8UtaJMlWXOMTxIOmn1Uli2pmJi1WqNywjs9dqCOlJcJZzTShSbHfQrAjdxYGZp4Ke_kwRYfPMOgNwqngRDXnbgxocgmHvMtPd1m9a2s-VmAsAVUjE8CeDjC1-KQrHK5cSXh6t7GOY-_Gvll06QZ3DFCFFlKReZYJIR4OuINGAUtgtdmNThpYUSS29/s600/book.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><p style="margin-bottom: 0cm; text-align:center;">К. Г. Паустовский. Время больших ожиданий. - Одесса, 1961.<br />Первое одесское издание.</p></td></tr></tbody></table>
<p>Повесть «Время больших ожиданий» обращает нас к истории нашего города и к истории нашей страны. Мы хотим узнать то, что раньше было скрыто, о чем не рассказывали на уроках истории и не писали в учебниках.</p>
<p>Сегодняшнему украинскому читателю доступны архивы, исторические исследования. Мы можем восстановить исторический фон произведений Константина Паустовского, прочесть их но-новому и переосмыслить. Нас побуждает к этому и сегодняшняя ситуация в нашей стране: война в Украине может стать причиной бедствий и голода не только у нас, но и в других странах. Давайте вспомним как это было сто лет тому назад.</p>
<p>Константин Паустовский прожил в Одессе немногим более двух лет. Это была трудная жизнь. В письме матери, Марии Григорьевне, он вспоминает: «В Одессе жилось очень скверно, был голод, холод (у нас в комнате зимой было 2–3 градуса мороза) ...Из Одессы пришлось бежать в Сухум от голода, в январе 22 года».</p>
<p>В 1919 году, когда Паустовский приехал в Одессу, хлеб в Украине еще был. Об этом говорил Владимир Ленин в апреле этого года и тогда же он предложил план, как изъять у украинских крестьян «излишки» хлеба: «… Теперь, с завоеванием Украины, ... наша сила крепнет. Мы говорим теперь, что источники хлеба и продовольствия, у нас есть. Мы уверены, что, хотя и подходят самые трудные месяцы, когда продовольственный кризис обострился, когда наш транспорт изношен и разрушен, мы, тем не менее, этот кризис переживем. На Украине имеются громадные запасы, излишки хлеба, их трудно взять сразу — там до сих пор партизанщина...<br />Мы должны не менее трех тысяч рабочих железнодорожников, частью крестьян из северной голодной России, двинуть на Украину. Украинское правительство уже провело декрет о точной разверстке того количества хлеба, которое можно взять сейчас в размере 100 миллионов пудов».</p>
<p>Этот план советская власть начинает оперативно воплощать в жизнь. С этой целью создавались специальные структуры — Комитеты бедноты и Опродкомгубы.</p>
<p>Комитеты бедноты, комбеды – были опорными пунктами советской власти в деревне. Занимались разжиганием классовой розни между бедняками и состоятельными крестьянами, перераспределением земли, изъятием продовольственных запасов по продразверстке из «кулацких» хозяйств.</p>
<p>Опродкомгубы — это звенья так называемых продорганов, военизированных и наделенных чрезвычайными полномочиями. Существовали эти органы в период военно-коммунистического овладения Украиной (1920-1922 годы) параллельно с партийными структурами и советскими органами. Имели разветвленную сеть вплоть до уровня волостей и могли требовать подкреплений от партийных, административных, армейских, чекистских и других структур; имели автономный статус и вес. Они не только выкачивали хлеб и другое добро в распоряжение Центра, но и содержали местных номенклатурных работников.</p>
<p>Голод 1921–1923 гг. в Украине имел несколько причин: засуха, послевоенная разруха, политика хлебозаготовок и чрезмерный вывоз хлеба за пределы Украины. В 1921 году от засухи погибло в Одесской губернии – 45 % посевов.</p>
<p>Среди социальных факторов голода решающую роль сыграла продразверстка. В июне 1921 года, несмотря на засуху в южных губерниях, политбюро ЦК КП(б)У постановило взыскать долги по продразверстке прошлых лет во всех губерниях республики. Российские столицы Москва и Петроград дополнительно получили 138 тыс. пудов зерна, но зерновые запасы украинского крестьянства были окончательно исчерпаны. Разрушительные последствия продразверстки превысили ущерб, нанесенный крестьянским хозяйствам войной.</p>
<p>Валовой сбор зерна в Украине в 1921 году мог обеспечить только минимальные продовольственные потребности крестьян. Но ради снабжения российских промышленных центров и Красной армии продналог в УССР был установлен в размере 120 млн пудов.</p>
<p>Налоговые ставки в республике по сравнению с РСФСР были повышены, а крестьяне неурожайных местностей не освобождались от уплаты налога, как это было в России. Треть пшеницы, собранной по продналогу, была отправлена в РСФСР, которая также получала помощь продовольственного фонда государственно-общественных комиссий помощи голодающим (помгол). А в Украине уже бушевал голод. Число погибших от голода неизвестно. Первые случаи голодных смертей зарегистрированы в октябре 1921 года. Существование голода на юге Украины власть признала только к началу 1922 года.</p>
<p>Обязанность помогать голодающим РСФСР была снята с Украины в июне 1922 года.</p>
<p>Решающую роль в спасении голодающих сыграли иностранные благотворительные организации, развернувшие свою деятельность в 1922 году по собственной инициативе. В августе 1922 года 60 % голодающих республики получили долгожданную помощь, из них 4/5 – от иностранных организаций. Большинство пайков – 180,9 млн – предоставила Американская администрация помощи (АРА), 12,2 млн – миссия Нансена, 383 тыс. – Международная рабочая помощь.</p>
<p>В 1922 году, несмотря на недосев и повторную засуху в степных губерниях, урожай в других местностях был неплохой. Валовой сбор зерновых давал возможность удовлетворить не только собственные нужды республики, но и вывезти за ее пределы до 15 млн. пудов зерна. Но вывезено было больше: в соседние советские республики и экспортировано за рубеж. Чтобы экспорт не казался аморальным, Москва объявила, что урожай 1922 года полностью прекратил голод. В октябре 1922 года комиссии помощи голодающим были переименованы в комиссии для борьбы с последствиями голода.</p>
<p>Наибольшую помощь голодающей Украине оказал еврейский распределительный комитет Джойнт. Бесплатные столовые были оставлены для голодающих и безработных промышленных центров республики. Продовольственный заем крестьянам не мог покрыть хлебный дефицит, возникший вследствие зернового экспорта. Недостаточное обеспечение населения неурожайных местностей привело к повторению голода, хотя и в меньшем размере, чем в прошлом году. Зимой 1922 года на юге Украины голодало около 2 млн. детей.</p>
<p>Этой зимой 1922 года Константин Паустовский и уезжает, «бежит», как он пишет Марии Григорьевне Паустовской, из Одессы. «...Из Одессы пришлось бежать в Сухум от голода, в январе 22 года. Я уехал вперед, на разведку, и десять дней наш пароход носило штормом по Черному морю, занесло в Босфор, мы уже дали радио о гибели, но, в конце концов, все обошлось».</p>
<p>На пароходе «Димитрий» писатель прибыл в Абхазию. Его просто потрясает разница между голодной Одессой и праздничным благополучным Сухумом «где одуряюще пахнет мимозой и чайными деревьями (здесь уже цветут азалии, розы, цикламены, фиалки) и из десятков духанов и лавчонок — фруктами и вином». Это он пишет жене, Екатерине Загорской, которая осталась в Одессе. Потом он подробно пишет какой паек получает на новой работе, какие продукты входят в этот паек. И обстоятельный рассказ на эту тему поймет только тот, кто сам голодал, мерз и волновался о судьбе любимого человека. Он зовет жену в Сухум: «К твоему приезду уберу комнату цветами. Без тебя я мертвый человек, мне трудно даже говорить, я больше молчу и все думаю, думаю... »</p>
<p>Вот мы читаем сегодня «Время больших ожиданий» и думаем: как из страха, холода и голода тогдашней Одессы родилась эта потрясающая книга, исполненная оптимизма и уверенности, что мы все одолеем и победим?..</p>
<p>Татьяна Рыбникова</p>
<font size="-1"><em><p>Литература:</p>
<p>Верстюк В. Ф. Комітети бідноти, комбіди. // Енциклопедія історії України: Т. 4. - К.: Наукова думка, 2007.</p>
<p>Дорошко М. Компартійно-державна номенклатура УСРР у 20-30-ті роки ХХ століття: соціоісторичний аналіз. - К., 2004.</p>
<p>Ленин В.И. Речь на конференции железнодорожников Московского узла 16 апреля 1919 г. Полное собрание сочинений. Том 38. - М.: Издательство политической литературы, 1978.</p>
<p>Мовчан О. М. Голод 1921 — 1923 років в УСРР. // Енциклопедія історії України. Т. 2. - К.: «Наукова думка», 2004.</p>
<p>Турченко Ф. Г. Новітня історія України. Частина перша. 1917-1945. - К., 1998.</p></em>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-91575297188945832582022-05-06T23:52:00.004+03:002022-05-07T19:30:38.435+03:00МАЛЕНЬКА ВІЙСЬКОВА ІСТОРІЯ ПРОСТИХ РЕЧЕЙ<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<div style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2022/05/blog-post.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></div><br />
<p>Ось ніколи не думала, що буду писати про часи румунської окупації Одеси під час Другої світової війни. Багато читала літератури на цю тему, у тому числі спогади очевидців, щось чула від старих одеситів, та й вдома зберігалися декілька оригінальних документів – німих свідків того часу, але вони здавалися мені такими несерйозними.</p>
<p>Нині все змінилося. В Україні знову війна, війна із Росією, яка напала на нас 24 лютого. І сьогодні ми переживаємо все те, із чим зіткнулися наші рідні у далекі роки Другої світової війни — бомбардування міст, біженці, мільйони біженців.</p>
<span><a name='more'></a></span>
<table align="center"><tbody><tr><td><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhlm6s3fA6gELJRNCJyuw7q6WnYTdwVFaCuHoRUFOUKtln2AJe6AIdwtlTgoNOeVxDPACxKbmwdiOO6jeqopZDeCfwXU2Tqr8uG41g5AhGYfQJ5ONzoAd01_4Uzomfg2JzKW4BzITHeSuOd-55yGqJUIFnbs7fokVQXmTC7bByLX4WuUFrEjKoTCJIu/s1600/2.jpg" style="display: block; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1200" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhlm6s3fA6gELJRNCJyuw7q6WnYTdwVFaCuHoRUFOUKtln2AJe6AIdwtlTgoNOeVxDPACxKbmwdiOO6jeqopZDeCfwXU2Tqr8uG41g5AhGYfQJ5ONzoAd01_4Uzomfg2JzKW4BzITHeSuOd-55yGqJUIFnbs7fokVQXmTC7bByLX4WuUFrEjKoTCJIu/w240-h320/2.jpg" width="240" /></a></div></td>
<td><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgj1Q_-jyxgx33xwwnv1HmAISseS-bwiW4Jv3KxU3pH-lfU-XK2ZCTw9-WpOiaH5gOX4iG1rGMgYDpo5d8j-hOqyOKKj7aKsmnrv_qGdpWDi7ByVc-_9iaJyokZhf9yoVy72za0s9Nmdmfz0zFg2Fp1PEv5HdhGhY_79JajZmKIHiCWOM3t82rdXIYt/s1600/1.jpg" style="display: block; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1200" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgj1Q_-jyxgx33xwwnv1HmAISseS-bwiW4Jv3KxU3pH-lfU-XK2ZCTw9-WpOiaH5gOX4iG1rGMgYDpo5d8j-hOqyOKKj7aKsmnrv_qGdpWDi7ByVc-_9iaJyokZhf9yoVy72za0s9Nmdmfz0zFg2Fp1PEv5HdhGhY_79JajZmKIHiCWOM3t82rdXIYt/w240-h320/1.jpg" width="240" /></a></div></td></tr>
</tbody></table>
<p>Тоді ніхто з моїх родичів не залишився в окупованій Одесі і особисто про життя в той період розказати не міг. Всю велику сім’ю зі старенькою матір’ю, дочками, невісткою, онуками змогла вивезти в евакуацію до м. Уральськ у Казахстані моя бабуся – Скляренко Марія Акимівна.</p>
<p>А чоловіки – син та зять пішли на фронт, зять загинув а син довгий час вважався загиблим, але вижив.</p>
<p>Колишня нащадкова робітниця джутової фабрики, оскільки її мати з кінця 19 століття там працювала, Скляренко М.А. також починала свій трудовий шлях на цій фабриці, вийшла заміж за красеня майстра, народила трьох дітей і втратила чоловіка на громадянській війні.</p>
<p>З 1930 року бабуся зв’язала своє життя з поштовою роботою, з 1932 року вона стала працювати в Одеському відділенні перевозки пошти залізницею на посаді начальника парка поштових вагонів. Ця посада і дозволила їй евакуюватися зі всією сім’єю до Казахстану 10 жовтня 1941 року, тобто за 6 днів до зайняття міста румунськими військами.</p>
<p>Трьохкімнатна квартира № 5 по вул. Дальницькій, 17, де мешкала сім’я була залишена з усіма майном. Зрозуміло, що покинуті квартири пустими не залишалися, їх займали або сусіди, або люди, житло яких було зруйновано, або ті, хто не міг залишатися в старих квартирах, іноді окупанти.</p>
<p>Нашу вільну квартиру зайняла родичка однієї з сусідок, як казали раніше в Одесі, а іноді і зараз можна почути, «мадам» Єфросинія Сафонова. Під час румунської окупації офіційним зверненням до жінок було «пані». Саме так вказувалося в документах окупаційної влади.</p>
<p>Коли в Уральську стало відомо про звільнення Одеси 10 квітня 1944 р. від фашистських загарбників, першою з сім’ї до Одеси повернулася бабуся ( як я зараз розумію мешканців зруйнованих російськими фашистами міст і селищ України, які повертаються додому). Вже 6.05. 1944 року, як вказано в її трудовій книжці, вона знову була прийнята на посаду начальника парка поштових вагонів.</p>
<p>Не знаю, яким чином їй вдалося виперти «пані» Єфросинію Сафонову зі своєї квартири, але не сумніваюсь, що зі своїм бойовим характером вона зробила це швидко.</p>
<p>Але боротьба за справедливість продовжувалася, оскільки з квартири зникло майже все майно, що було залишено. І тоді Скляренко М.А. звертається з заявою до Іллічівської районної ради, де вказує, що її квартира була залишена при евакуації з усім майном при свідках і надає перелік залишених речей. Мені було цікаво читати цей перелік, оскільки деякі з речей я пам’ятала з дитинства, а єдиним предметом я досі володію.</p>
<p>Приємно було дізнатися, що в сім’ї була швацька машинка «Зінгер» (ножна), патефон з платівками, скриня дубова для зберігання зимового одягу, самовар¸4 картини в рамах, годинник настінний дубовий, письмовий стіл дубовий, різні шафи, дубові стільці, а також (увага!) мідний таз.</p>
<p>Як вказує бабуся, більшість речей знаходяться в інших квартирах і просить допомогти їй повернути сімейне майно.</p>
<p>Я також не знаю, яким чином їй були повернуті сімейні речі - через суд, або під тиском місцевої влади, але все ж таки більшість їх була повернена.</p>
<p>Щоби захистити себе від звинувачень в крадіжці, Єфросинія Сафонова надала два свідоцтва про продаж їй Одеським міським Муніципалітетом 03.02.1943 року цінностей з їх повним переліком і вартістю. З одного боку свідоцтво про продаж складено румунською мовою з підписом директора Інвентарної Дирекції Муніципалітету г-на Андронаке, з другого боку – той самий текст російською мовою. Перелік речей в свідоцтвах багато в чому збігається з переліком, вказаним бабусею.</p>
<p>Для мене ці два свідоцтва про продаж є ще і доказами того, що румунська окупаційна влада збагачувалася за рахунок залишеного одеситами в квартирах майна, оскільки не тільки його привласнювала, але й ще і отримувала кошти за рахунок його продажу.</p>
<p>В дуже цікавій і змістовній книзі «Одеса 1941–1944. Пережити окупацію» Олександра Бабича в 11 розділі розглядається окремо «квартирне питання» і його вирішення окупаційною владою. Автор пише: «Хаотичні переїзди і захоплення житла неминуче привели би до конфліктів, і ситуація вимагала якоїсь логіки та порядку. Румуни це розуміли, крім того, вони вважали це все своїм майном. Тому одним з перших Муніципалітет прийняв Постанову № 2, якою вводилися правила користування рухомим і нерухомим майном.</p>
<p>Параграф 4 цієї постанови передбачав, що усе майно осіб, які покинули місто перед вступом румунських військ, є державною власністю і надходить в повне розпорядження міського Муніципалітету.</p>
<p>В параграфі 5 вказувалося: а) якщо майно залишилось в безлюдній квартирі, керуючі будинками, коменданти та уповноважені зобов’язані скласти його опис та закрити приміщення; б) якщо в залишеній квартирі вже є нові мешканці, скласти опис залишених речей і здати їх на зберігання мешканцям під розписку, опис залишається у керуючого» (арк.391–393).</p>
<p>Як Одеса була пограбована фашистськими загарбниками, скільки цінностей було ними вивезено (у тому числі культурних) добре відомо і описано, але і такими дрібницями як продаж фактично вкраденого майна окупаційна влада також не гребувала.</p>
<p>Звісно, румунські солдати також займалися грабежом населення. В одеських дворах ще довгі роки можна було почути розповіді, у кого і що вони поцупили. Але те, що зараз ми дізналися після звільнення українських міст і селищ від рашистів, не тільки по жорстокості, але і по цинізму і розмірам перевищує награбоване фашистськими солдатами.</p>
<p>Недарма художник зобразив російського солдата з потворним свинячим рилом, пакетом з награбованим у мирного українського населення і вкраденим кондиціонером за плечима. А фото вкраденої другою армією мира собачої будки обійшло весь Інтернет.</p>
<p>Мені також дуже подобається серія одеського художника Igor Gusev «3 світова війна 2022», де він в тому числі геніально торкнувся теми мародерства рашистів з використанням класичних сюжетів російського живопису (і не тільки).</p>
<p>Але якщо повернутися до основної теми, то зараз з довгого переліку бабусі я володію тільки мідним тазом, в якому я кожного року варила джеми і довго не знала його таку захоплюючу історію. І я впевнена, що, якщо він пережив Другу світову війну, то переживе і цю, Велику Вітчизняну війну, а Росія після нашої перемоги на довгі роки «накриється мідним тазом».</p>
<p>Ольга Козоровицька</p>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<p align="center"><b>МАЛЕНЬКАЯ ВОЕННАЯ ИСТОРИЯ ПРОСТЫХ ВЕЩЕЙ</b></p>
<p>Вот никогда не думала, что буду писать о румынской оккупации Одессы в годы Второй мировой войны. Читала много литературы на эту тему, в том числе воспоминания очевидцев, что-то слышала от старых одесситов, да и в семье сохранилось несколько оригинальных документов – немых свидетелей того времени, но мне они казались такими несерьёзными.</p>
<p>Сейчас все изменилось. В Украине опять война, война с Россией, которая напала на нас 24 февраля. И сегодня мы переживаем все то, с чем столкнулись наши родные в далекие годы Второй мировой войны — бомбардировки городов, беженцы, миллионы беженцев.</p>
<table align="center"><tbody><tr><td><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhlm6s3fA6gELJRNCJyuw7q6WnYTdwVFaCuHoRUFOUKtln2AJe6AIdwtlTgoNOeVxDPACxKbmwdiOO6jeqopZDeCfwXU2Tqr8uG41g5AhGYfQJ5ONzoAd01_4Uzomfg2JzKW4BzITHeSuOd-55yGqJUIFnbs7fokVQXmTC7bByLX4WuUFrEjKoTCJIu/s1600/2.jpg" style="display: block; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1200" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhlm6s3fA6gELJRNCJyuw7q6WnYTdwVFaCuHoRUFOUKtln2AJe6AIdwtlTgoNOeVxDPACxKbmwdiOO6jeqopZDeCfwXU2Tqr8uG41g5AhGYfQJ5ONzoAd01_4Uzomfg2JzKW4BzITHeSuOd-55yGqJUIFnbs7fokVQXmTC7bByLX4WuUFrEjKoTCJIu/w240-h320/2.jpg" width="240" /></a></div></td>
<td><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgj1Q_-jyxgx33xwwnv1HmAISseS-bwiW4Jv3KxU3pH-lfU-XK2ZCTw9-WpOiaH5gOX4iG1rGMgYDpo5d8j-hOqyOKKj7aKsmnrv_qGdpWDi7ByVc-_9iaJyokZhf9yoVy72za0s9Nmdmfz0zFg2Fp1PEv5HdhGhY_79JajZmKIHiCWOM3t82rdXIYt/s1600/1.jpg" style="display: block; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1200" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgj1Q_-jyxgx33xwwnv1HmAISseS-bwiW4Jv3KxU3pH-lfU-XK2ZCTw9-WpOiaH5gOX4iG1rGMgYDpo5d8j-hOqyOKKj7aKsmnrv_qGdpWDi7ByVc-_9iaJyokZhf9yoVy72za0s9Nmdmfz0zFg2Fp1PEv5HdhGhY_79JajZmKIHiCWOM3t82rdXIYt/w240-h320/1.jpg" width="240" /></a></div></td></tr>
</tbody></table>
<p>Тогда никто из моих родственников не оставался в оккупированной Одессе. Всю большую семью со своей старенькой матерью, дочерьми, невесткой и внуками смогла вывезти в эвакуацию в г. Уральск в Казахстане моя бабушка – Скляренко Мария Акимовна.</p>
<p>А мужчины – сын и зять ушли на фронт, зять погиб, сын долгое время считался погибшим, но выжил.</p>
<p>Бывшая потомственная работница джутовой фабрики, поскольку ее мать с конца 19 века там работала, Скляренко М.А. тоже начинала свой трудовой путь на этой фабрике, вышла замуж на красавца мастера, родила троих детей и потеряла мужа на гражданской войне.</p>
<p>С 1930 года бабушка связала свою жизнь с почтовой работой, с 1932 года она стала работать в Одесском отделении перевозки почты по железной дороге на должности начальника парка почтовых вагонов. Эта должность и позволила ей эвакуироваться со всей семьей в Казахстан 10 октября 1941 года, т.е. за 6 дней до оккупации города румынскими войсками.</p>
<p>Трехкомнатная квартира № 5 по ул. Дальницкой, 17, где жила семья, была закрыта со всем имуществом. Естественно, такие квартиры пустыми не оставались, их занимали либо соседи, или люди, жилье которых было разрушено, либо те, кто не мог оставаться в старых квартирах, иногда оккупанты.</p>
<p>Нашу квартиру заняла родственница одной из соседок, как говорили раньше в Одессе, а иногда можно услышать и сейчас, «мадам» Ефросиния Сафонова. Во время румынской оккупации официальным обращением к женщине было «госпожа». Именно так указывалось в документах оккупационной власти.</p>
<p>Когда в Уральске стало известно об освобождении Одессы 10 апреля 1944 года от фашистских захватчиков, первой из семьи в Одессу вернулась бабушка ( как я сейчас понимаю жителей разрушенных российскими фашистами городов и сёл Украины, которые возвращаются домой). Уже 6 мая 1944 года, как указано в ее трудовой книжке, она вновь была принята на должность начальника парка почтовых вагонов.</p>
<p>Не знаю, каким образом ей удалось выставить «госпожу» Ефросинию Сафонову из своей квартиры, но не сомневаюсь, что со своим боевым характером она сделала это быстро.</p>
<p>Но борьба за справедливость продолжалась, поскольку из квартиры пропало почти все имущество, которое там оставалось перед эвакуацией. И тогда Скляренко М.А. обращается с заявлением в Ильичёвский районный совет, в котором указывает, что ее квартира была оставлена при эвакуации со всем имуществом при свидетелях и приводит перечень оставленных вещей. Мне было интересно читать этот перечень, поскольку некоторые вещи я помнила с детства, а собственником единственного предмета являюсь до сих пор.</p>
<p>Приятно было узнать, что в семье была швейная машинка «Зингер» (ножная), патефон с пластинками, дубовый сундук для хранения зимней одежды, самовар, 4 картины в рамах, часы настенные дубовые, письменный стол дубовый, разные шкафы, стулья дубовые, а также (внимание!) медный таз.</p>
<p>Как указывала бабушка, большая часть вещей находится в других квартирах и просит помочь ей возвратить семейное имущество.</p>
<p>Я также не знаю, каким образом были возвращены ей семейные вещи – через суд или под давлением местной власти, но все-таки большая их часть была возвращена.</p>
<p>Чтобы защитить себя от обвинений в краже, Ефросиния Сафонова предоставила два свидетельства о продаже ей Одесским муниципалитетом 03.02.1943 года ценностей с их полным перечнем и стоимостью. С одной стороны свидетельство о продаже написано на румынском языке с подписью директора Инвентарной Дирекции Муниципалитета г-на Андронаке, с обратной стороны – тот же текст на русском языке. Перечень вещей в свидетельствах во многом совпадает с перечнем, предоставленным бабушкой.</p>
<p>Для меня эти два свидетельства о продаже являются еще и доказательствами того, что румынская оккупационная власть обогащалась за счет оставленного одесситами в квартирах имущества, поскольку не только его присваивала, но к тому же получала средства при его продаже.</p>
<p>В очень интересной и содержательной книге «Одесса 1941–1944. Пережить оккупацию» Александра Бабича в главе 11 рассматривается отдельно «квартирный вопрос» и его решение оккупационной властью. Автор пишет: «Хаотические переезды и захват жилья неминуемо привели бы к конфликтам, и ситуация требовала какой-то логики и порядка. Румыны это понимали, кроме того, они считали это все своим имуществом. Поэтому одним из первых Муниципалитет принял Постановление № 2, которым вводились правила пользования движимым и недвижимым имуществом».</p>
<p>Параграф 4 этого постановления предусматривал, что «все имущество лиц, которые оставили город перед вступлением румынских войск, является государственной собственностью и поступает в полное распоряжение городского Муниципалитета».</p>
<p>В параграфе 5 указывалось: «а) если имущество оставалось в необитаемой квартире, управляющие домами, коменданты и уполномоченные обязаны составить его опись и закрыть помещение; б) если в оставленной квартире уже есть новые жильцы, составить опись оставленных вещей и сдать их на хранение жильцам под расписку, опись остается у управляющего».</p>
<p>Как Одесса была ограблена фашистскими захватчиками, сколько ценностей было ими вывезено (в том числе культурных) хорошо известно и описано, но и такими мелочами как продажа фактически украденного имущества оккупационная власть тоже не брезговала.</p>
<p>Конечно, румынские солдаты тоже занимались грабежом населения. В одесских дворах еще долгие годы можно было слышать рассказы о том, у кого и что они украли. Но то, что мы сейчас узнаем после освобождения украинских городов и сел от рашистов, не только по жестокости, но и по цинизму, размерам превышает награбленное фашистскими солдатами.</p>
<p>Не случайно художник изобразил российского солдата с мерзким свиным рылом, пакетом с награбленным у мирного украинского населения и украденным кондиционером за плечами. А фото украденной второй армией мира собачьей будки обошло весь Интернет.</p>
<p>Мне очень нравится серия одесского художника <span lang="en-US">Igor Gusev</span> «3 мировая война 2022», в которой он в том числе гениально коснулся темы мародёрства рашистов, используя классические сюжеты русской живописи (и не только).</p>
<p>Если же возвратиться к основной теме, то сейчас из долгого перечня бабушки в моей собственности остался только медный таз, в котором я каждый год варила джемы, и долго не знала его такую захватывающую историю. И я уверена, что, если он пережил Вторую мировую войну, то переживёт и эту, Великую Отечественную войну, а Россия после нашей победы «накроется медным тазом».</p>
<p>Ольга Козоровицкая</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-65498608127198843062022-04-10T20:11:00.003+03:002022-04-10T20:35:54.868+03:00ЛИСТИ ЗІ СТАРОЇ ВАЛІЗИ<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<div style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2022/04/blog-post.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></div><br />
<p>24 лютого о 6:40 ранку нас розбудив телефонний дзвінок мого однокласника з Австралії, який вже знав про напад путінської Росії на Україну. Через двадцять хвилин ми розмовляли з ним по скайпу і обмінювалися новинами. З кожним днем потреба в спілкуванні з рідними та друзями наростала, оскільки хтось опинився на тимчасово окупованій території, хтось покинув Одесу і виїхав до Польщі, Румунії, Німеччини. Кожного дня я розмовляю з однокурсником з Миколаїва, міста, яке героїчно прикриває Одесу і ці розмови дають мені можливість трішки заспокоїтись.</p>
<span><a name='more'></a></span>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhb2acsTfN07HQan_3VGiEH0JJBtp182kgD5Hlv8ZndCAXWaftbcrEoIGnXEtlyXoKpRQySpwI_3o02pZyUH09h-ukezql9-nBTwHfVPQ7qdG9T9zzrBcrC8VEg4XHRp9SIJyliTivr3dRCBWNNkeXS0ifth1uVjc2OEQkJgpFBzrSmt7yZO8OQ5Gbz/s1093/foto.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="764" data-original-width="1093" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhb2acsTfN07HQan_3VGiEH0JJBtp182kgD5Hlv8ZndCAXWaftbcrEoIGnXEtlyXoKpRQySpwI_3o02pZyUH09h-ukezql9-nBTwHfVPQ7qdG9T9zzrBcrC8VEg4XHRp9SIJyliTivr3dRCBWNNkeXS0ifth1uVjc2OEQkJgpFBzrSmt7yZO8OQ5Gbz/s600/foto.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото I.В.Борiневича, зроблене 22.02.1942 р. на фронтi, підписане на обороті</td></tr></tbody></table>
<p>Зараз дуже часто в засобах масової інформації порівнюється війна, яку вже називають новою Великою Вітчизняною війною, з Другою світовою війною. Тому, виникають думки про те, як би ми отримували необхідну інформацію без сучасних засобів спілкування, без сучасних інформаційних технологій?</p>
<p>Моє дитинство прийшлося на другу половину 1950-х - початок 1960-х років. Я добре пам’ятаю ту, середнього розміру, дуже потерту, валізу сірого кольору, що зберігалася в одній з кімнат нашої оселі на Молдаванці. Було очевидно, що вона ще і дуже стара, і багато чого перетерпіла з нашою родиною, яка була під час війни евакуйована до Казахстану.</p>
<p>Як будь яка цікава дитина я, звісно, відкривала її в пошуках скарбів, але побачила тільки старі листи в конвертах і без них, що заповнювали усю валізу. Чому моя мати - Скляренко Валентина Василівна так довго їх зберігала, я не питала, а в 1979 році вже нема в кого було питати, оскільки мами не стало.</p>
<p>Коли ми з чоловіком в 1990 році переїхали жити в його квартиру, я перевезла значну частину листів, адресати яких були мені відомі і тільки років 10 тому почала їх уважно переглядати. Серед них було багато відкритих листів зі штампом військової цензури від мого вітчима, який пройшов усю війну, а потім закінчував службу в радянській зоні окупованої Німеччини. Також було декілька листів з підписом «І. Боріневич».</p>
<p>Це прізвище було мені знайоме з дитинства, оскільки Ігор Володимирович Боріневич був однокурсником моєї мами на філологічному факультеті Одеського педагогічного інституту, де вона навчалася з 1936 року. Усі чотири роки навчання вони товаришували. Чому чотири роки, а не п’ять? Тому що у 1939 році почалася радянсько-фінська війна, яку зараз так часто приводять як приклад безславної війни СРСР, і багато сільських вчителів були мобілізовані на цю війну. Тому було вирішено зробити в педагогічних вишах прискорений випуск, щоби закрити питання нестачі вчителів.</p>
<p>Мати поїхала працювати вчителькою російської мови у німецьку колонію Зельц (нині с. Лиманське Роздільнянського району Одеської області). Ігор Боріневич був призваний до армії і його плани вступити до аспірантури були відкладені. А був він дуже талановитим студентом, мав усі задатки майбутнього вченого.</p>
<p>Побачивши на старих листах прізвище «І. Боріневич», я спочатку вирішила, що вони від самого Ігоря, але з тексту зрозуміла, що їх автором була його мати - Іда Володимирівна Боріневич. Тому декілька слів про сім’ю Боріневичей.</p>
<p>По лінії батька Ігор онук дуже відомого дореволюційного одеського статистика Антона Самійловича Боріневича, який на протязі декількох десятиліть очолював Одеське статистичне бюро. На протязі своєї професійної діяльності А.С. Боріневич зібрав дуже великий об’єм статистичних матеріалів, на підставі яких написав значущі, цінні роботи. Навіть «керманич світового пролетаріату» В.І. Ленін знав про його роботи, цікавився ними і просив рідних в одному з листів надіслати йому роботу «одеського статистика Боріневича».</p>
<p>А.С. Боріневич зіграв велику роль в організації і проведенні перепису населення Одеси 01.12.1892 року. Цей одноденний перепис проводився за його ініціативою і у зв’язку з тим, що у 1894 році повинно було відмічатися століття існування міста. За даними цього перепису в Одесі проживало 327725 мешканців. Наступні переписи населення Одеси також проходили під його керуванням.</p>
<p>До 1946 року А.С. Боріневич працював в Одеському кредитно-економічному інституті, помер він в цьому ж році. Фото славетного діда з його власноручним підписом онуку моя мати бачила у квартирі Ігоря і його матері Іди Володимирівни по вул. Пантелеймонівській, 20. Батько Ігоря - Володимир Антонович Боріневич не був розлучений з його мамою, але з ними не проживав.</p>
<p>Дочка А.С. Боріневича - Зоя Антонівна Боріневич-Бабайцева (рідна тітка Ігоря) була відомим істориком літератури і пушкіністом, доцентом Одеського державного університету. В 1950-1977 р.р. вона була головою Пушкінської комісії при Будинку вчених, організовувала конференції пушкіністів в Одесі і Кишиневі.</p>
<p>Завдяки Іді Володимирівні, яка працювала зав. бібліотекою Одеського педагогічного інституту, моя мати і Ігор Боріневич змогли налагодити листування під час війни. Одеський педагогічний інститут спочатку евакуювався в м. Майкоп, потім ще далі - в Туркменію, м. Байрам-Алі. Там і знайшов її лист моєї матері і вона одразу ж переслала їй адресу військової частини сина. У своїх наступних листах вона завжди питала, чи були листи від Ігоря, писала, що вона дуже хвилюється за нього.</p>
<p>Можна сказати, що Іда Володимирівна в 1942 році зробила материнський подвиг. Зустріч з матір’ю під час війни була дивом, це було як нагорода за військовий подвиг або заохочення після тяжкого поранення. Коли Іда Володимирівна була в Майкопі, військова частина Ігоря стояла в Ростові-на-Дону. Вони списалися, отримали дозвіл і з великими перешкодами матір дісталася до прифронтової смуги. В листівці до моєї мами Іда Володимирівна писала: «Бачила я його тільки півтори години. Виглядає непогано, але очі сумні».</p>
<p>А я ще дивувалася, що моя мати завжди плакала, коли дивилася «Баладу про солдата».</p>
<p>Чим же займався лейтенант І.В. Боріневич у своїй військовій частині? В нашій сім’ї зберігається маленька книжечка Л. Кареліна і Л. Гурунца «Лист» («Письмо»), видана в Баку в 1946 році, напевно її десь дістала моя мати.</p>
<p>Там є оповідання «Боріневич воює». Так ось, Ігор Боріневич працював поштовиком (старший приймач), який не з'їхав з глузду у розшуку військових і їх родин, а створив свою систему пошуку адресатів і місць їх знаходження.</p>
<p>Можемо собі уявити перші роки війни з постійним відступом військових частин, численною кількістю загиблих бійців та поранених у шпиталях, зниклих безвісти, сотень тисяч евакуйованого населення і весь час сім’ї шукають своїх воїнів, а воїни своїх рідних.</p>
<p>Будучи за натурою перфекціоністом, І. Боріневич для пошуку веде прискіпливий облік руху особистого складу, перевірки вихідної та вхідної кореспонденції, веде зошит зміни адрес і допомагає поновити письмовий зв’язок між рідними. Він розробив таку систему, щоби листи пораненим йшли за ними і знаходили їх без повернення до початкового місця відправлення. На всіх листах з відміткою «Адресат вибув до шпиталю» військові поштарі повинні були вказувати точну дату евакуації в медсанбат. Далі складався реєстр з прізвищем пораненого, номером польової пошти, дати евакуації в медсанбат та незаповненою графою для вказівки номеру військового шпиталя. Далі робилися запити в армійські та тилові шпиталі і таким чином поштарі дізнавалися про місцезнаходження пораненого.</p>
<p>Завдяки рапорту лейтенанта І.В. Боріневича нарком зв’язку вніс значні зміни в інструкцію військового поштаря, що зробило її більш сучасною, такою, що відповідає воєнному часу.</p>
<p>Поруч з листами Іди Володимирівни лежали листи її колеги з бібліотеки педагогічного інституту Алли Старчевської, яка знала мою маму. Вона у травні 1943 року пише, що відсутні листи від Ігоря і Іда Володимирівна місця собі не знаходить, а вже 2.06.1943 року А. Старчевська написала, що Ігор загинув. В вересні 1943 року від неї прийшов ще один лист з подробицями загибелі І. Боріневича. Він з друзями попав під обстріл ворожого літака, вони не встигли заховатися під вантажівкою поруч з ними. Ігор був тяжко поранений, декілька днів мучився у шпиталі, врятувати його лікарям не вдалося.</p>
<p>І.В. Боріневич був похований у станиці Георгіє-Афіпська (нині с.Афіпський) Краснодарського краю, йому не було і 25 років. Іда Володимирівна декілька разів приїздила на могилу сина. Вона і після війни, до своєї смерті, підтримувала відносини з моєю мамою.</p>
<p>Зараз, коли йде нова Велика Вітчизняна війна, мимоволі порівнюєш її з Другою світовою війною і бачиш, як змінилося спілкування родин з нашими воїнами. Як інтернет і мобільний зв’язок допомагають підтримувати стосунки з рідними. Як з соціальних мереж ми дізнаємося про події на фронті і радіємо за наших воїнів, або переймаємось за наші втрати. </p>
<p>Дійсно, Інтернет і мобільний зв’язок це велике надбання людства. Але дивишся на старі пожовтілі листи з Другої світової і відчуваєш велику вдячність тим людям, які робили все, ризикуючи своїм життям, аби ці листи надійшли до своїх адресатів. І особистий приклад одесита І.В. Боріневича порівнюєш з нашими волонтерами, які роблять все можливе і неможливе для нашої перемоги, яку ми обов’язково дочекаємось.</p>
<p>Ольга КОЗОРОВИЦЬКА</p>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<p align="center"><b>ПИСЬМА ИЗ СТАРОГО ЧЕМОДАНА</b></p>
<p>В 6:40 утра 24 февраля нас разбудил телефонный звонок моего одноклассника из Австралии, который уже знал о нападении путинской России на Украину. Через двадцать минут мы разговаривали с ним по Скайпу и обменивались новостями. С каждым днем потребность в общении с родными и друзьями возрастала, так как кто-то оказался на временно оккупированной территории, кто-то покинул Одессу и выехал в Польшу, Румынию, Германию. Каждый день я разговариваю с однокурсником из Николаева, города, который героически прикрывает Одессу, и эти разговоры приносят мне немного успокоения.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhb2acsTfN07HQan_3VGiEH0JJBtp182kgD5Hlv8ZndCAXWaftbcrEoIGnXEtlyXoKpRQySpwI_3o02pZyUH09h-ukezql9-nBTwHfVPQ7qdG9T9zzrBcrC8VEg4XHRp9SIJyliTivr3dRCBWNNkeXS0ifth1uVjc2OEQkJgpFBzrSmt7yZO8OQ5Gbz/s1093/foto.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="764" data-original-width="1093" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhb2acsTfN07HQan_3VGiEH0JJBtp182kgD5Hlv8ZndCAXWaftbcrEoIGnXEtlyXoKpRQySpwI_3o02pZyUH09h-ukezql9-nBTwHfVPQ7qdG9T9zzrBcrC8VEg4XHRp9SIJyliTivr3dRCBWNNkeXS0ifth1uVjc2OEQkJgpFBzrSmt7yZO8OQ5Gbz/s600/foto.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Фото И.В. Бориневича, сделанное 22.02.1942 г. на фронте, подписанное на обороте</td></tr></tbody></table>
<p>Сейчас очень часто в средствах массовой информации сравнивается война, которую уже называют новой Великой Отечественной войной, со Второй мировой войной. Поэтому и возникают мысли о том, как бы мы получали необходимую информацию без современных средств общения, без современных информационных технологий?</p>
<p>Моё детство пришлось на вторую половину 1950-х – начало 1960-х годов. Я хорошо помню тот, среднего размера, очень потертый, серого цвета чемодан, который хранился в одной из комнат нашей квартиры на Молдаванке. Было видно, что он еще и очень старый и много чего пережил с нашей семьей, которая во время войны была эвакуирована в Казахстан.</p>
<p>Как всякий любопытный ребенок я, конечно, открывала его в поисках сокровищ, но увидела только старые письма в конвертах и без них, которые заполняли весь чемодан. Почему моя мама – Скляренко Валентина Васильевна так долго их хранила, я не спрашивала, а в 1979 году уже и некого было спрашивать, потому что мамы не стало.</p>
<p>Когда мы с мужем в 1990 году переехали жить в его квартиру, я перевезла значительную часть писем, адресаты которых были мне известны, и только лет 10 тому назад начала их внимательно пересматривать. Среди них было много открытых писем со штампом военной цензуры от моего отчима, который прошел всю войну, а потом заканчивал службу в советской зоне оккупированной Германии. Также было несколько писем с подписью «И. Бориневич».</p>
<p>Эта фамилия была мне знакома с детства, поскольку Игорь Владимирович Бориневич был однокурсником моей мамы на филологическом факультете Одесского педагогического института, где она училась с 1936 года. Почему четыре года, а не 5 лет? Потому что в 1939 году началась советско-финская война, которую так часто приводят сейчас как пример бесславной войны СССР, и много сельских учителей были мобилизованы на эту войну. В связи с этим было решено произвести ускоренный выпуск в педагогических вузах, чтобы закрыть вопрос нехватки учителей.</p>
<p>Мама поехала работать учительницей русского языка в немецкую колонию Зельц (ныне с. Лиманское Раздельнянского района Одесской области). Игоря Бориневича призвали в армию и его планы поступления в аспирантуру были отложены. А был он очень талантливым студентом, имел все задатки будущего ученого.</p>
<p>Увидев в старых письмах фамилию «И. Бориневич», я вначале решила, что они от самого Игоря, но из текста поняла, что их автором была его мать – Ида Владимировна Бориневич. В связи с этим несколько слов о семье Бориневичей.</p>
<p>По отцовской линии Игорь внук очень известного дореволюционного одесского статистика Антона Самойловича Бориневича, который на протяжении нескольких десятилетий возглавлял Одесское статистическое бюро. На протяжении своей профессиональной деятельности А.С. Бориневич собрал огромный объем статистических материалов, послуживший ему основанием для написания значительных, ценных работ. Даже «вождь мирового пролетариата» В.И. Ленин знал о его работах, интересовался ими и просил родных в одном из писем выслать ему работу «одесского статистика Бориневича».</p>
<p>А.С. Бориневич сыграл большую роль в организации и проведении переписи населения Одессы 01.12.1892 года. Эта однодневная перепись проводилась по его инициативе и в связи с тем, что в 1894 году предстояло отметить столетие основания города. По данным этой переписи в Одессе проживало 327725 жителей. Последующие переписи населения Одессы также проходили под его руководством.</p>
<p>До 1946 года А.С. Бориневич работал в Одесском кредитно-экономическом институте, умер он в том же году. Фото именитого деда с его собственноручной подписью внуку моя мама видела в квартире Игоря и его матери Иды Владимировны по ул. Пантелеймоновской, 20. Отец Игоря - Владимир Антонович Бориневич не был в разводе с его матерью, но с ними не проживал.</p>
<p>Дочь А.С. Бориневича – Зоя Антоновна Бориневич-Бабайцева ( родная тётка Игоря) была известным историком литературы и пушкинистом, доцентом Одесского государственного университете. В 1950–1977 г. г. она была председателем Пушкинской комиссии при Доме ученых, организовывала конференции пушкинистов в Одессе и Кишиневе.</p>
<p>Благодаря Иде Владимировне, которая работала заведующей библиотекой Одесского педагогического института, моя мама и Игорь Бориневич смогли наладить переписку во время войны. Одесский педагогический институт вначале эвакуировался в г.Майкоп, позже еще дальше – в Туркмению, г. Байрам-Али. Там и нашло ее письмо моей матери и она сразу же переслала маме адрес воинской части сына. В своих последующих письмах она всегда спрашивала, были ли письма от Игоря, писала, что очень волнуется за него.</p>
<p>Можно сказать, что Ида Владимировна в 1942 году совершила материнский подвиг. Встреча с матерью во время войны была чудом, это было как награда за воинский подвиг или поощрение после тяжелого ранения. Когда Ида Владимировна была в Майкопе, воинская часть Игоря находилась в Ростове-на-Дону. Они списались, получили разрешение и, преодолевая большие преграды, мать добралась до прифронтовой полосы. В открытке моей маме Ида Владимировна писала: «Видела я его только полтора часа. Выглядит неплохо, но глаза грустные».</p>
<p>А я еще удивлялась, почему моя мама всегда плакала, когда смотрела «Балладу про солдата».</p>
<p>Чем же занимался лейтенант И. Бориневич в своей воинской части? В нашей семье сохраняется маленькая книжечка Л. Карелина и Л. Гурунца «Письмо», вышедшая в Баку в 1946 году, очевидно ее где-то достала моя мама.</p>
<p>Там есть рассказ «Бориневич воюет». Так вот, Бориневич работал почтовиком (старший приёмщик), который не сошёл с ума в поисках военных и их семей, а создал свою систему розыска адресатов и мест их нахождения.</p>
<p>Можем себе представить первые годы войны с постоянным отступлением воинских частей, значительным количеством погибших бойцов и раненых в госпиталях, пропавших без вести, сотен тысяч эвакуированного населения и постоянно семьи разыскивают своих воинов, а воины своих родных.</p>
<p>Будучи перфекционистом, И. Бориневич для розыска ведет тщательный учет движения личного состава, проверки входящей и исходящей корреспонденции, ведет тетрадь изменений адресов и помогает возобновить почтовую связь с родными. Он разработал такую систему, благодаря которой письма раненым следовали за ними и находили их без возвращения к начальному месту отправления. На всех письмах с отметкой «Адресат выбыл в госпиталь» военные почтовики должны были указывать точную дату эвакуации в медсанбат. Далее составлялся реестр с фамилией раненого, номером полевой почты, даты эвакуации в медсанбат и незаполненной графой для указания номера военного госпиталя. Далее делались запросы в армейские и тыловые госпитали и таким образом почтовики узнавали о месте нахождения раненого.</p>
<p>Благодаря рапорту лейтенанта И.В. Бориневича нарком связи внёс значительные изменения в инструкцию военного почтовика, что сделало ее более современной, отвечающей военному времени.</p>
<p>Рядом с письмами Иды Владимировны лежали письма ее коллеги по библиотеке педагогического института Аллы Старчевской, которая знала мою маму. Она в мае 1943 года пишет, что письма от Игоря отсутствуют и Ида Владимировна места себе не находит, а уже 02.06. 1943 года А. Старчевская написала, что Игорь погиб. В сентябре 1943 года от нее пришло еще одно письмо с подробностями гибели И. Бориневича. Он с друзьями попал под обстрел вражеского самолета, они не успели спрятаться под грузовиком, находившимся рядом с ними. Игорь был тяжело ранен, несколько дней мучился в госпитале, спасти его врачам не удалось.</p>
<p>И. Бориневич был похоронен в станице Георгие-Афипская (ныне пос. Афипский) Краснодарского края, ему не было и 25 лет. Ида Владимировна несколько раз приезжала на могилу сына, она и после войны до своей смерти поддерживала отношения с моей мамой.</p>
<p>Сейчас, когда идет новая Великая Отечественная война, поневоле сравниваешь ее со Второй Мировой войной и видишь, как изменилось общение семей с нашими воинами, как Интернет и мобильная связь помогают поддерживать отношения с родными, как из социальных сетей мы узнаем о событиях на фронте и радуемся за наших воинов или переживаем из-за наших потерь. Действительно, Интернет и мобильная связь это великое достижение человечества.</p>
<p>Но смотришь на старые, пожелтевшие письма со Второй мировой и ощущаешь огромную благодарность тем людям, которые рискуя своей жизнью, делали все, чтобы эти конвертики дошли до своих адресатов. И личный пример одессита Игоря Владимировича Бориневича сравниваешь с нашими волонтерами, которые делают все возможное и невозможное для нашей победы, которую мы обязательно дождёмся.</p>
<p>Ольга КОЗОРОВИЦКАЯ</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-11168872978960801112022-04-09T12:04:00.003+03:002022-04-09T12:17:30.065+03:0010 КВІТНЯ 1944 РОКУ. ЗВІЛЬНЕНА ОДЕСА ОЧИМА СВІДКА.<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<div style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2022/04/10-1944.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></div><br />
<p>Щороку у нашому музеї відкривалися виставки, присвячені Дню визволення Одеси від фашистських загарбників у роки Другої світової війни. Щоб нагадувати про жахіття війни, про страждання та загибель мільйонів людей. Щоб більше ніколи, ніколи, ніколи... не повторилося те зло, яке у світі називають фашизмом.</p>
<p>Але зараз музей зачинено для відвідувачів, бо в нашій країні знову війна. Війна з Росією, яка напала на Україну, як казали за радянських часів – «Без оголошення війни».</p>
<span><a name='more'></a></span>
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmErXMjpRYkOmvIk9xVqFlsVkScL5mR0cqnl4zcw_JaVx7pxSdtzCEGQ7NNdNPOHnklE3SHVsVuTTTxxh211dNnV3FWYzArfR6B6Yw8j822ug8tEKO2n_RrNMePOSZhvHNaJeZa04HbBkmxEralBz0nhBP5H_G885gBOO-4i_NTBzgwAYJW2e6JPb5/s1039/1.png" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" height="600" data-original-height="1039" data-original-width="800" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmErXMjpRYkOmvIk9xVqFlsVkScL5mR0cqnl4zcw_JaVx7pxSdtzCEGQ7NNdNPOHnklE3SHVsVuTTTxxh211dNnV3FWYzArfR6B6Yw8j822ug8tEKO2n_RrNMePOSZhvHNaJeZa04HbBkmxEralBz0nhBP5H_G885gBOO-4i_NTBzgwAYJW2e6JPb5/s600/1.png"/></a></div>
<p>Вся Україна зараз в стані облоги. На півночі та півдні країни йдуть тяжкі бої, гине мирне населення, зруйновано багато міст. Щодня ми дізнаємося про нові жертви та нові злочини російських військ проти українського народу...</p>
<p>Я пишу ці слова і в мене виникає дежавю. Адже я вже писала про це, і не один раз, тільки мої публікації відносились до подій Другої світової війни...</p>
<p>10 квітня виповнюється 78 років з Дня визволення Одеси від німецько-румунських загарбників. Тоді Одеса опинилася в окупації на два з половиною роки. Про цей період життя міста збереглися свідчення очевидців, які у ті роки вели щоденники. У нашій науковій збірці «Будинок князя Гагаріна» було опубліковано щоденники трьох одеситів. Серед цих публікацій і щоденники Катерини Гажій «Життя у полоні».</p>
<p>Сьогодні я пропоную ознайомитися з фрагментами її щоденника про день визволення міста та кількох наступних днів.</p>
<p> </p>
<p><strong><strong>10/04 (5 годин ранку) </strong></strong></p>
<p><em><em>У</em></em><em><em>сю ніч гуркотіли гармати, чут</em></em><em><em>на</em></em><em><em> була канонада.</em></em><em><em>Вибухи величезної сили </em></em><em><em>струхували</em></em><em><em> весь будинок.</em></em><em><em>Навколо горіли заводи, кажуть, підірвали водогін.</em></em><em><em>Ніхто не спав.</em></em><em><em>Всю ніч розмови, всі чекають на розправу німців, видно, що місту прийшов кінець.</em></em><em><em>Зараз лежу на кухні на ящику, </em></em><em><em>тому що </em></em><em><em>вже ні ходити, ні розуміти </em></em><em><em>нічого</em></em><em><em> не можу… Говорять росіяни у Кремідівці… </em></em></p>
<p><strong><strong>(6 годин вечора)</strong></strong> </p>
<p><em><em>Боже, невже відбувається. Росіяни у місті. Так, російські солдати, офіцери... І населення лишилося... Нас не вигнали, не вбили, не пограбували. Прийшли наші рідні, дорогі справжні визволителі. Лежу вранці на кухні, чую, як козаки на вулицях стріляють… Страшно… Раптом вбігає Володя, який вийшов розвідати, що робиться (було годин 6 ранку), обличчя в нього сіпається, сам плаче: «Російські солдати в місті, я сам бачив»… Схоплююся, не вірю. "А може бути провокація: від цих нелюдів всього можна очікувати...". Сходжу </em></em><em><em>донизу.</em></em><em><em> На вулицях народ купками стоїть біля воріт, але всі бояться висловити свою радість. Усі кажуть:«Можливо, німці провокують». Але ось до нашої оселі під'їжджає машина з російськими червоноармійцями та офіцерами. Сумніву немає. Народ їх обіймає, цілує, кличе в квартири, напуває, годує... Я розмовляю з шофером-червоноармійцем років 17. З'явилися партизани. Кажуть, коли бій був на </em></em><em><em>Пересипі,</em></em><em><em> вони зайшли німцям у тил і цим допомогли армії. Німці втекли з</em></em><em><em>ганьбою, а наші за ними гналися </em></em><em><em>по </em></em><em><em>п'ята</em></em><em><em>х</em></em><em><em>. Цілий день у місті панує пожвавлення. Усі вітають одне одного. У церквах молебні з нагоди поз</em></em><em><em>'</em></em><em><em>бавлення від «іноплемінних», дзвін… Невже ми вижили? Невже всі жахи скінчилися? Але ж війна не скінчилася. І якщо ми вже пережили, то ще багатьом доведеться переживати всі ці жахи. Невже кінець?.. </em></em><em><em>Росіяни</em></em><em><em> переможно наступають. До сусідніх будинків прийшли рідні – червоноармійці. Де ж ти Борік? Хоч би звістку про тебе. Чекатиму і сподіватимуся. За цю ніч багато у місті вбитих бомбами та снарядами. У сусідньому будинку </em></em><em><em>в</em></em><em><em>било чоловіка та відірвало руку </em></em><em><em>жінці</em></em><em><em>. У дитячу консультацію потрапив снаряд... Але поки що пережили... А далі буде</em></em><em><em>мо бачити</em></em><em><em>. </em></em></p>
<p><strong><strong>11/04 </strong></strong></p>
<p><em><em>За наказом усі чоловіки від 19 до 50 років мають з'явитися сьогодні ж до 10 години ранку на збірні пункти. Володя пішов подивитися і каже, що там народу багато... Багато хто йде з натхненням, зі свідомістю, що треба допомагати армії. Щоправда, тим, хто залишається важко. </em></em><em><em>У</em></em><em><em> однієї жінки з нашого будинку пішли чоловік і син... Я розумію горе матері, але так треба. Прийшли Настенька </em></em><em><em>та</em></em><em><em>Надія,</em></em><em><em> багато розповіли про останні звірства німців. В одному будинку в місті замкнули в підвалі 200 людей чоловіків, яких останнім часом ловили на вулицях, і спалили разом з будинком. В іншому будинку йдучи, кинули гранату і поранили мешканців, і багато подібного. «Культура» </em></em><em><em>виявлялась</em></em><em><em> до кінця… </em></em></p>
<p><em><em> Володя був у місті. Наказ: "завтра всім з'явитися на місця своєї роботи". Що це все означає? Невже одразу хочуть поставити життя на мирні рейки? Вдалині чути канонаду... Взагалі нас оточили не далі, як кілометрів на 40, тож бої, </em></em><em><em>вочевидь</em></em><em><em>, недалеко. Кажуть німців оточили десь кілометрів за 20… Але все це тільки кажуть. Хочеться бачити російську газету та дізнатися про дійсний стан речей. </em></em></p>
<p><strong><strong>14/04</strong></strong></p>
<p><em><em>Місто оживає більшовицькими темпами. Накази відкрити усі торгові приміщення. На консервному заводі зберігся після вибухів один цех і вже розпочинає роботу. На спиртовому залишилися машинне та ректифікаційні відділення, на електростанції 3 турбіни, але всі шахти у місті підірвані (тонкість німців щодо руйнувань не мала меж). Вокзал, порт і багато будинків </em></em><em><em>в</em></em><em><em>руїнах.</em></em><em><em> Висаджено в повітря залізничні мости, але дамба і водогін залишилися цілими, не встигли. На околицях у селах вирізане населення, ще б день-два і нас спіткала б та сама доля… Стріляють </em></em><em><em>гармати</em></em><em><em>… Що це означає? Летять 2 літаки… Стріляють зенітки. Значить ворожі... Моторошно... Можуть ще й бомбити, і запалювати... Ну поживемо і побачимо.</em></em></p>
<p><strong><em><strong><em>15/04 </em></strong></em></strong></p>
<p><em><em>В нашому</em></em><em><em> дворі стоять червоноармійці та командир молодий хлопець.</em></em><em><em>Вчора під звуки баяна ввечері довго танцювали, я дивилася з вікна. Багато чого згадалося.</em></em><em><em>І я довго плакала… Борік із своїм джазом, танці, які він так любив… Де ти, рідний?</em></em><em><em>Чи повернешся?</em></em><em><em>Як хочу тебе бачити, подбати про тебе, дати тобі відпочинок та спокій.</em></em><em><em>Адже вже 4 роки, як ти пішов до армії... Важко! </em></em></p>
<p><strong><strong>16/04 </strong></strong></p>
<p><em><em>Вчора з'явилася перша газета "Чорноморська комуна". Сьогодні я дістала у сусідів і жадібно прочитала чотири надруковані сторінки. (Досі з часу вступу до Одеси Червоної армії повідомлення друкувалися на друкарській машинці і розклеювалися по місту). Дещо переписую, </em></em><em><em>тому що</em></em><em><em> газету доведеться віддати. (Газета українською). </em></em></p>
<p><em><em> ...Далі йдуть повідомлення про успішні операції у Криму та на Одещині. Зайнято багато сіл та місто Овідіополь. Потім привітання, військові епізоди цієї страшної останньої ночі, коли Одеса була залита морем вогню, коли безперервний гуркіт від гармат, мостів і будівель, що вибухали, стояли в гарячому, наповненому димом місті. </em></em></p>
<p><em><em> «Привіт тобі, звільнена Одеса, перлина Чорномор'я! Перемога, </em></em><em><em>остаточна</em></em><em><em> перемога над ворогом близька. Небагато </em></em><em><em>мине</em></em><em><em> днів напруженої творчої роботи, коли наша рідна Одеса, поранена ворогами </em></em><em><em>витре</em></em><em><em>сльози</em></em><em><em> своїх мук і знову стане сяючою перлиною радянського Чорномор'я».</em></em></p>
<p><strong><strong>21/04 </strong></strong></p>
<p><em><em>У місті таки неспокійно. </em></em><em><em>Лунає</em></em><em><em> канонада з фронту, звідси з міста б'ють далекобійні знаряддя, стріляють зенітки, продовжуються вибухи: мінери та сапери підривають закладені та не підірвані німцями міни. Прибуває багато поранених. Повз мене сьогодні проїхало кілька підвід із пораненими з фронту. Тяжке видовище: на сільських підводах лежать по двоє поранених, прикритих ковдрами, в очах страждання. Мимоволі порівнюєш із доставкою німецьких поранених на великих зручних машинах. І все ж за всіх зручностей німці продовжують відступати. Замислюєшся і не розумієш: у чому річ? </em></em></p>
<p><strong><strong>08/05 </strong></strong></p>
<p><em><em>... Життя неспокійне. Цієї ночі всю ніч гули літаки, десь були вибухи – чи бомби, чи просто підривають міни – не розбереш. Поранених прибуває багато, звідки ми не знаємо. </em></em><em><em>Говорити</em></em><em><em> їм заборонено. Ось таке життя. </em></em></p>
<p><strong><strong>09/05</strong></strong> </p>
<p><em><em>Жах і жах! Розкопують ями, в яких знаходять багато людей, </em></em><em><em>в</em></em><em><em>битих німцями перед відходом. З сусіднього будинку так загинуло двоє, один з них Юрко – вісімнадцятирічний хлопець, якого я завжди бачила у вікні навпроти і він мені нагадував Бориса. Пішов ховатися від німців і влучив у пастку. Мати вже цілий місяць шукала його і знайшла вчора серед трупів, розритих за в'язницею. Багато хто ходив дивитися на похорон цих нещасних. Був мітинг. Тяжкі промови, що розклалися сотні трупів чоловіків, жінок та дітей – все викликало здригання жаху та сльози горя у присутніх. А я </em></em><em><em>гадала</em></em><em><em>, що в Одесі минулося відносно благополучно. І ось тепер лише розкриваються усі звірства. Розкопують ями на Млинах, на Стрільбищному полі, на Чубаївці. Від жаху кров холоне у жилах. Немає слів, щоб описати стан. А горе матерів, </em></em><em><em>жінок!!!</em></em></p>
<p><em><em>Одне слово: звіряча війна...</em></em></p>
<p><em>Лілія МЕЛЬНИЧЕНКО</em></p>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<p align="center">
<strong>10 АПРЕЛЯ 1944 ГОДА. ОСВОБОЖДЕННАЯ ОДЕССА ГЛАЗАМИ ОЧЕВИДЦА.</strong>
</p>
<p>Каждый год в нашем музее открывались выставки, посвященные Дню освобождения Одессы от фашистских захватчиков в годы Второй мировой войны. Чтобы напоминать об ужасах войны, о страданиях и гибели миллионов людей. Чтобы больше никогда, никогда, никогда... не повторилось то зло, которое во всем мире называют фашизмом.</p>
<p>Но сейчас музей закрыт для посетителей, потому что у нас в стране опять война. Война с Россией, которая напала на Украину, как говорили в советское время - «Без объявления войны».</p>
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmErXMjpRYkOmvIk9xVqFlsVkScL5mR0cqnl4zcw_JaVx7pxSdtzCEGQ7NNdNPOHnklE3SHVsVuTTTxxh211dNnV3FWYzArfR6B6Yw8j822ug8tEKO2n_RrNMePOSZhvHNaJeZa04HbBkmxEralBz0nhBP5H_G885gBOO-4i_NTBzgwAYJW2e6JPb5/s1039/1.png" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" height="600" data-original-height="1039" data-original-width="800" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmErXMjpRYkOmvIk9xVqFlsVkScL5mR0cqnl4zcw_JaVx7pxSdtzCEGQ7NNdNPOHnklE3SHVsVuTTTxxh211dNnV3FWYzArfR6B6Yw8j822ug8tEKO2n_RrNMePOSZhvHNaJeZa04HbBkmxEralBz0nhBP5H_G885gBOO-4i_NTBzgwAYJW2e6JPb5/s600/1.png"/></a></div>
<p>Вся Украина сейчас на осадном положении. На севере и юге страны идут тяжелейшие бои, гибнет мирное население, разрушены многие города. Каждый день мы узнаем о новых жертвах и новых преступлениях российских войск против украинского народа.</p>
<p>Я пишу эти слова и у меня возникает дежавю. Ведь я уже писала об этом, и не однажды, только относились мои публикации к событиям Второй мировой войны.</p>
<p>10 апреля исполняется 78 лет со Дня освобождения Одессы от немецко-румынских захватчиков. Тогда Одесса оказалась в оккупации на два с половиной года. Об этом периоде жизни города сохранились свидетельства очевидцев, которые в те годы вели дневники. В нашем научном сборнике «Дом князя Гагарина» были опубликованы дневники трех одесситов. Среди этих публикаций и дневники Екатерины Гажий «Жизнь в плену».</p>
<p>Сегодня я предлагаю ознакомиться с фрагментами ее дневников, относящиеся ко дню освобождения города и нескольким последующим дням.</p>
<p><strong><em><strong><em>10/04 (5 часов утра)</em></strong></em></strong></p>
<p><em><em> Всю ночь грохотали орудия, слышна была канонада. Взрывы громадной силы </em></em><em><em>со</em></em><em><em>трясали весь дом. Кругом горели заводы, говорят взорвали водопровод. Никто не спал. Всю ночь разговоры, все ждут расправы немцев, видно, что городу пришел конец. Сейчас лежу в кухне на ящике, тк. кк. уже ни ходить, ни соображать что-либо не могу… Говорят русские в Кремидовке…</em></em></p>
<p><strong><strong>(6 часов вечера)</strong></strong> </p>
<p><em><em>Боже, неужели свершается. Русские в городе. Да, русские солдаты, офицеры… И население осталось… Нас не выгнали, не убили, не разграбили. Пришли наши родные, дорогие действительные освободители. Лежу утром в кухне, слышу, как казаки на улицах стреляют… Страшно… Вдруг вбегает Володя, который вышел поразведать, что делается (было часов 6 утра), лицо у него дергается, сам плачет: «Русские солдаты в городе, я сам видел»… Вскакиваю, не верю. «А может быть провокация: от этих извергов всего можно ожидать…». Схожу вниз. На улицах народ кучками стоит у ворот, но все боятся выказать свою радость. Все говорят: «Может быть немцы провоцируют». Но вот к нашему дому подъезжает машина с русскими красноармейцами и офицерами. Сомненья нет. Народ их обнимает, целует, зовет в квартиры, поит, кормит… Я разговариваю с шофером-красноармейцем лет 17. Появились партизаны. Говорят, когда бой был на Пересыпи, они зашли немцам в тыл и этим помогли армии. Немцы бежали с позором, а наши за ними гнались по пятам. Целый день в городе царит оживление. Все поздравляют друг друга. В церквах молебны по случаю избавления от «иноплеменных», колокольный звон… Неужели мы выжили? Неужели все ужасы кончились?! Но ведь война не кончилась. И если мы уже пережили, то многим еще придется переживать все эти ужасы. Неужели конец... Русские победоносно наступают. В соседние дома пришли родные – красноармейцы. Где же ты Борик? Хоть бы весточку о тебе. Буду ждать и надеяться. За эту ночь много в городе убитых бомбами и снарядами. В соседнем доме убило мужчину и оторвало руку у женщины. В детскую консультацию попал снаряд… Но пока пережили… А дальше будет видно.</em></em></p>
<p><strong><strong>11/04</strong></strong></p>
<p><em><em>По приказу все мужчины от 19-ти до 50-ти лет должны явиться сегодня же к 10 часам утра на сборные пункты. Володя пошел посмотреть и говорит, что там народу много… Многие идут с воодушевлением, с сознанием, что нужно помогать армии. Правда остающимся тяжело. У одной женщины из нашего дома ушли муж и сын… Я понимаю горе матери, но так нужно. Пришли Настенька и Надя, многое порассказали о последних зверствах немцев. В одном доме в городе заперли в подвале 200 человек мужчин, которых ловили в последнее время на улицах, и сожгли вместе с домом. В другом доме уходя, бросили гранату и ранили жильцов, и много подобного. «Культура» проявлялась до конца… Володя был в городе. Приказ: "завтра всем явиться на места своей работы". Что все это значит? Неужели сразу хотят поставить жизнь на мирные рельсы? </em></em></p>
<p><em><em> Вдали слышна канонада… Вообще нас окружили не дальше, как километров на 40, так что бои, очевидно, недалеко. Говорят немцев окружили где-то километрах в 20… Но все это только говорят. Хочется видеть русскую газету и узнать действительное положение вещей.</em></em></p>
<p><strong><strong>14/04</strong></strong></p>
<p><em><em>Город оживает большевистскими темпами. Приказы открыть все торговые помещения. На консервном заводе сохранился после взрывов один цех и уже приступает к работе. На спиртовом остались машинное и ректификационные отделения, на электростанции 3 турбины, но все шахты в городе взорваны (тонкость немцев в отношении разрушений не имела границ). Вокзал, порт и многие здания представляют груды развалин. Взорваны железнодорожные мосты, но дамба и водопровод остались целы, не успели. В окрестностях в деревнях вырезано население, еще бы день-два и нас постигла бы та же участь… Стреляют орудия… Что это значит. Летят 2 самолета… Стреляют зенитки. Значит вражеские… Жутко… Могут еще и бомбить, и зажигать… Ну поживем и увидим.</em></em></p>
<p><strong><strong>15/04</strong></strong></p>
<p><em><em>У нас во дворе стоят красноармейцы и командир молодой парень. Вчера под звуки баяна вечером долго танцевали я смотрела из окна… Многое вспомнилось. И я долго плакала… Борик со своим джазом, танцы, которые он так любил… Где ты, родной? Вернешься ли? Как хочу тебя видеть, позаботиться о тебе, дать тебе отдых и покой. Ведь уже 4 года, как ты ушел в армию… Тяжело!</em></em></p>
<p><strong><strong>16/04</strong></strong></p>
<p><em><em>Вчера появилась первая газета «Чорноморська коммуна». Сегодня я достала у соседей и с жадностью прочла четыре напечатанные страницы. (До сих пор со времени вступления в Одессу Красной армии сообщения печатались на пишущей машинке и расклеивались по городу). Кое-что переписываю, тк. кк. газету придется отдать. (Газета на украинском языке).</em></em></p>
<p><em><em>...Дальше идут сообщения об успешных операциях в Крыму и в Одесской области. Занято много сел и город Овидиополь. Потом приветствия, военные эпизоды этой страшной последней ночи, когда Одесса была залита морем огня, когда беспрерывный грохот от орудий, взрываемых мостов и зданий стояли в горячем, наполненном дымом городе.</em></em></p>
<p><em><em> «Прив</em></em><em><em>і</em></em><em><em>т тоб</em></em><em><em>і</em></em><em><em>, зв</em></em><em><em>і</em></em><em><em>льнена Одесо, перлина Чорноморья</em></em><em><em>!</em></em><em><em> Перемога, остаточна перемога над ворогом близька. Небагато мине дн</em></em><em><em>і</em></em><em><em>в напружено</em></em><em><em>ї</em></em><em><em> творчо</em></em><em><em>ї</em></em><em><em> роботи, коли наша р</em></em><em><em>і</em></em><em><em>дна Одеса, поранена ворогами витре сьози сво</em></em><em><em>ї</em></em><em><em>х мук </em></em><em><em>і</em></em><em><em> знову стане сяючою перлино</em></em><em><em>ю</em></em><em><em> радянського Чорномор'я».</em></em></p>
<p>...<em><em>Дальше большая статья как постепенно занималась войсками Красной армии. «Пишайся, во</em></em><em><em>ї</em></em><em><em>не 3-го Укра</em></em><em><em>ї</em></em><em><em>нського фронту. Ти врятував Одесу в</em></em><em><em>і</em></em><em><em>д загибел</em></em><em><em>і</em></em><em><em>!</em></em><em><em>Вона залишилися, вона вижила…». Н</em></em><em><em>і</em></em><em><em>мц</em></em><em><em>і</em></em><em><em> передали сьогодн</em></em><em><em>і</em></em><em><em> по рад</em></em><em><em>і</em></em><em><em>о, що вони «повн</em></em><em><em>і</em></em><em><em>стю зруйнували Одесу». Брешуть. Хот</em></em><em><em>і</em></em><em><em>ли зруйнувати. З шкури л</em></em><em><em>і</em></em><em><em>зли, щоб спопелит</em></em><em><em>и</em></em><em><em> нашу Одесу, але не встигли. </em></em></p>
<p><em><em> В останн</em></em><em><em>і</em></em><em><em>й час рвонули т</em></em><em><em>і</em></em><em><em>кати, кинулись боягузлив</em></em><em><em>і</em></em><em><em> п</em></em><em><em>і</em></em><em><em>дпалювач</em></em><em><em>і</em></em><em><em> в р</em></em><em><em>і</em></em><em><em>зн</em></em><em><em>і</em></em><em><em> сторони рятуючи сво</em></em><em><em>ї</em></em><em><em> п</em></em><em><em>і</em></em><em><em>дл</em></em><em><em>і</em></em><em><em> шкури. Бо удар наших в</em></em><em><em>і</em></em><em><em>йс</em></em><em><em>ь</em></em><em><em>к по навальност</em></em><em><em>і</em></em><em><em> сво</em></em><em><em>ї</em></em><em><em>й був як натиск урагану. Про посп</em></em><em><em>і</em></em><em><em>шн</em></em><em><em>і</em></em><em><em>сть втеч</em></em><em><em>і</em></em><em><em> н</em></em><em><em>і</em></em><em><em>мц</em></em><em><em>і</em></em><em><em>в з району Одеси яскрав</em></em><em><em>і</em></em><em><em>ше за все говорить те, що вони не встигли угнати з м</em></em><em><em>і</em></em><em><em>ста населення. Десятки м</em></em><em><em>і</em></em><em><em>ст бачили ми в перш</em></em><em><em>і</em></em><em><em> дн</em></em><em><em>і</em></em><em><em>і</em></em><em><em> години п</em></em><em><em>і</em></em><em><em>сля визволення </em></em><em><em>ї</em></em><em><em>х, але таке багатолюддя на вулицях зустр</em></em><em><em>і</em></em><em><em>ли вперше</em></em><em><em>»</em></em><em><em>.</em></em></p>
<p><strong><strong>21/04</strong></strong></p>
<p><em><em>В городе все-таки неспокойно. Доносится канонада с фронта, отсюда из города бьют дальнобойные орудия, стреляют зенитки, продолжаются взрывы: минеры и саперы взрывают заложенные и не взорванные немцами мины. Прибывает много раненых. Мимо меня сегодня проехало несколько подвод с ранеными с фронта. Тяжелое зрелище: на деревенских подводах лежат по двое раненых, прикрытых одеялами, в глазах страдание. Невольно сравниваешь с доставкой немецких раненых на больших удобных машинах. И все же при всех удобствах немцы продолжают отступать. Задумываешься и не понимаешь: в чем дело?!!</em></em></p>
<p><strong><strong> 08/05</strong></strong></p>
<p><em><em>... Жизнь неспокойная. Эту ночь всю ночь гудели самолеты, где-то были взрывы – бомбы ли или просто взрывают мины – не разберешь. Раненых прибывает много, откуда не знаем. Говорят им запрещено. Вот такая жизнь.</em></em></p>
<p><strong><strong>09/05</strong></strong></p>
<p><em><em>Жуть и ужас! Раскапывают ямы, в которых находят много народу, убитых немцами перед уходом. Из соседнего дома так погибло двое, один из них Юра – восемнадцатилетний парень, которого я всегда видела в окне напротив и он мне напоминал Бориса. Пошел прятаться от немцев и попал в ловушку. Мать уже целый месяц разыскивала его и нашла вчера среди трупов, разрытых за тюрьмой. Многие ходили смотреть на похороны этих несчастных. Был митинг.</em></em></p>
<p><em><em> Тяжелые речи, разложившиеся сотни трупов мужчин, женщин и детей – все вызывало содрогание ужаса и слезы горя у присутствующих. А я думала, что в Одессе обошлось относительно благополучно. И вот теперь только раскрываются все зверства. Раскапывают ямы на Мельницах, на Стрельбищном поле, на Чубаевке. От ужаса кровь стынет в жилах Нет слов, чтобы описать состояние. А горе матерей, жен!!</em></em></p><p>Одно слово: зверская война...</p>
<p>Лилия МЕЛЬНИЧЕНКО</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-91351672708464387192022-02-16T14:48:00.002+02:002022-02-16T14:49:27.987+02:00До Дня єднання України<style>.p { text-align: justify; text-indent: 20px; }</style>
<div class="p">«Я виріс в Україні. Мої рідні з боку батька розмовляли тільки українською. З дитинства я полюбив співучу, гнучку, легку, нескінченно багату на образи й інтонації українську мову… Образ України я носив у своєму серці протягом багатьох років.</div>
<div class="p">Україна … завжди була чудовим середовищем для творчості, овіяна поезією праці й волі»</div>
<div class="p" style="float: right;"><i>К. Г. Паустовський</i></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both;"><span><a name='more'></a></span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhlZSXI-ctJfH7GbG26GWj4s1Q7yCtICySBe-_oPgVJsXcIqZ-8grT7sJxbREsBG7K-QjlJWxZjDTT_FEjcgBLHkMM6mtvSRU0Bsut9BcRCB89luhIuaZxF1asrjeLmQS3JjzBCFxRtEywkgj1FdbBukFqN2LApnUH1mwx1ytb9pKfKQjwvLLgQO2JT=s2560" style="display: block; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="2560" data-original-width="1184" height="600" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhlZSXI-ctJfH7GbG26GWj4s1Q7yCtICySBe-_oPgVJsXcIqZ-8grT7sJxbREsBG7K-QjlJWxZjDTT_FEjcgBLHkMM6mtvSRU0Bsut9BcRCB89luhIuaZxF1asrjeLmQS3JjzBCFxRtEywkgj1FdbBukFqN2LApnUH1mwx1ytb9pKfKQjwvLLgQO2JT=s600" /></a></div><span><!--more--></span><span><!--more--></span>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-62831536250236784132022-01-25T22:17:00.008+02:002022-01-25T22:37:13.216+02:00[Анонс] Виставка "Подих дивовижного міста"<style>.p { text-align: justify; text-indent: 20px; }</style>
<div class="p">Меморіальний музей К.Г.Паустовського запрошує на виставку "Подих дивовижного міста".</div>
<div class="p">На виставці експонуються графічні роботи одеських художників Сергія Рябченка та Аркадія Яковлева з колекції музею.</div><a name='more'></a>
<div class="p">"Подих дивовижного міста" - висловлювання Костянтина Паустовського про наше улюблене місто. Цей подих відчувається і на ліногравюрах Сергія Рябченка з серії “Пейзажі Одеси”, виконаних в 1954-1961 роках, і в роботах Аркадія Яковлева.</div>
<div class="p">Виставка відкрита з 25 січня до 1 березня.</div><br />
<hr><br />
<div class="p">Мемориальный музей К.Г. Паустовского приглашает на выставку «Дыхание удивительного города».</div>
<div class="p">На выставке экспонируются графические работы одесских художников Сергея Рябченко и Аркадия Яковлева из коллекции музея.</div>
<div class="p">«Дыхание удивительного города» - высказывание Константина Паустовского о нашем любимом городе. Это дыхание чувствуется и на линогравюрах Сергея Рябченко из серии «Пейзажи Одессы», выполненных в 1954-1961 годах, и в работах Аркадия Яковлева.</div>
<div class="p">Выставка открыта с 25 января по 1 марта.</div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEja62Cm1RwsT1mCoobOCIY4MQoFDyvhv9qTrAvkxoskvdQwZO9llhutSRjDbujnfFR0UFWvsuU92KG-nqMV_N50VFp9exo2sW47Qr8YXUsy6u5H1CrHmO4twvN94jyI3dMKBHLIizzecRmnCERvw7Paq9UkzTbZynHN3t_1gTKp9E8pJNEKR4g-sGiY=s2102" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center;"><img alt="" border="0" style="border:1px solid green;" height="600" data-original-height="2102" data-original-width="1322" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEja62Cm1RwsT1mCoobOCIY4MQoFDyvhv9qTrAvkxoskvdQwZO9llhutSRjDbujnfFR0UFWvsuU92KG-nqMV_N50VFp9exo2sW47Qr8YXUsy6u5H1CrHmO4twvN94jyI3dMKBHLIizzecRmnCERvw7Paq9UkzTbZynHN3t_1gTKp9E8pJNEKR4g-sGiY=s600"/></a></div>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-85265099051495801022022-01-05T08:40:00.003+02:002022-01-05T08:41:39.952+02:00[ЗМІ] Сюжет "Суспільне Одеса" про виставку в музеї<style>p { text-align: justify; text-indent: 20px; }</style>
<p>На каналі "Суспільне Одеса" вийшов сюжет про виставку старовинних ялинкових прикрас «Бабусина ялинка», яка відкрилась в Меморіальному музеї К.Г. Паустовского.</p><a name='more'></a>
<img style="display: none;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEi7rOTFg0XS-MbA5aXKXtzrJe4dHUF3VgqCx2kkHJTWRBZodnmvwJSi6gmTByIiL20TeK0AKBxc2XUhkg6YufNsxaStlHVtmW7CACX2TsLf1X3BYo4KZtl-b8XUtf_If1R3nl4Eb-isXZsB0UqEuRM51ybKYqH4XTK4oCVBcziala-8oyG1SymH68fT=s600"/>
<div width="100%" align="center"><iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/9ySXhdoNffM" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div>
<p>Виставка працює до 17 січня 2022 року, з 10:00 до 17:00, вихідний день – понеділок.</p>
<p>Вартість квитків: дорослі - 60 грн., діти - 30 грн., екскурсія - 80 грн.</p>
<p>Нагадуємо, що вхід до музею можливий тільки за наявності сертифікату про щеплення від коронавірусу Covid-19 та захисної маски.</p>
<p style="text-indent: 20px;">Адреса музею: вул. Чорноморська, 6</p>
<p>тел. 731-45-97, 722-84-47</p>
Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-32269241111875890372021-12-29T16:41:00.003+02:002021-12-29T16:41:51.764+02:00[ЗМІ] Timer-Odessa.net про виставку старовинних ялинкових прикрас<style>p { text-align: justify; text-indent: 20px; }</style>
<p>Одеський новинний сайт "Timer-Odessa.net" опублікував статтю про виставку старовинних ялинкових прикрас «Бабусина ялинка», яка відкрилась в Меморіальному музеї К.Г. Паустовского.</p><a name='more'></a>
<img style="display: none;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEi7rOTFg0XS-MbA5aXKXtzrJe4dHUF3VgqCx2kkHJTWRBZodnmvwJSi6gmTByIiL20TeK0AKBxc2XUhkg6YufNsxaStlHVtmW7CACX2TsLf1X3BYo4KZtl-b8XUtf_If1R3nl4Eb-isXZsB0UqEuRM51ybKYqH4XTK4oCVBcziala-8oyG1SymH68fT=s600"/>
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgPj9XFVFFFfXKwg0I6qzUDuG3eK8BHhvFNoKlRTxFGnh3Vi8S5Ymb2zZTcVCZToN08xmpD6hSuVSuPtlyKseuWD5GYhR4Le8FTBM3XS5Gajetaj_1U6tLv_6iP2MvH7Th0oy9YVy2kuYKdRqqHiteFh2ni-9iNLoCnfeWlBm8MSdCqqTmdnJ076u10=s1280" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" width="600" data-original-height="1280" data-original-width="1280" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgPj9XFVFFFfXKwg0I6qzUDuG3eK8BHhvFNoKlRTxFGnh3Vi8S5Ymb2zZTcVCZToN08xmpD6hSuVSuPtlyKseuWD5GYhR4Le8FTBM3XS5Gajetaj_1U6tLv_6iP2MvH7Th0oy9YVy2kuYKdRqqHiteFh2ni-9iNLoCnfeWlBm8MSdCqqTmdnJ076u10=s600"/></a></div>
<p>Стаття <a href="https://timer-odessa.net/news/babushkina_elka_odesskiy_muzey_paustovskogo_pokajet_kollektsiyu_starinnih_elochnih_igrushek_379.html" target="_blank" rel="nofollow">на сайті "Timer-Odessa.net"</a></p>
<p>Виставка працює до 17 січня 2022 року.</p>
<p>Нагадуємо, що вхід до музею можливий тільки за наявності сертифікату про щеплення від коронавірусу Covid-19 та захисної маски.</p>
<p style="text-indent: 20px;">Адреса музею: вул. Чорноморська, 6</p>
<p>тел. 731-45-97, 722-84-47</p>
<p>Вихідний день – понеділок</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-87884400801806885182021-12-20T14:20:00.010+02:002021-12-29T16:23:23.646+02:00[ЗМІ] Думская.net про виставку старовинних ялинкових прикрас<style>p { text-align: justify; text-indent: 20px; }</style>
<p>Один з найпопулярніших одеських новинних сайтів "Думская.net" опублікував статтю про виставку старовинних ялинкових прикрас «Бабусина ялинка», яка відкрилась в Меморіальному музеї К.Г. Паустовского.</p><a name='more'></a>
<img style="display: none;" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEi7rOTFg0XS-MbA5aXKXtzrJe4dHUF3VgqCx2kkHJTWRBZodnmvwJSi6gmTByIiL20TeK0AKBxc2XUhkg6YufNsxaStlHVtmW7CACX2TsLf1X3BYo4KZtl-b8XUtf_If1R3nl4Eb-isXZsB0UqEuRM51ybKYqH4XTK4oCVBcziala-8oyG1SymH68fT=s600"/>
<p>Багато гарних світлин, а також історія новорічної ялинки від старшого наукового співробітника музею Тетяни Рибнікової.</p>
<p>Стаття <a href="https://dumskaya.net/news/kukuruza-kosmonavty-i-dirizhabl-v-muzee-paustovs/" target="_blank" rel="nofollow">на сайті "Думская.net"</a></p>
<iframe src="https://www.facebook.com/plugins/post.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fdumskayanet%2Fposts%2F5169760113047643&show_text=true&width=500" width="500" height="586" style="border:none;overflow:hidden" scrolling="no" frameborder="0" allowfullscreen="true" allow="autoplay; clipboard-write; encrypted-media; picture-in-picture; web-share"></iframe>
<p>Виставка працює до 17 січня 2022 року.</p>
<p>Нагадуємо, що вхід до музею можливий тільки за наявності сертифікату про щеплення від коронавірусу Covid-19 та захисної маски.</p>
<p style="text-indent: 20px;">Адреса музею: вул. Чорноморська, 6</p>
<p>тел. 731-45-97, 722-84-47</p>
<p>Вихідний день – понеділок</p>
Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-51219238448559176972021-12-12T22:30:00.003+02:002021-12-14T21:37:09.966+02:00[Анонс] Виставка старовинних ялинкових прикрас «Бабусина ялинка»<style>p { text-align: justify; text-indent: 20px; }</style>
<p>Меморіальний музей К.Г. Паустовського запрошує дорослих та малят на виставку старовинних ялинкових прикрас - «Бабусина ялинка».</p><a name='more'></a>
<table align="center" cellpadding=0 cellspacing=0 border=0><tr><td><div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEi7rOTFg0XS-MbA5aXKXtzrJe4dHUF3VgqCx2kkHJTWRBZodnmvwJSi6gmTByIiL20TeK0AKBxc2XUhkg6YufNsxaStlHVtmW7CACX2TsLf1X3BYo4KZtl-b8XUtf_If1R3nl4Eb-isXZsB0UqEuRM51ybKYqH4XTK4oCVBcziala-8oyG1SymH68fT=s4000" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" height="600" data-original-height="4000" data-original-width="3000" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEi7rOTFg0XS-MbA5aXKXtzrJe4dHUF3VgqCx2kkHJTWRBZodnmvwJSi6gmTByIiL20TeK0AKBxc2XUhkg6YufNsxaStlHVtmW7CACX2TsLf1X3BYo4KZtl-b8XUtf_If1R3nl4Eb-isXZsB0UqEuRM51ybKYqH4XTK4oCVBcziala-8oyG1SymH68fT=s600"/></a></div></td></tr>
</table>
<p>На виставці представлені новорічні ялинкові прикраси, виготовлені в ХХ сторіччі.</p>
<p>Виставка працює з 17 грудня 2021 року до 17 січня 2022 року.</p>
<p>Нагадуємо, що вхід до музею можливий тільки за наявності сертифікату про щеплення від коронавірусу Covid-19 та захисної маски.</p>
<p style="text-indent: 20px;">Адреса музею: вул. Чорноморська, 6</p>
<p>тел. 731-45-97, 722-84-47</p>
<p>Вихідний день – понеділок</p>
<br />
Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-59873520885691012212021-10-10T23:10:00.006+03:002021-10-12T12:06:57.938+03:00Третє побачення з Одесою<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<div style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2021/10/blog-post.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></div>
<img alt="" border="0" height="0" src="https://1.bp.blogspot.com/-dPpV9YQHpBg/YWM79XebtHI/AAAAAAAAB98/dita-Wk08BwBlVcHpB1GvsDunc9IQAYqwCPcBGAYYCw/s600/2.jpg" style="display: none;" width="0" />
<div>До 100-річчя третього приїзду К. Паустовського до Одеси <br />і 53-й річниці памʹяті письменника<span><a name='more'></a></span></div><br />
<blockquote style="background-color: whitesmoke; font-size: 12px; padding: 10px;">
<p>Сьогодні ми публікуємо статтю Світлани Костянтинівни Кузнєцової, над якою вона працювала в останні дні життя.</p>
<p>Роботу над нею вона почала 14 липня, в День пам'яті Костянтина Паустовського.</p>
<p>В цей день в нашому музеї проходило дві зустрічі: з Валерієм Дружбинським - літературним секретарем Костянтина Паустовського та художницею Світланою Крижевською, яка відкривала виставку живопису «Стежкою Паустовського. Ланжерон - Дача Ковалевського».</p>
<p>На світлинах, зроблених в цей день, можна побачити, скільки людей було присутньо в музеї на цих заходах. На одній з них ми бачимо Світлану Костянтинівну, що сидить осторонь з блокнотом в руках, записуючи все, про що розповідав Валерій Дружбинський. Справа в тому, що ми домовилися з нею про те, що вона напише статтю про цю зустріч. І Світлана Костянтинівна поставилася до цього, як завжди, з усією відповідальністю.</p>
<p>Над статтею вона працювала довго і тільки в серпні стаття «Третє побачення з Одесою» була опублікована на порталі «Одеський оглядач».</p>
<p>Для публікації на сайті музею потрібен текст українською мовою, над його перекладом вона і працювала останнім часом.</p>
<p>Не встигла. Цим вже займалися ми.</p>
<p style="text-indent: 0;">Лілія Мельниченко<br />
Зав. Меморіальним музеєм<br />
К.Г. Паустовського</p>
</blockquote><br />
<div align="right"><em>"Як описати таке веселе і разом з тим сумне літо 1921 року?.." <br />К. Паустовський</em></div>
<p>Імʹя людини, назване через сто років – це вже опір забуттю. Згадуючи людину, є необхідність говорити не тільки про неї, а і про її прихильності, про її улюблені місця більш ніж про її уподобання і літературні смаки.</p>
<p>Письменник Костянтин Паустовський (1892-1968) залишив нам не тільки силу і свіжість всього ним написаного, а й, мабуть, найпрекрасніше зі своїх творінь - своє незвичайне життя, частина якого пройшла в Одесі. Він дуже любив її, і дуже багато зробив для того, щоб саме цю любов з ним розділив весь світ.</p>
<p>Про те, яке місце в його житті займало наше місто та подробиці його дійсності, розповідають всі книги письменника.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-gobvZZLrt60/YWM79SY1TYI/AAAAAAAAB98/uHdE0rlfb5Iwjw75YNiYdanT4W88v1_hgCPcBGAYYCw/s960/1.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-gobvZZLrt60/YWM79SY1TYI/AAAAAAAAB98/uHdE0rlfb5Iwjw75YNiYdanT4W88v1_hgCPcBGAYYCw/s600/1.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Меморіальний музей К.Г. Паустовського. День пам'яті Костянтина Паустовського. Валерій Дружбинський зі співробітниками Музею К.Г. Паустовського після екскурсії. Зліва направо: Світлана Кузнєцова, Валерій Дружбинський, Тетяна Рибнікова, Наталія Філіппова (дружина письменника), Лілія Мельниченко. <br />14 липня 2021 р., Одеса</td></tr></tbody></table>
<p>Перший приїзд до Одеси влітку 1906 року, в чотирнадцятирічному віці, він згадує в розділі "Пустельна Таврида" повісті "Далекі роки" (1946). На літо, за наполяганням матері, їх родина, яка мешкала тоді в Києві, поїхала в найтихіше з кримських містечок - Алушту. Їхали через Одесу до Ялти на старому пароплаві "Пушкін". Готелі були переповнені. Зупинилися в подвірʹї Афонського монастиря біля вокзалу. Костик був у захваті від борщу з кропиви та сушеної хамси, якими пригощали монастирські послушники, від ошатного білого міста, шипучої сельтерської води і від порту. Він знову зустрівся з морем, яке в перший раз мигцем бачив в Новоросійську, куди їздив на декілька днів з батьком. В Одесі, біля степових берегів, воно здалося йому більш ласкавим, ніж біля берегів Кавказу.</p>
<p>Бажання незвичайного переслідувало письменника з дитинства. Романтик не може не мріяти про далекі країни, про море. Його мрія - не стільки підкорити, скільки пізнати море - знайшла своє втілення в Одесі, де він був багато разів впродовж півстоліття. До зрілих років таємничість моря викликала у письменника хвилювання і вимагало слів. Звичайні людські слова здавалися непридатними до цього.</p>
<p>Море, як символ життя, переходячи з твору в твір Паустовського, стане не тільки тлом, що дихає відлунням важких часів, які дісталися йому, але і головним героєм. <em>"Доля моря - доля міста"</em> - так писав він, але вже про Одесу 1920-х. Ці слова актуальні і донині.</p>
<p>Паустовський приїжджав до Одеси і зовсім дорослою людиною. Про другу зустріч в 1915 році він розповів в двох книгах по різному. До цього часу він - студент філософського відділення історико-філологічного факультету Імператорського Московського університету, куди перевівся з Імператорського Київського університету Св. Володимира, автор двох оповідань, опублікованих в київських журналах, добровільний учасник Першої світової війни як санітар військово-польового загону Всеросійського Союзу міст, потім лікарсько-живильного пункту діючої армії.</p>
<p>У розділі "Великий Фонтан" повісті "Романтики" (1916-1923) пише, що його зі старшим санітаром відрядили до Одеси прийняти з заводу нові «двуколки». Був березень. Ночували вже у знайомому Паустовському подвірʹі Афонського монастиря біля вокзалу. Рано вранці по вулицях, затоплених нестерпним одеським сонцем, вони пройшли на бульвар до памʹятника Рішельє. Блакитні тумани залили місто і порт, в зеленій, вимерлій гавані сталевою праскою сірів броненосець "Синоп". Жінки продавали під акаціями перші квіти. В порту гойдалися поруч з молами сині і білі шхуни, димів жовтою трубою самотній транспорт. Вулиці пахли морем та лимонами.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-dPpV9YQHpBg/YWM79XebtHI/AAAAAAAAB98/dita-Wk08BwBlVcHpB1GvsDunc9IQAYqwCPcBGAYYCw/s960/2.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="672" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-dPpV9YQHpBg/YWM79XebtHI/AAAAAAAAB98/dita-Wk08BwBlVcHpB1GvsDunc9IQAYqwCPcBGAYYCw/s600/2.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Меморіальний музей К.Г. Паустовського. День пам'яті Костянтина Паустовського. Валерій Дружбинський зі співробітниками Одеського літературного музею після екскурсії. <br />14 липня 2021р., Одеса</td></tr></tbody></table>
<p>У кафе «Фанконі» він розповів старшому санітарові, який був пригнічений від вперше побаченого їм моря, про стару Одесу, про багатство цього міста, про грецьких піратів, які будували в місті палаци, про рясний торг і ті часи, коли набережні були засипані золотим житом, а загодованих сизих голубів чавили «ломові дроги».</p>
<p>Потім два дні, доки не були готові двоколки, він провів у моря, оселившись на Фонтані в монастирському готелі в кімнаті з вікнами на маяк (нині в ній навчальний клас чоловічої семінарії).</p>
<p>А в повісті «Неспокійна юність» (1954) в розділі «Океанський пароплав «Португаль», Паустовський розповідає інакше. Було літо 1915 року, дуже спекотне. У той час вони возили поранених з Польщі до Гомеля. До середини літа поїзд так зносився, що було наказано терміново відвезти його на ремонт до Одеси, в тамтешні залізничні майстерні.</p>
<p>Лікарі і сестри оселилися на дачі Биховського поблизу Одеси на Малому Фонтані. Санітарам відвели під житло старий пасажирський вагон третього класу. Маневровий паровоз заштовхав цей вагон до низької огорожі пустельного саду і там залишив на весь час перебування в Одесі. Їм дуже подобалася їх стоянка. За садом шумів маленький базар, а далі починалася одеська околиця Молдаванка - притулок злодіїв, скупників краденого, дрібних торговців ...</p>
<p>На базарі найцікавіше йому було в рибному ряду, де зачаровували цинкові холодні прилавки з усілякою рибою і не менш мальовничі торговки з засученими рукавами.</p>
<p>В Карантинній гавані пришвартувався білий океанський госпітальний пароплав "Португаль", який раніше належав французькій компанії "Мессажері Марітім". Паустовського, по протекції колишнього каботажного шкіпера, який вгадав в ньому "великого мисливця до моря", взяли санітаром до перевʹязочної. Збулися його дитячі мрії. Йому не вірилося, що він буде плавати на океанському кораблі. Йому було шкода поїзда, шкода товаришів, але все перемагала спрага поневірянь.</p>
<p>Як відомо, він не пішов в море, як було домовлено з морським лікарем корабля. Корабель депешою був терміново викликаний до Трапезунду - справа військова, знявся вночі і пішов з Одеси. Невдовзі він був потоплений торпедою німецького підводного човна.</p>
<p>А далі Люстдорф, де засмучений Паустовський провів весь день біля моря, і шлях до міста пішки близько двадцяти кілометрів.</p>
<p><em>"Я створюю себе".</em> Це цінне зізнання було зроблено Паустовським в листопаді 1915 року в листі з фронту, де, за його словами, серед злоби і грубості, жорстокості війни, його утримувало лише одне, - думка, що треба все пройти, все витримати.</p>
<p>Прихильності і симпатії Паустовського, вихованого в демократичних традиціях, визначилися ще в юності. Події допомогли вибрати правильний шлях після Першої світової війни, революції 1917 року. Потім війна громадянська, будівництво нового життя.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-KCb-quoc_FE/YWM79w8_FsI/AAAAAAAAB90/lqz5xeDwejciredbh13EC3R2vYeeq2VVwCPcBGAYYCw/s960/3.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-KCb-quoc_FE/YWM79w8_FsI/AAAAAAAAB90/lqz5xeDwejciredbh13EC3R2vYeeq2VVwCPcBGAYYCw/s600/3.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Меморіальний музей К.Г. Паустовського. День пам'яті Костянтина Паустовського. Зустріч з Валерієм Дружбинським. Валерій Дружбинський, Лілія Мельниченко. 14 липня 2021 р., Одеса</td></tr></tbody></table>
<p>Продовжуючи створювати себе, після звільнення з армії в 1916 році, Паустовський, пізнаючи життя, почав блукати Росією. Працвав на металургійних заводах Катеринослава, Юзівки і Таганрога приймальником продукції по відомству Артилерійського управління, в риболовецькій артілі на Азові ...</p>
<p>Жовтневу революцію, не сприймаючи її, Паустовський зустрів у Москві, був "зацікавленим свідком" багатьох подій 1917-1919 років, жив напруженим життям газетних редакцій Москви та Києва.</p>
<p>Він вчиться жити в нових історичних умовах, набуваючи великий життєвий матеріал для подальшої письменницької роботи.</p>
<p>Як все це було пережито, обмірковано, відчуто, розповідає одна з головних книг письменника "Початок невідомого століття" (1954).</p>
<p>Осінь 1919 року захопила Паустовського в Києві. Вирувала громадянська війна. Після низки переворотів в місті, вирішивши уникнути примусової мобілізації в армію денікінського генерала Бредова, він їде до Одеси. Вісімнадцять діб їхав в південне місто в посіченій кулями теплушці напіврозбитого потяга.</p>
<p>Про те, якою була і чим дивовижна для нього Одеса нового часу - в останніх двох розділах «Про фірінку, водопровід і дрібні неприємності» і «Остання шрапнель» згаданої вище повісті. В них - про початок третьої зустрічі з Одесою, яка тривала до січня 1922 року, здебільшого повʹязаної з журналістикою.</p>
<p>Паустовський знімає кімнату на Ніжинській, 48, кв.14. З 23 жовтня 1919 року розпочинає працювати в редакції газети академіка Д.Н. Овсянико-Куликовського «Сучасне слово» (Катерининська площа, 7). За 5 грудня в №45 цієї газети він публікує шляховий нарис «Київ – Одеса». Все, що людям довелося пережити в дорозі - події сумні, часом трагічні - в стислій, ємній формі лягли в основу матеріалу Паустовського, окремі фрагменти якого увійшли до розділу «Весільний подарунок» цієї ж повісті.</p>
<p>Одеса опісля інтервенції поверталася до мирного життя. «Час великих очікувань» - так оцінить Паустовський цей всього лише дворічний одеський період і так назве згодом книгу про ці роки свого життя, і охарактеризує, як переломний у своїй долі.</p>
<p><em>«</em><em>Тільки в 1920 році я зрозумів,</em> - писав він, - <em>що немає іншого шляху, який обраний моїм народом. Тоді відразу відлягло від серця. Почався час віри і великих надій ...</em><em>».</em></p>
<p>І цей довгий, важкий і прекрасний шлях почався в Одесі.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-ie68xwBbc_o/YWM7-B5JmwI/AAAAAAAAB90/LhMu_A4qm_UH0ME4kNuXNVHN5q_QOAonACPcBGAYYCw/s2048/4.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1536" data-original-width="2048" src="https://1.bp.blogspot.com/-ie68xwBbc_o/YWM7-B5JmwI/AAAAAAAAB90/LhMu_A4qm_UH0ME4kNuXNVHN5q_QOAonACPcBGAYYCw/s600/4.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Меморіальний музей К.Г. Паустовського. День пам'яті Костянтина Паустовського. Зустріч з Валерієм Дружбинським. 14 липня 2021 р., Одеса</td></tr></tbody></table>
<p>З лютого 1920-го, опісля відходу з Одеси Білої армії денікінців Паустовський півтора року перебуває на службі в Інформаційному підвідділі Одеської губернської особливої військової комісії з постачання Червоній Армії продовольства (Опродкомгуб), завідує «столом газетних вирізок», з травня призначається ще й відповідальним за випуск «Інформаційного листка», а з початку червня завідує видавничою секцією Організаційного Управління.</p>
<p>Редагований Паустовским «Листок» був джерелом актуальної інформації і для багатьох інших місцевих видань.</p>
<p>Ця напіввійськова-напівпостачальна організація розміщувалася в величезному старовинному будинку страхового товариства «Росія» на Дерибасівській, 10 в гучних залах колишнього Південно-російського комерційного банку (готель «Велика Московська»). Мешкає на вулиці Чорноморській, 21, в кімнаті №6 санаторію доктора Ландесмана для нервових хворих, потім переїжджає до маленького особнячка - двірницьку - у дворі будинку №18 (тепер №8) по цій же вулиці на Ланжероні, яку назвав «морським форпостом Одеси».</p>
<p>У перших розділах книги "Час великих очікувань" (1958) Костянтин Георгійович побіжно, з легкою романтичною вигадкою згадує про службу в Опродкомгубі. Однак слід зазначити, що особова справа письменника в Одеському облархіві свідчить наскільки значніше, вагоміше і складніше виявилася справжня його одеська біографія.</p>
<p>Це була повсякденна нелегка праця з місяця в місяць, суворо регламентована, як у будь-якій військовій організації, тим більше, що, вона окрім основної своєї функції була організатором легендарних продзагонів, вела боротьбу з розрухою, бандитизмом, та займалась культосвітроботою в губернії ... Паустовський же був не просто службовець - він в Одеському губвоєнкоматі був прийнят на облік як військовослужбовець строкової служби.</p>
<p>Але все ж молодий журналіст від романтики не пішов, він у новій своїй справі чесних нелегких буднів побачив її новими очима. Однак не Опродкомгуб був обраний письменником для показу революційних, бойових і побутових подробиць одеської дійсності 1920-х років.</p>
<p>У 1921 році відбулися дві зустрічі, не рахуючи багатьох інших одеських знайомств Паустовського, які осяяли його життя і стали провідними в ньому - з газетою «Моряк» та Ісааком Бабелем.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-iDP_ewMaWJc/YWM7-cloggI/AAAAAAAAB94/BBbjWazRAU8Dk84IIZDmkYK0bZ7SWmE-QCPcBGAYYCw/s2048/5.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1536" data-original-width="2048" src="https://1.bp.blogspot.com/-iDP_ewMaWJc/YWM7-cloggI/AAAAAAAAB94/BBbjWazRAU8Dk84IIZDmkYK0bZ7SWmE-QCPcBGAYYCw/s600/5.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Меморіальний музей К.Г. Паустовського. День пам'яті Костянтина Паустовського. Зустріч з Валерієм Дружбинським. 14 липня 2021 р., Одеса</td></tr></tbody></table>
<p>На початок 1921 року майже всі видання Опродкомгубу були припинені, кращі друзі-товариші по службі Євген Іванов і Василь Регінін перебралися до «Моряка». Романтична натура майбутнього письменника Паустовського все нетерпляче тягнулася до моря, до відроджуваної морської газети, і як тільки відбулося чергове скорочення штатів, Паустовський став до роботи в редакції «Моряка». Почалася нова, «моряцька смуга» Костянтина Георгійовича.</p>
<p>У 1975 році, в книзі «Спогади про Костянтина Паустовського» було опубліковано фотокопію службового посвідчення №38 співробітника «Крайової газети Чорного, Азовського і Каспійського морів «Моряк», яка підтверджувала, що К.Г. Паустовський був прийнятий на роботу з 1 травня 1921 на посаду «пом. редактора». Потім він працює в ній відповідальним секретарем. Редакція розміщувалася «поруч з Воронцовським палацом» на Приморському бульварі, 1.</p>
<p>За словами Паустовського, <em>«</em><em>це була незвичайна газета</em>». «Моряк» 1921 року був саме тією, оспіваної ним та іншими одеськими письменниками морською газетою, з перших номерів якої заблищали гумор і вигадка, лірика і романтика, закоханість в море молодих її активістів-авторів: Багрицького, Шенгелі, Адаліс, Катаєва, Нарбута... Його захоплювала редакція, що перетворювалася в клуб, де з ранку збиралися помічники з пароплавів, що стояли з не працюючими машинами, матроси, мастильники, портові службовці, і починалося густе паління тютюну і густа брехня. Говорили про фрахт, рейси, рибу та інші прекрасні речи. Іноді в редакції зʹявлялися іноземні моряки, більше греки, які приносили з собою запах маслин і егейського сонця.</p>
<p>Протягом всього свого життя Паустовський не забував про журналістську працю в одеській морській газеті.</p>
<p>Вперше він написав про неї в оповіданні «Слава боцмана Миронова» у 1921 році. Їй же присвячен розділ «Веселощі і голод» повісті «Чорне море» (1935) і розділ «Випадок в магазині Альшванг» в «Золотій троянді» (1955-1964).</p>
<p>З дворічного свого перебування в Одесі Паустовський виділив короткий, але найяскравіший "моряцький" період, підпорядкувавши йому весь зміст четвертої книги «Повісті про життя» - повісті «Час великих очікувань» (1958). Письменник неодноразово підкреслював особливу популярність газети «Моряк» не тільки серед водників, а й серед усіх без винятку мешканців Одеси.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-SdPAeCTrfyI/YWM7-S7R6-I/AAAAAAAAB-A/DE1rv4Eg-jIoDTMkG4ZJrP6Pm9aRUgbRgCPcBGAYYCw/s2048/6.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1536" data-original-width="2048" src="https://1.bp.blogspot.com/-SdPAeCTrfyI/YWM7-S7R6-I/AAAAAAAAB-A/DE1rv4Eg-jIoDTMkG4ZJrP6Pm9aRUgbRgCPcBGAYYCw/s600/6.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Меморіальний музей К.Г. Паустовського. День пам'яті Костянтина Паустовського. Зустріч з Валерієм Дружбинським. 14 липня 2021 р., Одеса</td></tr></tbody></table>
<p>З Бабелем Паустовський вперше зустрівся на сторінках «Моряка» в №100 від 23 червня 1921 року. У цьому номері теж вперше були опубліковані його вірш «Ви памʹятаєте, - у сірого «Камілла» і розповідь Бабеля «Король». Про сторічний ювілей цих чудових подій слід згадати.</p>
<p>Після розповіді Бабеля «Король», написаного стисло і точно, Паустовський, за його словами, зрозумів, що <em>«…щ</em><em>е один чаклун прийшов в нашу літературу і що все написане цією людиною ніколи не буде безбарвним і млявим</em><em>»</em><em>.</em></p>
<p>У повісті «Час великих очікувань» Костянтин Георгійович пише, що в «Моряк» Бабеля привів співробітник редакції Ісаак Лівшиць, його шкільний товариш. Їх дружба не переривалася і в усі наступні роки. Він став постійним адресатом багатьох листів Бабеля.</p>
<p>У цій повісті він зазначив, що впритул зіткнувся з Бабелем наприкінці літа. Бабель жив тоді на 9-й станції Фонтану. Паустовський зняв разом з Ісааком Лівшицем напівзруйновану дачу неподалік від Бабеля.</p>
<p><em> «</em><em>Як описати </em><em>таке</em><em> веселе і разом з тим сумне літо 1921 на Фонтані, коли ми жили разом?</em><em>»</em> - задає собі питання Паустовський. І відповідає, що веселим його робила їх молодість, а сумним воно здавалося від постійної легкої тривоги на серці. Прикрощі ще панували над світом…</p>
<p>Незнищена південна життєлюбність допомагала миритися з крайнощами блокадного голодного літа. На дачі було чимало розіграшів, розмов до пізньої ночі за найбільшим чайним столом, який в гарну погоду виносили назовні під стару крислату яблуню.</p>
<p>Може, це і дало своєрідному літературному клубу, народженому в жарт, назву «Під яблуневим деревом». У списку дійсних членів Клубу, крім постійних «дачників» - Бабеля, Паустовського і Лівшиця, значилися ще троє «прибулих» - Іванов, Круті та Зоров.</p>
<p>Підсумком спільної творчості був «Статут клубу літераторів». Багато його параграфів видавали Паустовського і Бабеля як авторів всього тексту.</p>
<p>Серед близьких друзів Паустовський завжди славився відмінним «застільним оповідачем». Для нього це була навіть неусвідомлена літературна робота – «обживали» подробиці і образи, які він потім неодноразово використовував у своїх творах. Такою ж властивістю відрізнявся Бабель. І тільки залишаючись наодинці, вони починали довірливі розмови, які відображені в центральних розділах «Часу великих очікувань», бесіди про сокровенні особливості письменницької праці. Вони взаємно збагачували один одного. Їх зближувало покликання до письменництва.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-THAwjSOrYl0/YWM7-sKELHI/AAAAAAAAB98/h_5YXAXES18s_qzzPMMAl6h7DvYoChUHwCPcBGAYYCw/s960/7.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-THAwjSOrYl0/YWM7-sKELHI/AAAAAAAAB98/h_5YXAXES18s_qzzPMMAl6h7DvYoChUHwCPcBGAYYCw/s600/7.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Диплом Лауреата Муніципальної премії імені К.Г. Паустовського - Дружбинського Валерія Івановича</td></tr></tbody></table>
<p>В цій же повісті Паустовський зазначив, що в те літо він добре зрозумів, що означає, здавававшийся йому до тих пір порожнім, вираз «влада таланту». Присутність Бабеля робило це літо захоплююче цікавим. І всі вони жили в легкому відблиску його таланту.</p>
<p>Костянтин Георгійович вважав, що «путівку в життя» йому серед інших дав Ісаак Бабель і тому зберіг до останньої години любов до нього, захоплення його талантом і дружню вдячність. Для повернення з небуття імені Бабеля він зробив все, що міг, своєю повістю «Час великих очікувань».</p>
<p>Паустовський багато разів згадував Одесу початку 1920-х років, де вперше почав писати, наполегливо повторюючи одну думку - як багато дала йому <em>«…д</em><em>ружба з Чорним морем, з тінист</em><em>ою</em><em> і сонячно</em><em>ю</em><em> р</em><em>і</em><em>знохарактерно</em><em>ю</em><em> Одесою, з її веселими людьми, славними одес</em><em>и</em><em>там</em><em>и»</em><em>. </em>З Одесою, яка подарувала йому дружбу з Бабелем.</p>
<p>Паустовський багато писав про Бабеля в своїх автобіографічних книгах, і йому все здавалося, що він вичерпав його. Але в різні часи згадував все нові і нові висловлювання Бабеля і випадки з його життя.</p>
<p>До нього він повертається в 1966 році в мемуарних нарисах «Кілька слів про Бабеля», де, говорячи про його роботу над словом, знову згадує 1921 рік, коли зняв на літо веранду на покинутій дачі на 9-й станції Фонтану поруч з Бабелем, який жив через дорогу.</p>
<p>Про причини такого рішення і більш точна адреса вказані в книзі спогадів Люсьени Верцнер, дружини Ісаака Лівшиця. Вона пише, що на літо молоде подружжя Бабелів зняли дачу в жіночому монастирі на Девʹятій станції Середнього Фонтану. І оскільки Костянтин Георгійович дуже ослаб після перенесеної дизентерії, а у неї щось із легенями було не добре, - вони теж вирішили пожити за містом біля моря. Подружжя Бабелів їм відшукали, навпроти Монастирської дачі в Олександра Христиановича Вірмена, симпатичний однокімнатний будиночок з терасою. Люсьєна містилася в єдиній кімнаті, а Паустовський - на терасі.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-mNraQbsCzog/YWM7-6nkTHI/AAAAAAAAB98/fN7p1C5riQcXA6sgCwClL7tkTiz4fxBMwCPcBGAYYCw/s960/8.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-mNraQbsCzog/YWM7-6nkTHI/AAAAAAAAB98/fN7p1C5riQcXA6sgCwClL7tkTiz4fxBMwCPcBGAYYCw/s600/8.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Меморіальний музей К.Г. Паустовського. День пам'яті Костянтина Паустовського. Відкриття художньої виставки Світлани Крижевської «Стежкою Паустовського. Ланжерон - Дача Ковалевського». 14 липня 2021 р., Одеса</td></tr></tbody></table>
<p>Суботами її чоловік та Катерина Степанівна, дружина Паустовського, привозили, або приносили в рюкзаках їхні пайки на весь тиждень. Мало кому з читачів відомо, що Костянтин Георгійович на початку 1920-х років в Одесі був з дружиною, яка досконало знала французьку мову і завідувала іноземним відділом газети «Моряк». У своїй книзі про Одесу в ці роки він про неї не згадує.</p>
<p>Далі в нарисі про Бабеля Паустовський пише, що на захід від Одеси тягнеться на багато кілометрів в сторону відкритого моря смуга старих садів і дач, і що вся ця місцевість зветься Фонтанами (Малий, Середній і Великий), хоча ніяких фонтанів там немає.</p>
<p>Дачі мали назву, звичайно, «шикарно», по-одеськи «віллами», і що вся смуга Фонтанів була розділена на станції (числом зупинок трамваю) від першої станції до шістнадцятої. Вони нічим особливо не відрізнялися одна від одної (сади, дачі, круті спуски до моря, зарості дроку, зруйновані огорожі і знову сади), крім різного запаху і густоти повітря.</p>
<p>Відпустку в кінці серпня 1921 року Паустовський провів на одній з порожніх дач поруч з дачею Ковалевського. У розділі «Уповільнений час» повісті «Час великих очікувань», він пише, що вирішив йти туди уздовж морського берега по покинутим Фонтанам до останньої станції трамвая.</p>
<p>Йшов повільно і довго, запамʹятав дорогу так докладно, що потім в будь-який день і годину міг простежити її по памʹяті крок за кроком. <em>«</em><em>Вся принадність цієї дороги, вся влада наді мною,</em> - пише він, - <em>пояснювалася близькістю моря. Ніколи ця дорога не відходила від берегового обриву настільки далеко, щоб не було чути шуму хвиль </em><em>та</em><em> запаху водоростей</em><em>»</em><em>.</em></p>
<p>Запамʹяталися читачам і слід від рибальської сітки, який перетинав густий дорожній пил, ящірки, які бігали дахами з помаранчевої марсельської черепиці та запорошені грона винограду, які висіли в садках великофонтанських рибалок. А також глинисті круті береги, в деяких місцях майже прямовисні, і рибальські баркаси на прибережному піску причалів ...</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-jLszOfTdC0w/YWM7_HGywPI/AAAAAAAAB-A/XCjp6wVi0F0gLrXBArPqMHuroRk1Oz-DgCPcBGAYYCw/s960/9.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="563" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-jLszOfTdC0w/YWM7_HGywPI/AAAAAAAAB-A/XCjp6wVi0F0gLrXBArPqMHuroRk1Oz-DgCPcBGAYYCw/s600/9.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Меморіальний музей К.Г. Паустовського. День пам'яті Костянтина Паустовського. Відкриття художньої виставки Світлани Крижевської «Стежкою Паустовського. Ланжерон - Дача Ковалевського». 14 липня 2021 р., Одеса</td></tr></tbody></table>
<p>Силою художнього слова письменника відображена на сторінках повісті дорога від Ланжерону повз Аркадії і Фонтанів до дачі Ковалевського майже такою, якою він її полюбив на початку 1920-х. Одесити старшого покоління ще бачили ії на початку 1950-х.</p>
<p>Такою вона ожила на полотнах золотими руками майстрів пензля, закоханих в книги Паустовського, заслуженого художника України Григорія Крижевського і його доньки Світлани Крижевської, члена Національної Спілки художників України. Вони представлені в Меморіальному музеї Костянтина Паустовського на виставці, яка була приурочена до пʹятдесят третьої річниці памʹяті улюбленого письменника під назвою "Стежкою Паустовського. Ланжерон – Дача Ковалевського".</p>
<p>Аскетичні пейзажі узбережжя, освячені присутністю Паустовського, море на їх полотнах, гармонійно змонтованих художником-оформлювачем Олександром Мельниченком і Миколою Колесніковим - співробітниками музею, сприймаються як справжні. Воно може, як і на сторінках його повістей, дихати ледь чутно, можливо навіть штормити, може бути мовчазним, перегріте сонцем, і зачаровувати канoнадою прибою. І колір води бував світло-сірий, але міг бути неправдоподібно синім, зеленим, блакитним… І вітер гуляє де хоче.</p>
<p>У день памʹяті письменника в музеї - храмі головної його книги про наше місто 1920-х років, за щорічною традицією відбулася літературна зустріч високого професійного рівня. Тут відбилися неоціненні якості досвіду її організатора - завідуючої музеєм Мельниченко Лілії Олексіївни, ще й високого фахівця-експозиціонера.</p>
<p>Старший науковий співробітник Тетяна Рибнікова познайомила своїх колег з Літературного музею з оновленою експозицією. Інтерʹєр музею, оброблений в стилі епохи експонованих предметів. У всіх кутах, за кожним стільцем, шафою або іншим експонатом живуть якісь прості і милі історії. Для письменника - задуми, побут, життя Одеси, для нас - памʹять, сторінки його біографії, ставлення до навколишнього: до моря, до людей, творчості.</p>
<p>Її захоплення від того, що Костянтин Георгійович саме так описав свої часи в Одесі, високо оцінив і присутній на зустрічі гість з Києва, журналіст, письменник, колишній літературний секретар Паустовського - Валерій Іванович Дружбинський, автор кількох книг про нього.</p>
<p>До Одеси Валерій Іванович був запрошений як Почесний гість пʹятого сезону Одеської міжнародної літературної премії імені Ісаака Бабеля.</p>
<p>В рамках роботи бабелівського тижня в Одесі, 10-13 липня у Всесвітньому клубі одеситів відбувся вечір «Паустовський і Бабель» (ведучий Валерій Хаїт), на якому виступив київський гість. Він презентував свою нову книгу «Костянтин Паустовський і Україна», де є розділ «Ісаак Бабель та інші одесити».</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-0oX4ou-G5Uo/YWM79fZdaJI/AAAAAAAAB9w/usFkxWpnPoUSM-l87JugZBwY4-f-lcoBwCPcBGAYYCw/s960/10.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-0oX4ou-G5Uo/YWM79fZdaJI/AAAAAAAAB9w/usFkxWpnPoUSM-l87JugZBwY4-f-lcoBwCPcBGAYYCw/s600/10.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Меморіальний музей К.Г. Паустовського. День пам'яті Костянтина Паустовського. Виставка робіт Світлани Крижевської «Стежкою Паустовського. Ланжерон - Дача Ковалевського». <br />14 липня 2021 р., Одеса</td></tr></tbody></table>
<p>У 2020 році Валерій Дружбинський став лауреатом Муніципальної літературної премії імені Костянтина Паустовського в номінації «Популяризація творчості К. Г. Паустовського». Приїхати до Одеси і отримати диплом в тому році він не зміг, тому було вирішено вручити йому диплом на цьому заході. Що і було зроблено.</p>
<p>На вечорі памʹяті Паустовського у дворику музею завідуюча музеєм, член журі конкурсу, повторно вручила Валерію Івановичу диплом і він тут також презентував свою нову книгу. Вона складається зі спогадів автора, який кілька років був поруч з письменником, під час його тривалого перебування в Ялті .</p>
<p>У книзі є розділи про українське коріння Паустовського «З роду Сагайдачних», «Киянин по душі», «Образ України я носив у своєму серці...», а також про його зустрічі і дружбу з багатьма українськими письменниками, підтверджені фрагментами з листів. Окремі розділи присвячені Остапу Вишні, Михайлу Булгакову, Віктору Некрасову, Олесю Гончару, Юрію Смоличу, Миколі Бажану. Багато уваги приділено одеському періоду життя Костянтина Паустовського з 1919 по січень 1922 року і іншим приїздам до Одеси.</p>
<p>Перед кожним із слухачів, серед яких люди різних професій - краєзнавці, члени Наукової секції книги при Будинку вчених, журналісти..., які прийшли на уклін Майстру «Золотої троянди», по-особливому виділяючи із сузірʹя яскравих і гідних імен, які так чи інакше належать нашому місту, вимальовувався світлий образ письменника, його дивно багатий світ, нелегкий життєвий шлях, етапи творчості.</p>
<iframe allowfullscreen="" class="BLOG_video_class" height="266" src="https://www.youtube.com/embed/CB9KRyqfPMU" width="300" youtube-src-id="CB9KRyqfPMU"></iframe>
<iframe allowfullscreen="" class="BLOG_video_class" height="266" src="https://www.youtube.com/embed/cFBkLdnC1BM" width="300" youtube-src-id="cFBkLdnC1BM"></iframe>
<p>А серед відвідувачів музею нинішнього літа, залишивших записи в книзі відгуків, лідирують кияни. Побували і економіст із Запоріжжя, програмісти з Петербурга і Лейпцига, колишній дипломат з Голландії. А далекобійник з Харкова, з кінця 1990-х років в постійних відвідуваннях Америки, здивував кількістю прочитаних книг Паустовського...</p>
<p>Особливо привернув увагу запис: «Я сьогодні вперше був в музеї Паустовського з бабусею. Спеціально прогуляв уроки і не дарма. Дуже сподобалось. Спасибі. Матвій Сирітський. 10 років». Я думаю, що письменник зрозумів би свого нового молодого друга початку 2020-х років. Він теж за часів свого київського гімназичного дитинства прогулював уроки, щоб читати в парку книги своїх улюблених авторів.</p>
<p>Воістину кажучи, письменнику випав бажаний для художника жереб: вже нові покоління змінюють один одного, а він все так само цікавий і необхідний.</p>
<p>Вічна тяга до книг Паустовського чистих людських душ.</p>
<p style="text-indent: 0px;"><strong>Світлана Кузнєцова</strong><br />
старший науковий співробітник<br />
музею К.Г. Паустовського</p>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<h3 align="center">Третье свидание с Одессой</h3>
<br />
<div>К 100-летию третьего приезда К. Паустовского в Одессу <br />и 53-й годовщине памяти писателя</div>
<blockquote style="background-color: whitesmoke; font-size: 12px; padding: 10px;">
<p>Сегодня мы публикуем статью Светланы Константиновны Кузнецовой, над которой она работала в последние дни жизни.</p>
<p>Работу над ней она начала 14 июля, в День памяти Константина Паустовского.</p>
<p>В этот день в нашем музее проходило две встречи: с Валерием Дружбинским – литературным секретарем Константина Паустовского и художницей Светланой Крижевской, которая открывала выставку живописи – «Тропой Паустовского. Ланжерон – Дача Ковалевского».</p>
<p>На фотографиях, сделанных в этот день, видно, сколько людей присутствовало в музее на этих мероприятиях. На одной из них мы видим Светлану Константиновну, сидящую в сторонке с блокнотом в руках, записывая все, о чем рассказывал Валерий Дружбинский. Дело в том, что мы договорились с ней, что она напишет статью об этой встрече. И Светлана Константиновна отнеслась к этому, как всегда, со всей ответственностью.</p>
<p>Над статьей она работала долго и только в августе статья «Третье свидание с Одессой» была опубликована на портале «Одесский обозреватель».</p>
<p>Для публикации на сайте музея нужен текст на украинском языке, над его переводом она и работала в последнее время.</p>
<p>Не успела. Этим уже занимались мы.</p>
<p style="text-indent: 0;">Лилия Мельниченко<br />
Зав. Мемориальным музеем<br />
К.Г. Паустовского</p>
</blockquote><br />
<div align="right"><em>"Как описать то весёлое и вместе с тем грустное лето 1921 года?.." <br />К. Паустовский</em></div>
<p>Названное спустя сто лет имя человека — это уже сопротивление забвению. Вспоминая человека, принято говорить не только о нём самом, но и о его привязанностях, о его любимых местах, чем о его склонностях и литературных вкусах.</p>
<p>Писатель Константин Паустовский (1892-1968) оставил нам не только силу и свежесть всего им написанного, а и, может быть, самое прекрасное из своих творений — свою необычную жизнь, часть которой прошла в Одессе. Он очень любил её и так много сделал для того, чтобы любовь эту с ним разделил весь мир.</p>
<p>О том, какое место в его жизни занимал наш город и подробности его действительности, говорят все книги писателя.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-gobvZZLrt60/YWM79SY1TYI/AAAAAAAAB98/uHdE0rlfb5Iwjw75YNiYdanT4W88v1_hgCPcBGAYYCw/s960/1.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-gobvZZLrt60/YWM79SY1TYI/AAAAAAAAB98/uHdE0rlfb5Iwjw75YNiYdanT4W88v1_hgCPcBGAYYCw/s600/1.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Мемориальный музей К.Г. Паустовского. День памяти Константина Паустовского. Валерий Дружбинский с сотрудниками Музея К.Г. Паустовського после экскурсии. Слева направо: Светлана Кузнецова, Валерий Дружбинский, Татьяна Рыбникова, Наталья Филиппова (жена писателя), Лилия Мельниченко. 14 июля 2021 г., Одесса</td></tr></tbody></table>
<p>Первый приезд в Одессу летом 1906 года в четырнадцатилетнем возрасте он вспоминает в главе “Пустынная Таврида” повести “Далёкие годы” (1946). На лето по настоянию мамы их семья, тогда проживавшая в Киеве, поехала в самый тихий из крымских городков — Алушту. Ехали через Одессу до Ялты на старом пароходе “Пушкин”. Гостиницы были переполнены. Остановились в подворье Афонского монастыря около вокзала. Костик был в восторге от щей из крапивы и сушёной камсы, которыми угощали монастырские послушники, от нарядного белого города, шипучей сельтерской воды и от порта. Он опять встретился с морем, которое в первый раз мельком видел в Новороссийске, куда ездил на несколько дней с отцом. В Одессе у степных берегов оно показалось ему более ласковым, чем у берегов Кавказа.</p>
<p>Желание необыкновенного преследовало писателя с детства. Романтик не может не мечтать о дальних странах, о море. Его мечта не столько покорить, сколько познать море нашла своё воплощение в Одессе, где он побывал много раз на протяжении дальнейшего полувека. До самых зрелых лет его таинственность вызывала у писателя волнение и требовало слов. Обычные человеческие слова казались неприменимы к морю.</p>
<p>Море, как символ жизни, переходит из произведения в произведение Паустовского, станет не только фоном, на котором дышат доставшиеся ему постоянно трудные времена, но и как главный герой. “Судьба моря — судьба города” — так писал он, но уже об Одессе 1920-х. Эти слова актуальны и в наши дни.</p>
<p>Паустовский приезжал в Одессу и совершенно взрослым человеком. О второй встрече в 1915 году он рассказал в двух книгах по-разному. К этому времени он — студент философского отделения историко-филологического факультета Императорского Московского университета, куда перевёлся из Императорского Киевского университета Св. Владимира, автор двух рассказов, опубликованных в киевских журналах, добровольный участник Первой мировой войны как санитар военно-полевого отряда Всероссийского Союза городов, затем врачебно-питательного пункта действующей армии.</p>
<p>В главе “Большой Фонтан” повести “Романтики” (1916-1923) пишет, что его со старшим санитаром командировали в Одессу принять с завода новые двуколки. Был март. Ночевали в уже знакомом Паустовскому подворье Афонского монастыря около вокзала. Рано утром по улицам, затопленным нестерпимым одесским солнцем, они прошли на бульвар к памятнику Ришелье. Голубые туманы залили город и порт, в зелёной, вымершей гавани стальным утюгом серел броненосец “Синоп”. Женщины продавали под акациями первые цветы. В порту качались у молов синие и белые шхуны, дымил жёлтой трубой одинокий транспорт. Улицы пахли морем и лимонами.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-dPpV9YQHpBg/YWM79XebtHI/AAAAAAAAB98/dita-Wk08BwBlVcHpB1GvsDunc9IQAYqwCPcBGAYYCw/s960/2.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="672" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-dPpV9YQHpBg/YWM79XebtHI/AAAAAAAAB98/dita-Wk08BwBlVcHpB1GvsDunc9IQAYqwCPcBGAYYCw/s600/2.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Мемориальный музей К.Г. Паустовского. День памяти Константина Паустовского. Валерий Дружбинский с сотрудниками Одесского литературного музея после экскурсии. <br />14 июля 2021 г., Одесса</td></tr></tbody></table>
<p>В кафе “Фанкони” он рассказал старшему санитару, подавленному от впервые увиденного им моря, о старой Одессе, о богатстве этого города, о греческих пиратах, выстроивших в городе дворцы, обильном торге и тех временах, когда набережные были засыпаны золотым житом, а объевшихся сизых голубей давили ломовые дроги.</p>
<p>Затем два дня, пока не были готовы двуколки, он провёл у моря, поселившись на Фонтане в монастырской гостинице в комнате с окнами на маяк (ныне в ней учебный класс мужской семинарии).</p>
<p>А в повести “Беспокойная юность” (1954) в главе “Океанский пароход “Португаль” Паустовский повествует иначе. Было лето 1915 года, очень жаркое. В то время они возили раненых из Польши в Гомель. К половине лета поезд так износился, что было приказано срочно увести его на ремонт в Одессу, в тамошние железнодорожные мастерские.</p>
<p>Врачи и сёстры поселились на даче Быховского вблизи Одессы на Малом Фонтане. Санитарам отвели под жильё старый пассажирский вагон третьего класса. Маневренный паровоз затолкал этот вагон к низкой ограде пустынного сада и там оставил на всё время пребывания в Одессе. Им очень нравилась их стоянка. За садом шумел маленький базар, а дальше начиналась одесская окраина Молдаванка — приют воров, скупщиков краденого, мелких торговцев...</p>
<p>На базаре интереснее всего ему было в рыбном ряду, где очаровали цинковые холодные прилавки со всевозможной рыбой и не менее живописные торговки с закатанными рукавами.</p>
<p>В Карантинной гавани на пришвартовавшийся белый океанский госпитальный пароход “Португаль”, раньше принадлежавший французской компании “Мессажери Маритим”, Паустовского по протекции бывшего каботажного шкипера, угадавшего в нём “большого охотника до моря”, взяли санитаром перевязочной. Сбылись его детские мечты. Ему не верилось, что он будет плавать на океанском корабле. Ему было жаль поезда, жаль товарищей, но всё побеждала жажда скитаний.</p>
<p>Как известно, он не ушёл в море, как было договорено с морским врачом корабля. Корабль депешей был срочно вызван в Трапезунд — дело военное, снялся ночью и покинул Одессу. Он был потоплен торпедой германской подводной лодки.</p>
<p>А далее Люстдорф, где огорчённый Паустовский провёл весь день у моря, и путь в город пешком около двадцати километров.</p>
<p>“Я создаю себя”. Это ценное признание было сделано Паустовским в ноябре 1915 года в письме с фронта, где, по его словам, среди злобы и грубости, жестокости войны, его удерживало лишь одно, — мысль, что надо всё пройти, всё выдержать.</p>
<p>Привязанности и симпатии Паустовского, воспитанного в демократических традициях, определились ещё в юности. События помогли выбрать правильный путь. После Первой мировой войны — революции 1917 года, затем война гражданская, строительство новой жизни.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-KCb-quoc_FE/YWM79w8_FsI/AAAAAAAAB90/lqz5xeDwejciredbh13EC3R2vYeeq2VVwCPcBGAYYCw/s960/3.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-KCb-quoc_FE/YWM79w8_FsI/AAAAAAAAB90/lqz5xeDwejciredbh13EC3R2vYeeq2VVwCPcBGAYYCw/s600/3.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Мемориальный музей К.Г. Паустовского. День памяти Константина Паустовского. Встреча с Валерием Дружбинским. Валерий Дружбинский, Лилия Мельниченко. 14 июля 2021 г., Одесса</td></tr></tbody></table>
<p>Продолжая создавать себя, после увольнения из армии в 1916 году, Паустовский, познавая жизнь, начал скитаться по России, работает на металлургических заводах Екатеринослава, Юзовки и Таганрога приёмщиком продукции по ведомству Артиллерийского управления, в рыболовной артели на Азове...</p>
<p>Октябрьскую революцию, не принимая её, Паустовский встретил в Москве, стал “заинтересованным свидетелем” многих событий 1917-1919 годов, жил напряжённой жизнью газетных редакций Москвы и Киева.</p>
<p>Он учится жить в новых исторических условиях, приобретая большой жизненный материал для дальнейшей писательской работы.</p>
<p>Как всё это было пережито, осмыслено, прочувствовано, рассказывает одна из главных книг писателя “Начало неведомого века” (1954).</p>
<p>Осень 1919 года застала Паустовского в Киеве. Бушевала гражданская война. После череды переворотов в городе, решив избежать принудительную мобилизацию в армию деникинского генерала Бредова, он уезжает в Одессу. Восемнадцать суток добирался до южного города в изрешечённой пулями теплушке полуразбитого поезда.</p>
<p>О том, какой была и чем удивительна для него Одесса нового времени — в последних двух главах “О фиринке, водопроводе и мелких неприятностях” и “Последняя шрапнель” упомянутой выше повести.</p>
<p>В них — о начале третьей встречи с Одессой, продлившейся до января 1922 года, в основном связанной с журналистикой.</p>
<p>Паустовский снимает комнату на Нежинской, 48, кв.14. С 23 октября 1919 года начинает сотрудничать в газете академика Д.Н. Овсянико-Куликовского “Современное слово” (Екатерининская площадь, 7). За 5 декабря в №45 этой газеты он публикует путевой очерк “Киев — Одесса”. Всё, что людям довелось пережить в пути — события грустные, порой трагические — в сжатой, ёмкой форме легли в основу материала Паустовского, отдельные фрагменты которого вошли в главу “Свадебный подарок” той же повести.</p>
<p>Одесса после интервенции возвращалась к мирной жизни. Время больших ожиданий — так оценит Паустовский этот всего лишь двухлетний одесский период и так назовёт впоследствии книгу об этих годах своей жизни и охарактеризует как переломный в своей судьбе.</p>
<p>“Только в 1920 году я понял, — писал он, — что нет другого пути, который избран моим народом. Тогда сразу отлегло от сердца. Началось время веры и больших надежд...”</p>
<p>И этот долгий, трудный и прекрасный путь начался в Одессе.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-ie68xwBbc_o/YWM7-B5JmwI/AAAAAAAAB90/LhMu_A4qm_UH0ME4kNuXNVHN5q_QOAonACPcBGAYYCw/s2048/4.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1536" data-original-width="2048" src="https://1.bp.blogspot.com/-ie68xwBbc_o/YWM7-B5JmwI/AAAAAAAAB90/LhMu_A4qm_UH0ME4kNuXNVHN5q_QOAonACPcBGAYYCw/s600/4.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Мемориальный музей К.Г. Паустовского. День памяти Константина Паустовского. Встреча с Валерием Дружбинским. 14 июля 2021 г., Одесса</td></tr></tbody></table>
<p>С февраля 1920 года после ухода из Одессы Белой армии деникинцев Паустовский полтора года состоит на службе в Информационном подотделе Одесской губернской особой военной комиссии по снабжению Красной Армии продовольствием (Опродкомгуб), заведует “столом газетных вырезок”, с мая назначается ещё и ответственным за выпуск “Информационного листка”, а с начала июня заведует издательской секцией Организационного Управления.</p>
<p>Редактируемый Паустовским “Листок” служил источником актуальной информации и для многих других местных изданий.</p>
<p>Эта полувоенная-полуснабженческая организация размещалась в огромном старинном доме страхового общества “Россия” по Дерибасовской, 10 в гулких залах бывшего Южно-русского коммерческого банка (гостиница “Большая московская”). Поселяется на улице Черноморской, 21, в комнате №6 санатория доктора Ландесмана для нервных больных, затем переезжает в маленький особнячок — дворницкую во дворе дома №18 (теперь №8) по этой же улице на Ланжероне, которую назвал “морским форпостом Одессы”.</p>
<p>В первых главах книги “Время больших ожиданий” (1958) Константин Георгиевич бегло, с лёгким романтическим вымыслом упоминает о службе в Опродкомгубе. Однако следует сказать, что личное дело писателя в Одесском облархиве свидетельствует, насколько значительнее, весомее и сложнее оказалась подлинная его одесская биография.</p>
<p>Это был повседневный нелёгкий труд из месяца в месяц, строго регламентированный, как в любой военной организации, тем более, что она помимо основной своей функции была организатором легендарных продотрядов, вела борьбу с разрухой, бандитизмом, культпросветработу в губернии... Паустовский же здесь не просто служащий — он в Одесском губвоенкомате был принят на учёт как военнослужащий срочной службы.</p>
<p>Но всё же молодой журналист от романтики не ушёл, он в новом своём деле честных нелёгких будней увидел её новыми глазами.</p>
<p>Однако не Опродкомгуб был избран писателем для показа революционных, боевых и бытовых подробностей одесской действительности 1920-х годов.</p>
<p>В 1921 году произошли две встречи, не считая многих других одесских знакомств Паустовского, которые озарили его жизнь и стали основополагающими в ней — с газетой “Моряк” и Исааком Бабелем.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-iDP_ewMaWJc/YWM7-cloggI/AAAAAAAAB94/BBbjWazRAU8Dk84IIZDmkYK0bZ7SWmE-QCPcBGAYYCw/s2048/5.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1536" data-original-width="2048" src="https://1.bp.blogspot.com/-iDP_ewMaWJc/YWM7-cloggI/AAAAAAAAB94/BBbjWazRAU8Dk84IIZDmkYK0bZ7SWmE-QCPcBGAYYCw/s600/5.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Мемориальный музей К.Г. Паустовского. День памяти Константина Паустовского. Встреча с Валерием Дружбинским. 14 июля 2021 г., Одесса</td></tr></tbody></table>
<p>К началу 1921 года почти все издания Опродкомгуба были прекращены, лучшие друзья-сослуживцы Евгений Иванов и Василий Регинин перебрались в “Моряк”. Романтическая натура будущего писателя Паустовского всё нетерпеливее тянулась к морю, к возрождаемой морской газете, и как только произошло очередное сокращение штатов, Паустовский приступил к работе в редакции “Моряка”. Началась новая, “моряцкая полоса” Константина Георгиевича.</p>
<p>Опубликованная в 1975 году в книге “Воспоминания о Константине Паустовском” фотокопия служебного удостоверения №38 сотрудника “Краевой газеты Чёрного, Азовского и Каспийского морей “Моряк” подтверждала, что К.Г. Паустовский был принят на работу с 1 мая 1921 года на должность “пом. редактора”. Затем он работает в ней ответственным секретарём. Редакция размещалась “рядом с Воронцовским дворцом” на Приморском бульваре, 1.</p>
<p>По словам Паустовского, “это была необыкновенная газета”. “Моряк” 1921 года был именно той, воспетой ним и другими одесскими писателями морской газетой, с первых номеров которой заблистали юмор и выдумка, лирика и романтика, влюблённость в море молодых её активистов-авторов: Багрицкого, Шенгели, Адалис, Катаева, Нарбута... Его восхищала редакция, превращавшаяся в клуб, где с утра собирались помощники с пароходов, стоявших с погашенными машинами, матросы, маслёнщики, портовые служащие, и начиналось густое курение табака и густое враньё. Говорили о фрахтах, рейсах, рыбе и прочих прекрасных вещах. Иногда в редакции появлялись иностранные моряки, больше греки, которые приносили с собой запах маслин и Эгейского солнца.</p>
<p>В течение всей своей жизни Паустовский не забывал о журналистском труде в одесской морской газете.</p>
<p>Впервые он написал о ней в рассказе “Слава боцмана Миронова” в 1921 году. Ей же посвящена глава “Веселье и голод” повести “Чёрное море” (1935) и глава “Случай в магазине Альшванга” в “Золотой розе” (1955-1964).</p>
<p>Из двухлетнего своего пребывания в Одессе Паустовский выделил короткий, но самый яркий “моряцкий” период, подчинив ему всё содержание четвёртой книги “Повести о жизни” повести “Время больших ожиданий” (1958). Писатель неоднократно подчёркивал особую популярность газеты “Моряк” не только среди водников, но и среди всех без исключения жителей Одессы.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-SdPAeCTrfyI/YWM7-S7R6-I/AAAAAAAAB-A/DE1rv4Eg-jIoDTMkG4ZJrP6Pm9aRUgbRgCPcBGAYYCw/s2048/6.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1536" data-original-width="2048" src="https://1.bp.blogspot.com/-SdPAeCTrfyI/YWM7-S7R6-I/AAAAAAAAB-A/DE1rv4Eg-jIoDTMkG4ZJrP6Pm9aRUgbRgCPcBGAYYCw/s600/6.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Мемориальный музей К.Г. Паустовского. День памяти Константина Паустовского. Встреча с Валерием Дружбинским. 14 июля 2021 г., Одесса</td></tr></tbody></table>
<p>С Бабелем Паустовский впервые встретился на страницах “Моряка” в №100 от 23 июня 1921 года, куда он пришёл к читателям как поэт. В этом номере газеты тоже впервые были опубликованы его стихотворение “Вы помните, — у серого “Камилла” и рассказ Бабеля “Король”. О столетнем юбилее этих замечательных событий следует упомянуть.</p>
<p>После рассказа Бабеля “Король”, написанного сжато и точно, Паустовский, по его словам, понял, что “ещё один колдун пришёл в нашу литературу и что всё написанное этим человеком никогда не будет бесцветным и вялым”.</p>
<p>В повести “Время больших ожиданий” Константин Георгиевич пишет, что в “Моряк” Бабеля привёл сотрудник редакции Исаак Лившиц, его школьный товарищ. Их дружба не прерывалась и во все последующие годы. Он стал постоянным адресатом многих писем Бабеля.</p>
<p>В этой же повести он отметил, что вплотную столкнулся с Бабелем в конце лета. Бабель жил тогда на 9-й станции Фонтана. Паустовский снял вместе с Исааком Лившицем полуразрушенную дачу недалеко от Бабеля.</p>
<p>“Как описать то весёлое и вместе с тем печальное лето 1921 года на Фонтане, когда мы жили вместе?” — задаёт себе вопрос Паустовский. И отвечает, что весёлым его делала их молодость, а печальным оно казалось от постоянной лёгкой тревоги на сердце... Горести ещё властвовали над миром.</p>
<p>Неистребимое южное жизнелюбие помогало мириться с крайностями блокадного голодного лета. На даче было немало розыгрышей, разговоров допоздна за обширнейшим чайным столом, который в хорошую погоду выносили наружу и располагали под старой разлапистой яблоней.</p>
<p>Может, это и дало своеобразному литературному клубу, рождённому в шутку, название “Под яблочным деревом”. В списке действительных членов Клуба, кроме постоянных “дачников” — Бабеля, Паустовского и Лившица, числились ещё трое “приезжавших” — Иванов, Крути и Зоров.</p>
<p>Итогом совместного творчества был “Устав клуба литераторов”. Многие параграфы его выдавали Паустовского и Бабеля как авторов всего текста.</p>
<p>Среди близких друзей Паустовский всегда слыл отличным “застольным рассказчиком”. Для него это была даже неосознанная литературная работа — “обживались” подробности и образы, которые он затем нередко использовал в своих вещах. Точно таким же свойством отличался Бабель. И только оставаясь наедине, они начинали вести те доверительные беседы, что отражены в центральных главах “Времени больших ожиданий”, беседы о сокровенных особенностях писательского труда. Они взаимно обогащали друг друга. Их сближало призвание к писательству.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-THAwjSOrYl0/YWM7-sKELHI/AAAAAAAAB98/h_5YXAXES18s_qzzPMMAl6h7DvYoChUHwCPcBGAYYCw/s960/7.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-THAwjSOrYl0/YWM7-sKELHI/AAAAAAAAB98/h_5YXAXES18s_qzzPMMAl6h7DvYoChUHwCPcBGAYYCw/s600/7.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Диплом Лауреата Муниципальной премии имени К.Г. Паустовского – Дружбинского Валерия Ивановича</td></tr></tbody></table>
<p>В этой же повести Паустовский отметил, что в это лето он хорошо понял, что значит казавшееся ему до тех пор пустым выражение “власть таланта”. Присутствие Бабеля делало это лето захватывающе интересным. И что они все жили в лёгком отблеске его таланта.</p>
<p>Константин Георгиевич считал, что путёвку в жизнь ему среди прочих дал Исаак Бабель и потому сохранил до последнего часа любовь к нему, восхищение его талантом и дружескую благодарность. Для возвращения из небытия имени Бабеля он сделал всё, что мог, своей повестью “Время больших ожиданий”.</p>
<p>Паустовский часто вспоминал Одессу начала 1920-х годов, где впервые начал писать, настойчиво повторяя одну мысль — как много дала ему “дружба с Чёрным морем, с тенистой и солнечной разнохарактерной Одессой, с её весёлыми людьми, славными одесcитами”. С Одессой, подарившей ему дружбу с Бабелем.</p>
<p>Паустовский много писал о Бабеле в своих автобиографических книгах, и ему всё казалось, что он исчерпал его. Но в разное время вспоминал всё новые и новые высказывания Бабеля и разные случаи из его жизни.</p>
<p>К нему он возвращается в 1966 году в мемуарном очерке “Несколько слов о Бабеле”, где, говоря о его работе над словом, вновь вспоминает 1921 год, когда снял на лето веранду на заколоченной даче на 9-й станции Фонтана рядом с Бабелем, жившим через дорогу.</p>
<p>О причине такого решения и более точный адрес указан в книге воспоминаний Люсьены Верцнер, жены Исаака Лившица. Она пишет, что на лето молодые Бабели сняли дачу в женском монастыре на девятой станции Среднего Фонтана. И так как Константин Георгиевич очень ослабел после перенесённой дизентерии, а у неё что-то с лёгкими было не в порядке, — они тоже решили пожить за городом у моря. Бабели им отыскали насупротив Монастырской дачи у Александра Христиановича Вирхена симпатичнейший однокомнатный домик с терраской. Люсьена помещалась в единственной комнате, а Паустовский — на террасе.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-mNraQbsCzog/YWM7-6nkTHI/AAAAAAAAB98/fN7p1C5riQcXA6sgCwClL7tkTiz4fxBMwCPcBGAYYCw/s960/8.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-mNraQbsCzog/YWM7-6nkTHI/AAAAAAAAB98/fN7p1C5riQcXA6sgCwClL7tkTiz4fxBMwCPcBGAYYCw/s600/8.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Мемориальный музей К.Г. Паустовского. День памяти Константина Паустовского. Открытие художественной выставки Светланы Крижевской «Тропой Паустовского. Ланжерон – Дача Ковалевского. 14 июля 2021 г., Одесса</td></tr></tbody></table>
<p>В субботу её муж и Екатерина Степановна, жена Паустовского, привозили или на худой конец приносили в рюкзаках их пайки на всю неделю. Мало кому из читателей известно, что Константин Георгиевич в начале 1920-х годов в Одессе был с женой и она, в совершенстве знавшая французский язык, заведовала иностранным отделом газеты “Моряк”. В своей книге об Одессе в эти годы он о ней не упоминает.</p>
<p>Далее в очерке о Бабеле Паустовский пишет, что к западу от Одессы тянется на много километров в сторону открытого моря полоса старых садов и дач, и что вся эта местность носит название Фонтанов (Малый, Средний и Большой), хотя никаких фонтанов там нет. Да, кажется, что и не было.</p>
<p>Дачи там назывались, конечно, “шикарно”, по-одесски “виллами”, и что вся полоса Фонтанов была разбита на станции (по числу остановок трамвая) от первой станции до шестнадцатой. Oни ничем особенно не отличались друг от друга (сады, дачи, крутые спуски к морю, заросли дрока, разрушенные ограды и снова сады), кроме разного запаха и разной густоты воздуха.</p>
<p>Отпуск в конце августа 1921 года Паустовский провёл на одной из пустующих дач рядом с дачей Ковалевского. В главе “Замедленное время” повести “Время больших ожиданий”, он пишет, что решил идти туда вдоль морского берега по заброшенным Фонтанам до последней станции трамвая.</p>
<p>Шёл медленно и долго, запомнил дорогу так подробно, что потом в любой день и час мог проследить её по памяти шаг за шагом. “Вся прелесть этой дороги, вся власть надо мной, — пишет он, — объяснялась близостью моря. Никогда эта дорога не отходила от берегового обрыва настолько далеко, чтобы не было слышно шума волн и запаха водорослей”.</p>
<p>Запомнились читателям и след от рыбачьей сети, пересекавший густую дорожную пыль, ящерицы, бегавшие по крышам, по оранжевой марсельской черепице и висевшие пыльные кисти винограда в садиках большефонтанских рыбаков. А также глинистые крутые берега, в иных местах почти отвесные, и рыболовные баркасы на прибрежном песке причалов...</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-jLszOfTdC0w/YWM7_HGywPI/AAAAAAAAB-A/XCjp6wVi0F0gLrXBArPqMHuroRk1Oz-DgCPcBGAYYCw/s960/9.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="563" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-jLszOfTdC0w/YWM7_HGywPI/AAAAAAAAB-A/XCjp6wVi0F0gLrXBArPqMHuroRk1Oz-DgCPcBGAYYCw/s600/9.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Мемориальный музей К.Г. Паустовского. День памяти Константина Паустовского. Открытие художественной выставки Светланы Крижевской «Тропой Паустовского. Ланжерон – Дача Ковалевского. 14 июля 2021 г., Одесса</td></tr></tbody></table>
<p>Силой художественного слова писателя запечатлённая на страницах повести дорога от Ланжерона мимо Аркадии и Фонтанов до дачи Ковалевского почти такою, какою он её полюбил в начале 1920-х, одесситы старшего поколения ещё видели и в начале 1950-х.</p>
<p>Такою она ожила на полотнах золотыми руками мастеров кисти, влюблённых в книги Паустовского, заслуженного художника Украины Григория Крижевского и его дочери Светланы Крижевской, члена Национального союза художников Украины. Они представлены в Мемориальном музее Константина Паустовского на выставке, приуроченной к пятьдесят третьей годовщине памяти любимого писателя под названием “Тропа Паустовского”.</p>
<p>Аскетические пейзажи побережья, освящённые присутствием Паустовского, море на их полотнах, гармонично смонтированных художником-оформителем Александром Мельниченко и Николаем Колесниковым — сотрудниками музея, воспринимается как живое. Оно может, как и на страницах его повестей, дышать едва слышно, а то и штормить, может и молчать, перегретое солнцем, и завораживать кoнoнадой прибоя...</p>
<p>И цвет воды бывал светло-серый, и мог быть неправдоподобно синим, зелёным, лазоревым... И ветер гуляет, где хочет.</p>
<p>В день памяти писателя в музее — храме главной его книги о нашем городе 1920-х годов, по ежегодной традиции состоялась литературная встреча высокого профессионального уровня. Здесь отразились неоценимые качества опыта её организатора — заведующей музеем Мельниченко Лилии Алексеевны, ещё и высокого специалиста-экспозиционера.</p>
<p>Старший научный сотрудник Татьяна Рыбникова познакомила своих коллег из литературного музея с обновлённой экспозицией. Интерьер музея отделан в стиле эпохи экспонированных предметов. Во всех углах, за каждым стулом, шкафом или другим экспонатом живут какие-то простые и милые истории: для писателя — замыслы, быт, жизнь Одессы, для нас — память, страницы его биографии, отношение к окружающему: к морю, людям, творчеству.</p>
<p>Её восторг оттого, что Константин Георгиевич именно так описал свои времена в Одессе, высоко оценил и присутствовавший на встрече гость из Киева, журналист, писатель, бывший литературный секретарь Паустовского Валерий Иванович Дружбинский, автор нескольких книг о нём.</p>
<p>В Одессу Валерий Иванович был приглашён как Почётный гость пятого сезона Одесской международной литературной Премии имени Исаака Бабеля.</p>
<p>В рамках работы Бабелевской недели в Одессе, 10-13 июля во Всемирном клубе одесситов состоялся вечер “Паустовский и Бабель” (ведущий Валерий Хаит), на котором выступил киевский гость. Он презентовал свою новую книгу “Паустовский и Украина”, где есть глава “Исаак Бабель и другие одесситы”.</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-0oX4ou-G5Uo/YWM79fZdaJI/AAAAAAAAB9w/usFkxWpnPoUSM-l87JugZBwY4-f-lcoBwCPcBGAYYCw/s960/10.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="540" data-original-width="960" src="https://1.bp.blogspot.com/-0oX4ou-G5Uo/YWM79fZdaJI/AAAAAAAAB9w/usFkxWpnPoUSM-l87JugZBwY4-f-lcoBwCPcBGAYYCw/s600/10.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Мемориальный музей К.Г. Паустовского. День памяти Константина Паустовского. Выставка работ Светланы Крижевской «Тропой Паустовского. Ланжерон – Дача Ковалевского. <br />14 июля 2021 г., Одесса</td></tr></tbody></table>
<p>В 2020 году Валерий Дружбинский стал лауреатом Муниципальной литературной премии имени Константина Паустовского в номинации “Популяризация творчества К.Г.Паустовского”. Приехать в Одессу и получить диплом в том году он не смог, поэтому было решено вручить ему диплом на этом вечере. Что и было сделано.</p>
<p>А на вечере памяти Паустовского во дворике музея заведующая музеем, член жюри конкурса повторно вручила Валерию Ивановичу диплом и он здесь также презентовал свою новую книгу. Она состоит из воспоминаний автора, который несколько лет был рядом с писателем, во время его длительного пребывания в Ялте.</p>
<p>В книге есть главы об украинских корнях Паустовского “Из рода Сагайдачных”, “Киевлянин по душе”, “Образ Украины я носил в своём сердце...”, а также о его встречах и дружбе со многими украинскими писателями, подтверждённые фрагментами из писем. Отдельные главы посвящены Остапу Вишне, Михаилу Булгакову, Виктору Некрасову, Олесю Гончару, Юрию Смоличу, Миколе Бажану.</p>
<p>Много внимания уделено одесскому периоду жизни Константина Паустовского с 1919 по январь 1922 года и другим приездам в Одессу.</p>
<p>Перед каждым из слушателей, среди которых люди разных профессий — краеведы, члены секции книги при Доме учёных, журналисты…, которые пришли на поклон Мастеру “Золотой розы”, по-особому выделяя из созвездия ярких и достойных имён, так или иначе принадлежащих нашему городу, вырисовывался светлый образ писателя, его удивительно богатый мир, нелёгкий жизненный путь, этапы творчества.</p>
<iframe allowfullscreen="" class="BLOG_video_class" height="266" src="https://www.youtube.com/embed/CB9KRyqfPMU" width="300" youtube-src-id="CB9KRyqfPMU"></iframe>
<iframe allowfullscreen="" class="BLOG_video_class" height="266" src="https://www.youtube.com/embed/cFBkLdnC1BM" width="300" youtube-src-id="cFBkLdnC1BM"></iframe>
<p>А среди посетителей музея нынешнего лета, оставивших записи в книге отзывов, лидируют киевляне. Побывали и экономист из Запорожья, программисты из Петербурга и Лейпцига, бывший дипломат из Голландии. А дальнобойщик из Харькова, с конца 1990-х годов в постоянных поездках в Америку, удивил количеством прочитанных книг Паустовского...</p>
<p>Особо привлекла запись: “Я сегодня впервые был в музее Паустовского с бабушкой. Специально прогулял уроки, и не зря. Очень понравилось. Спасибо. Матвей Сиротский. 10 лет”. Я думаю, что писатель понял бы своего нового юного друга начала 2020-х годов. Он тоже во времена своего киевского гимназического детства сбегал с уроков, чтобы читать в парке книги своих любимых авторов.</p>
<p>Поистине говоря, писателю выпал завидный для художника жребий: всё новые поколения сменяют друг друга, а он всё так же интересен и необходим.</p>
<p>Вечна тяга к книгам Паустовского чистых человеческих душ.</p>
<p style="text-indent: 0px;"><strong>Светлана Кузнецова</strong><br />старший научный сотрудник<br />музея К.Г. Паустовского</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-86393517341794854432021-09-13T14:14:00.075+03:002021-09-13T15:09:07.244+03:00СВІТЛО, ЯКЕ НЕ ЗГАСНЕ...<style>
p { text-align: justify; text-indent: 20px; }
</style>
<div style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2021/09/blog-post_13.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></div><br />
<img alt="" border="0" height="0" src="https://1.bp.blogspot.com/-27xUXSNNmVk/YT82nTRAsvI/AAAAAAAAB8Q/lhJHO1Lxmg0_J8ZlQ2Hojpvw0vl-X2NKQCLcBGAsYHQ/s600/4.jpg" style="display: none;" width="0" />
<p>
Сумна звістка надійшла з Музею К.Г. Паустовського. Пішла з життя
багаторічний старший науковий співробітник музею, досвідчений професіонал,
улюблениця багатьох – Світлана Костянтинівна Кузнєцова.</p>
<span><a name='more'></a></span>
<p>
У те, що трапилося важко повірити… До останнього дня Світлана Костянтинівна багато працювала,
проводила екскурсії і готувала до публікації нові і нові статті. Саме
останнім часом з-під її пера виходили глибокі об'ємні матеріали, деколи
більше навіть журнального формату, ніж для газет. Це були цілі дослідження
вченого-літературознавця, краєзнавця про письменників, чия творчість
пов'язана з нашим містом.
</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-h2-wflBSs6E/YT82mu7XSoI/AAAAAAAAB8U/MZSPUU6m3uUoxwSOsxs-0Nmnk5pdayQwgCPcBGAYYCw/s1473/1.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1473" data-original-width="1194" height="600" src="https://1.bp.blogspot.com/-h2-wflBSs6E/YT82mu7XSoI/AAAAAAAAB8U/MZSPUU6m3uUoxwSOsxs-0Nmnk5pdayQwgCPcBGAYYCw/s600/1.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">В экспозиції Музея К.Г. Паустовського. 2004 р.</td></tr></tbody></table>
<p>
Її ім'я було добре відоме в різних одеських газетах, куди вона часто
приносила свої роботи. Так, в "Чорноморських новинах" вона опублікувала
велике дослідження "Паустовський і Україна". Її із задоволенням друкувала
"Вечірня Одеса", "Прес-кур'єр", "Одеські вісті", сайт "Одеський оглядач".
Дружбу з редакціями вона дуже цінувала. У газеті "Прес-кур'єр", на початку
2020 року, опубліковано її статтю "Мій шлях у журналістику". В ній вона
розповіла про те, що її прийняли до Спілки журналістів, в дуже незвичній,
але знаковій для неї, цінителя книг, обстановці - в улюбленій книгарні на
Адміральському проспекті, де голова одеської Спілки журналістів Юрій
Работін вручив їй квиток.
</p>
<p>
Світлана Кузнєцова закінчила філологічний факультет Одеського університету
ім. І.І. Мечникова, працювала бібліотекарем-бібліографом. Її життя пройшло
під знаком творчості улюбленого письменника К. Г. Паустовського, яке вона
знала до найдрібніших подробиць, до останнього слова. У статтях про
письменника вона проявила себе скрупульозним дослідником, ні на крок не
відходячи від оригіналу.
</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-lVtGWsHbv2M/YT82mqqSGjI/AAAAAAAAB8Y/EBWzO3RLxUQ3leDyD0029TwmMYsuRvkQACPcBGAYYCw/s1765/2.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1159" data-original-width="1765" src="https://1.bp.blogspot.com/-lVtGWsHbv2M/YT82mqqSGjI/AAAAAAAAB8Y/EBWzO3RLxUQ3leDyD0029TwmMYsuRvkQACPcBGAYYCw/s600/2.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">На батьківщині К. Паустовського. Село Пилипчи-Городище. Глушаков В.І. и Кузнєцова С.К. <br />З правнучкою К.Г. Паустовського. 2002 р.</td></tr></tbody></table>
<p>
У 90-тих роках, коли при Одеському літературному музеї було створено
товариство "Світ Паустовського", вона стала секретарем товариства, а з 2003
року - старшим науковим співробітником Музею К. Г. Паустовського. Свої
глибокі знання прагнула передати всім, з ким її зводила доля - школярам і
студентам в бібліотеках, навчальних закладах міста, одеситам, гостям з
різних міст, які слухали її екскурсії в Музеї К. Г. Паустовського. І була
щаслива, коли дізнавалася, що Паустовського знають, люблять і читають.
</p>
<p>
1999 року вона стала Лауреатом муніципальної премії імені К. Г. Паустовського ...
</p>
<p>
В останні роки Світлана Костянтинівна написала кілька книг-досліджень про
творчість К. Г. Паустовського - "Паустовський: перетворені відображення" і
"Мистецтво бачити світ: думки-афоризми, літературні цитати, заповіти,
уроки". Видала збірку "Турботлива квiтка", до якої увійшли казки,
розповіді, уривки та статті письменника, в перекладі українською мовою.
</p>
<p>
Тонка і чуйна людина, Світлана Костянтинівна дуже любила природу. Вперше я
побачила її на одному із засідань симфонічних зборів ім. С. В. Рахманінова
і була зачарована внутрішнім світлом її вигляду, очей, голосу. Вона
розповідала про те, які позитивні емоції подарувала їй прогулянка
приморськими схилами, прикрашеними жовто-багряними фарбами осені ...
</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-Bdq3W529rPo/YT82mmEUNVI/AAAAAAAAB8c/_3T7VqPIAKgnRXdp5elpxCbo8H8Av1wOACPcBGAYYCw/s1668/3.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1668" data-original-width="1040" height="600" src="https://1.bp.blogspot.com/-Bdq3W529rPo/YT82mmEUNVI/AAAAAAAAB8c/_3T7VqPIAKgnRXdp5elpxCbo8H8Av1wOACPcBGAYYCw/s600/3.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">У дворику музею. 2008 р.</td></tr></tbody></table>
<p>
Занурюючись в світ Паустовського - неперевершеного художника, згадуючи, які
квіти і дерева росли біля його будиночка в Тарусі, вона висадила клумбу з
квітами, які згадувалися в творах Паустовського, на території обласного
гуманітарного центру по вул. Тінистій, де їй виділили невелику ділянку.
Вийшов незвичайний "живий пам'ятник письменнику". І у дворику музею, і в
сквері Паустовського навпроти музею зараз ростуть посаджені нею квіти і
дерева, за якими вона з любов'ю доглядала ...
</p>
<p>
А яку величезну роботу в 90-их роках Світлана Кузнєцова виконала, збираючи
документи для нагородження Паустовського (посмертно), який був військовим
кореспондентом на Південному фронті, медалями "За оборону Одеси" і "За
відвагу"! Зараз все це вже стало історією.
</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-27xUXSNNmVk/YT82nTRAsvI/AAAAAAAAB8g/5JmozQyPE8cvVscFtikscxYFdZbJ-xF5gCPcBGAYYCw/s1726/4.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1137" data-original-width="1726" src="https://1.bp.blogspot.com/-27xUXSNNmVk/YT82nTRAsvI/AAAAAAAAB8g/5JmozQyPE8cvVscFtikscxYFdZbJ-xF5gCPcBGAYYCw/s600/4.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Відкриття пам'ятника К.Г. Паустовському у дворику Одеського літературного музею. 2010 р.</td></tr></tbody></table>
<p>
Завжди привітна, делікатна, тактовна в спілкуванні, вона цілком
виправдовувала своє ім'я "Світлана" - була дуже світлою і чуйною людиною.
Наші бесіди завжди закінчувала побажанням: "Хай свiтить сонечко у ваше
вiконечко!"...
</p>
<p>
<em>Оксана ЛЮДВІК, журналіст.</em>
</p>
<br />
<hr />
<br />
<a name="rus"></a><div>Русская версия</div><br /><br />
<p>
<strong><em>СВЕТ, КОТОРЫЙ НЕ ГАСНЕТ...</em></strong>
</p>
<p>
Печальная весть пришла из музея К. Г. Паустовского. Не стало многолетнего
старшего научного сотрудника музея, опытнейшего профессионала, любимой
всеми Светланы Константиновны Кузнецовой.
</p>
<p>
В случившееся трудно поверить, потому что до последнего дня Светлана
Константиновна много работала, проводила экскурсии и готовила к публикации
новые и новые статьи. Именно в последнее время из-под ее пера выходили
глубокие объемные материалы, порой больше даже подходившие журналам, чем
газетам. Это были целые исследования ученого-литературоведа, краеведа о
писателях, чье творчество связано с нашим городом.
</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-h2-wflBSs6E/YT82mu7XSoI/AAAAAAAAB8U/MZSPUU6m3uUoxwSOsxs-0Nmnk5pdayQwgCPcBGAYYCw/s1473/1.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1473" data-original-width="1194" height="600" src="https://1.bp.blogspot.com/-h2-wflBSs6E/YT82mu7XSoI/AAAAAAAAB8U/MZSPUU6m3uUoxwSOsxs-0Nmnk5pdayQwgCPcBGAYYCw/s600/1.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">В экспозиции Музея К.Г. Паустовского. 2004 г.</td></tr></tbody></table>
<p>
Ее имя было хорошо известно в различных одесских газетах, куда она часто
приносила свои работы. Так, в "Чорноморських новинах" она опубликовала
большое исследование "Паустовский и Украина", ее с удовольствием печатала
"Вечерняя Одесса", "Пресс-курьер", "Одесские известия", сайт "Одесский
обозреватель". Дружбой с редакциями она очень дорожила. В газете
"Пресс-курьер" в начале 2020 года опубликовала статью "Мой путь в
журналистику", в которой рассказала о том, что ее приняли в Союз
журналистов, причем в очень необычной, но знаковой для нее, ценителя книг,
обстановке — в любимом ею книжном магазине на Адмиральском проспекте, где
председатель одесского Союза журналистов Юрий Работин вручил ей билет.
</p>
<p>
Светлана Кузнецова окончила филологический факультет Одесского университета
им. Мечникова, работала библиотекарем-библиографом. Ее жизнь прошла под
знаком творчества любимого писателя К. Г. Паустовского, которое она знала
до мельчайших подробностей, до последнего слова. В статьях о писателе она
проявила себя скрупулезным исследователем, ни на шаг не отходившим от
оригиналов автора.
</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-lVtGWsHbv2M/YT82mqqSGjI/AAAAAAAAB8Y/EBWzO3RLxUQ3leDyD0029TwmMYsuRvkQACPcBGAYYCw/s1765/2.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1159" data-original-width="1765" src="https://1.bp.blogspot.com/-lVtGWsHbv2M/YT82mqqSGjI/AAAAAAAAB8Y/EBWzO3RLxUQ3leDyD0029TwmMYsuRvkQACPcBGAYYCw/s600/2.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">На родине К. Паустовского. Село Пилипчи-Городище. Глушаков В.И. и Кузнецова С.К. <br />С правнучкой К.Г. Паустовского. 2002 г.</td></tr></tbody></table>
<p>
В 90-е годы, когда при Одесском литературном музее было создано
товарищество "Мир Паустовского", она стала секретарем товарищества, а с
2003 года — старшим научным сотрудником музея К. Г. Паустовского. Свои
глубокие знания стремилась передать всем, с кем ее сводила судьба —
школьникам и студентам в библиотеках, учебных заведениях города, одесситам,
гостям из разных городов, которые слушали ее экскурсии в музее
Паустовского. И была счастлива, когда узнавала, что Паустовского знают,
любят и читают.
</p>
<p>
В 1999 году она стала лауреатом муниципальной премии им. К. Г. Паустовского...
</p>
<p>
В последние годы Светлана Константиновна написала несколько книг—
исследований о творчестве К. Г. Паустовского — "Паустовский: преображенные
отражения" и "Искусство видеть мир: мысли-афоризмы, литературные цитаты,
заветы, уроки". Издала сборник "Турботлива квiтка", в который вошли сказки,
рассказы, отрывки и статьи писателя, переведенные ею на украинский язык.
</p>
<p>
Тонкий и чуткий человек, Светлана Константиновна очень любила природу.
Впервые я увидела ее на одном из заседаний симфонического собрания им. С.
В. Рахманинова и была очарована внутренним светом ее облика, глаз, голоса.
Она рассказывала о том, какие положительные эмоции подарила ей прогулка по
приморским склонам, украшенным желто-багряными красками осени...
</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-Bdq3W529rPo/YT82mmEUNVI/AAAAAAAAB8c/_3T7VqPIAKgnRXdp5elpxCbo8H8Av1wOACPcBGAYYCw/s1668/3.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1668" data-original-width="1040" height="600" src="https://1.bp.blogspot.com/-Bdq3W529rPo/YT82mmEUNVI/AAAAAAAAB8c/_3T7VqPIAKgnRXdp5elpxCbo8H8Av1wOACPcBGAYYCw/s600/3.jpg" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Во дворике музея. 2008 г.</td></tr></tbody></table>
<p>
Погружаясь в мир Паустовского — непревзойденного художника, вспоминая.
какие цветы и деревья росли у его домика в Тарусе, она высадила клумбу с
цветами, которые упоминались в произведениях Паустовского, на территории
областного гуманитарного центра по ул. Тенистой, где ей выделили небольшой
участок. Получился необычный "живой памятник писателю". И во дворике музея,
и в сквере Паустовского напротив музея сейчас растут посаженные ею цветы и
деревья, за которыми она с любовью ухаживала...
</p>
<p>
А какую огромную работу в 90-е годы Светлана Кузнецова проделала, собирая
документы для награждения Паустовского (посмертно), который был военным
корреспондентом на Южном фронте, медалями "За оборону Одессы" и "За
отвагу"! Сейчас все это уже стало историей.
</p>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-27xUXSNNmVk/YT82nTRAsvI/AAAAAAAAB8g/5JmozQyPE8cvVscFtikscxYFdZbJ-xF5gCPcBGAYYCw/s1726/4.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1137" data-original-width="1726" src="https://1.bp.blogspot.com/-27xUXSNNmVk/YT82nTRAsvI/AAAAAAAAB8g/5JmozQyPE8cvVscFtikscxYFdZbJ-xF5gCPcBGAYYCw/s600/4.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Открытие памятника К.Г. Паустовскому во дворике Одесского литературного музея. 2010 г.</td></tr></tbody></table>
<p>
Всегда приветливая, деликатная, тактичная в общении, она вполне оправдывала
свое имя "Светлана" — была очень светлым, отзывчивым человеком. Наши беседы
всегда заканчивала пожеланием: "Хай свiтить сонечко у ваше вiконечко!"...
</p>
<p>
<em>Оксана ЛЮДВИК, журналист.</em>
</p>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-36997571682837307212021-09-09T14:43:00.031+03:002021-09-09T15:03:29.705+03:00<div style="border:5px solid black;"><div style="padding: 10px;"><p align="center" style="padding:0;margin:0;">Одеський літературний музей і Меморіальний музей К.Г. Паустовського з великим сумом повідомляють про передчасну смерть</p><p align="center"><span style="font-size: 18px; font-weight: bold;">Кузнєцової Світлани Костянтинівни</span></p><span><a name='more'></a></span>
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-iCoejZQHSe0/YTny_DQMYvI/AAAAAAAAB7c/t6Sf03Xk4CE8RiROglVQHgUaiYvYGuLfACLcBGAsYHQ/s1766/k.jpg" style="display: block; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="1766" data-original-width="1195" height="600" src="https://1.bp.blogspot.com/-iCoejZQHSe0/YTny_DQMYvI/AAAAAAAAB7c/t6Sf03Xk4CE8RiROglVQHgUaiYvYGuLfACLcBGAsYHQ/s600/k.jpg" /></a></div>
<p style="text-align: justify; text-indent: 20px;">Світлана Костянтинівна працювала в Меморіальному музеї К.Г. Паустовського з 2003 року і була найстарішим і досвідченішим науковим співробітником. Вона любила і досконало знала творчість Паустовського і, з впевненістю можна сказати, жила цією роботою. Вона бачила сенс свого життя в популяризації його творів не тільки в стінах музею, а і читаючи лекції в бібліотеках міста та в учбових закладах.</p>
<p style="text-align: justify; text-indent: 20px;">Світлана Костянтинівна є автором багатьох статей і видала декілька книжок, присвячених Паустовському. За підсумками цієї багаторічної праці була прийнята до Національної спілки журналістів України. 1999 року стала лауреатом першої Муніципальної літературної премії імені Костянтина Паустовського за підготовку і видання бібліографічного покажчика «Одеса – Костянтину Паустовському».</p>
<p style="text-align: justify; text-indent: 20px;">Висловлюємо щире співчуття всім хто знав і з теплотою ставився до Світлани Костянтинівні Кузнєцової.</p>
<p style="text-align: center;"><strong>Світла пам'ять.</strong></p><br /><br />
</div>
</div>Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-49163869843198585202021-09-01T15:28:00.007+03:002021-09-01T15:51:13.192+03:00Зустріч краєзнавців<style>p {text-indent: 20px; text-align: justify;}</style>
<div style="font-size: 12px; text-align: right;"><a href="https://www.paustovskiy.od.ua/2021/09/blog-post.html#rus" style="text-align: right;">Читати російською мовою</a></div>
<br />
<blockquote style="margin: 8px 0px 10px 40px;"><div style="padding-left: 30%; text-align: right;"><i>"Краєзнавці рідня мисливцю"</i><br />К.Г. Паустовський</div></blockquote>
<a name='more'></a>
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-oCtS9J2VVG8/YS9tGYwu5fI/AAAAAAAAB68/igOAA7R9Lx8qpBlfB_fOOh8KZU6qO0-UQCLcBGAsYHQ/s1024/img.jpg" style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 1em 0px; text-align: center;"><img alt="" border="0" data-original-height="721" data-original-width="1024" src="https://1.bp.blogspot.com/-oCtS9J2VVG8/YS9tGYwu5fI/AAAAAAAAB68/igOAA7R9Lx8qpBlfB_fOOh8KZU6qO0-UQCLcBGAsYHQ/s600/img.jpg" width="600" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Репродукції: Юрій Єгоров ("Березень. Воронцовський палац", "Ланжерон"), Адольф Лоза ("Яблуні цвітуть")</td></tr></tbody></table>
<p align="justify">В затишному дворі Меморіального музею Костянтина Георгійовича Паустовського під 90-річним розлогим каштаном відбулася чергова зустріч членів історико-краєзнавчого клубу “Моя Одеса” (керівник Ірина Бойко). Зустріч присвятили 30-річчю Незалежності України.</p>
<p align="justify">
Кажучи про національну свідомість у начерку “Живописная Болгария”,
Паустовський зауважив, що “національна свідомість народжується не тільки в
боротьбі за незалежність, але й у відчутті справжнього життя своєї країни,
у відчутті кровного зв’язку з народом у всі епохи її існування, у знанні та
охороні своєї мови, побуту, народного мистецтва”.
</p>
<p align="justify">
Існування краєзнавців письменник вважав за найбільше добро. У начерку “Соль
земли” і в повісті “Начало неведомого века” він зауважив, що “краєзнавці
рідня мисливцю. Краєзнавці — поети і вчені разом... Об’єм їх досліджень
широкий, а ентузіазм може заразити саму нудну людину... До краєзнавців
прийнято ставитися поблажливо та вважати нешкідливими диваками. А між тим
вони збирають по крихтах нашу історію, традиції та виховують любов до
рідної країни”.
</p>
<p align="justify">
На передсвятковій зустрічі у нашому музеї краєзнавець, історик і юрист
Ольга Козоровицька завершила цикл своїх лекцій про випускників Одеського
Рішельєвського ліцею, їх внесок у світову науку, їх долю, епоху.
</p>
<p align="justify">
Серед згаданих були: мікробіолог Яків Юлієвич Бардах — творець вакцини від
сказу, який двадцять шість років керував Одеською станцією швидкої
допомоги; хімік світового масштабу Микола Дмитрович Зелінський, що
запропонував спосіб очистки бензину, винахідник отруйного газу й
ефективного протигаза, творець гумової маски з абсорбентом активованого
вугілля; винахідник першого в світі пінного вогнегасника Олександр
Георгійович Лоран, який назвав його на свою честь “Лорантіно”, а ще
вчений-теплотехнік Борис Адольфович Мінкус.
</p>
<p align="justify">
Була також приділена увага піклувальнику Рішельєвського ліцею Михайлу
Михайловичу Толстому. Йому зобов’язана Одеса й існуванням публічної
бібліотеки.
</p>
<p align="justify">
Не були забуті й Лебединцев Всеволод Володимирович — астроном Пулковської
обсерваторії й Одеського відділення цієї обсерваторії; Володимир Фальц-Фейн
— політичний діяч царської Росії, автор книги про Асканію Нову, а також і
художник-модерніст Павло Шварц — автор декорацій і костюмів в Одеському
театрі опери та балету.
</p>
<p align="justify">
Зустріч завершилась чудовою музичною програмою. Народні й авторські
українські пісні весело, яскраво, емоційно виконав гурт краєзнавців
“Срібляста хвиля”. Засновник його Тетяна Оберем, музичний керівник —
солістка-вокалістка Одеської обласної філармонії Ганна Слободянік .
Солістки гурту Валентина Савіна й Тетяна Куліковська.
</p>
<p align="justify">
Присутні на цій зустрічі, всі разом, настільки душевно й щиросердно
підтримали співаючих краєзнавців, що тут доречно згадати слова героя одного
з начерків Костянтина Паустовського: «Я співаю, … коли вітчизна в мені
засумує».
</p>
<br />
<div style="text-align: right;">
<strong>Світлана Кузнєцова</strong><br />
Старший науковий працівник<br />
Меморіального музею К.Г. Паустовського<br />
Член НСЖУ</div>
<br /><br />
<hr />
<a name="rus"></a>
<br />
<div>Русская версия</div>
<br />
<div style="font-size: 17px; text-align: center;"><strong>Встреча краеведов</strong></div><br />
<blockquote style="margin: 8px 0px 10px 40px;"><div style="padding-left: 30%; text-align: right;"><i>«Краеведы сродни охотнику»</i><br />К.Г. Паустовский</div></blockquote>
<p align="justify">
В уютном дворике Мемориального музея Константина Георгиевича Паустовского
под раскидистым 90-летним каштаном состоялась очередная встреча членов
историко-краеведческого клуба «Моя Одесса» (руководитель Ирина Бойко).
Встречу посвятили 30-летию Независимости Украины.
</p>
<p align="justify">
Говоря о национальном сознании в очерке «Живописная Болгария» Паустовский
отметил, что «национальное сознание рождается не только в борьбе за
независимость, но и в ощущении подлинной жизни своей страны, в ощущении
кровной связи с народом во все эпохи его существования, в знании и охране
своего языка, быта, народного искусства».
</p>
<p align="justify">
Существование краеведов писатель считал величайшим благом. В очерке «Соль
земли» и в повести «Начало неведомого века» он писал, что «краеведы сродни
охотнику. Краеведы — поэты и учёные вместе... Объём их исследований
обширен, а энтузиазм может заразить самого скучного человека... К краеведам
принято относиться снисходительно и считать их безвредными чудаками. А
между тем они собирают по крупицам нашу историю, традиции и воспитывают
любовь к своей стране».
</p>
<p align="justify">
На предпраздничной встрече в нашем музее краевед, историк и юрист Ольга
Козоровицкая завершила цикл своих лекций о выпускниках Одесского
Ришельевского лицея, их вкладе в мировую науку, их судьбе, эпохе.
</p>
<p align="justify">
Среди упомянутых были: микробиолог Яков Юльевич Бардах — создатель вакцины
от бешенства, двадцать шесть лет возглавлявший Одесскую станцию скорой
помощи; химик мирового масштаба Николай Дмитриевич Зелинский, предложивший
способ очистки бензина, изобретатель отравляющего газа и эффективного
противогаза, создавший резиновую маску с абсорбентом активированного угля;
изобретатель первого в мире пенного огнетушителя Александр Георгиевич
Лоран, назвавший его в свою честь «Лорантино»; учёный в области
теплотехники Борис Адольфович Минкус.
</p>
<p align="justify">
Было уделено внимание и попечителю Ришельевского лицея Михаилу Михайловичу
Толстому. Ему обязана Одесса существованием публичной библиотеки.
</p>
<p align="justify">
Не были забыты также Лебединцев Всеволод Владимирович — астроном Пулковской
обсерватории и Одесского отделения этой обсерватории; Владимир Фальц-Фейн —
политический деятель царской России, автор книги об Аскании Нова и
художник-модернист Павел Шварц — автор декораций и костюмов в Одесском
театре оперы и балета.
</p>
<p align="justify">
Встреча завершилась прекрасной музыкальной программой. Народные и авторские
украинские песни весело, ярко и эмоционально исполнил ансамбль краеведов
«Срібляста хвиля». Основатель его — Татьяна Оберем, музыкальный
руководитель — солистка-вокалистка Одесской областной филармонии Анна
Слободянник, солистки ансамбля — Валентина Савина и Татьяна Куликовская.
</p>
<p align="justify">
Присутствовавшие на этой встрече, все вместе, настолько душевно, искренне
поддержали поющих краеведов, что здесь уместно вспомнить слова героя одного
из очерков Константина Паустовского: «Я пою, …когда родина во мне
затоскует».
</p>
<br />
<div style="text-align: right;">
<strong>Светлана Кузнецова</strong><br />
Старший научный сотрудник<br />
Мемориального музея К.Г. Паустовского<br />
Член НСЖУ</div>
<br /><br />
Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1877890068313149675.post-61440898531426001522021-08-24T18:17:00.000+03:002021-08-24T18:17:07.263+03:00[Анонс] Презентація книги «Уходящая Одесса: Дома и люди старой Одессы»<div dir="ltr" style="text-align: justify; text-indent: 20px;" trbidi="on">Одеський меморіальний музей К.Г. Паустовського продовжує історико-літературну программу «Книжкові прогулянки Одесою». 26 серпня 2021 року відбудеться презентація книги: Інна Арутюнова, Валерій Шерстобитов «Уходящая Одесса: Дома и люди старой Одессы» (Одеса, 2021).<br /><a name='more'></a>
<div class="separator" style="clear: both;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-uf5FQH3Q-Uo/YSUJQGzXvwI/AAAAAAAAB6c/saMQkEXGsz89boTUVZcNFNxmZ6NnrRyHACLcBGAsYHQ/s1759/book.jpg" style="display: block; padding: 1em 0; text-align: center; "><img alt="" border="0" width="600" data-original-height="1642" data-original-width="1759" src="https://1.bp.blogspot.com/-uf5FQH3Q-Uo/YSUJQGzXvwI/AAAAAAAAB6c/saMQkEXGsz89boTUVZcNFNxmZ6NnrRyHACLcBGAsYHQ/s600/book.jpg"/></a></div>
<div style="clear: both; text-align: justify; text-indent: 20px;">Одним з найбільш довговічних мистецтв, що долають забуття часу, є архітектура. М.В. Гоголь назвав архітектуру «літописом світу», який «говорить тоді, коли мовчать і пісні і перекази». Вона говорить про звичаї і побут людей, їх способ життя, історії, культуру. Архітектура пластично втілює особливості менталітету людей певної епохи і його формує.</div>
<div style="clear: both; text-align: justify; text-indent: 20px;">Історики та краєзнавці Інна Арутюнова і Валерій Шерстобитов намагаються зробити крок в наше минуле, зловити натуру історії, розповісти про людей, будинки, вулиці. «Якщо ми зараз про них не дізнаємося, не почуємо, вони кануть в Лету, немов ніколи їх і не було» - говорять нам автори серії книг «Одесса, що минає».</div>
<div style="clear: both; text-align: justify; text-indent: 20px;">Книги представляє Інна Арутюнова.</div>
<div style="clear: both; text-align: justify; text-indent: 20px;">До уваги відвідувачів нашого музею також буде представлений результат багаторічної праці колективу одеських істориків «Список пам'яток історії (могил) на 2-му міському кладовищі».
<br /><br />Вхід вільний. Запрошуємо всіх зацікавлених <b>26 серпня 2021 р. о 18:00</b>.
<br /><br />Адреса музею: вул. Чорноморська 6.<br />тел. 722-84-47</div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">Що таке «Книжкові прогулянки по Одесі»?</div>
<ul style="text-align: left;">
<li>Це зустрічі с давно знайомими і маловідомими книгами, в яких зображується наше улюблене місто.</li>
<li>Це "прогулянки" його головними вулицями і непримітними провулками, що зберігають пам'ять про незвичайні і яскраві історії його мешканців.</li>
<li>Це презентації нових видань про Одесу, зустрічі з видавцями і авторами книг.
</ul>
<br />
<br />
</div>
Музей Паустовскогоhttp://www.blogger.com/profile/01183028831183002885noreply@blogger.com1